ПИТАННЯ СТИЛЮ (ЖАНРУ)

Заздрю людям, які пишуть тексти в жанрі фантастики. Автори вибудовують начебто і вигадані сюжетні лінії та поведінку героїв, але все виглядає до болі реально логічно. Звичайно, в запропонованому автором уявному світі.

В мене так не виходить. Робив декілька спроб щось вигадати, але неодмінно виходило кострубато і штучно. Тепер пишу виключно в стилі реалізму. Щоб не сказать соціалістичного реалізму. Тим більше, що життя підкидає сюжети, які хотів би придумати, так не придумаєш. Як каже моя дружина, саме страшне в твоїй писанині, Сірожа, це те, що все правда. Так і було.

Але маю інший клопіт. Чомусь більшість моїх читачів переконані, що я якраз видумую. Останнім часом вже й не сперечаюсь, але всередині думка гризе – чому ж так відбувається?

Для ілюстрації моєї колізії нижче добавляю свою стандартну оповідку. Про абсолютно реальну людину, з якою працюю поруч і яка, за чаркою кави, покаялася в скоєному…

ІНЖЕНЕРНА СТОМАТОЛОГІЯ

Спорудження доріг в Україні потребує особливої породи людей. Сильних духом та незламних фізично. Це справжнє веління часу. На наше щастя, Ігнатович ідеально припасований під ці вимоги. Креативна людина з криці і бетону.

Гартування майбутньої зірки автодору припало на сільський період її існування. В якості життєвого іспиту примхлива доля обрала зубний біль. А до районного стоматолога було далеко і страшно. Тому молодий Ігнатович кинувся гамувати біль народними методами. Однак. Однак самогонка, упаковка анальгіну, полоскання розчинами солі, соди, настоями дубової кори, хвостика гарбуза, прикладанням сала, картоплі, часнику тощо сподіваного ефекту не дали. Ігнатович почав завивати. Потім з’явилась слина. Потім сивина. В його то роки…

В кінці кінців змінена свідомість Ігнатовича підказала вдатися до технічних засобів рятування. Використати, зокрема, цілющі властивості електричного струму. Задля цієї благородної мети наш герой зняв з машини пристрій магнето. Хто не знає, то це генератор змінного струму, що забезпечує імпульс електричного струму до свічок запалювання в двигуні. В народі — «дає іскру».

Балансуючи на крихкій межі божевілля від болю, Ігнатович, тим не менше, пам’яті не згубив. Пам’ятав, що магнето дає височезну напругу, але невелику силу струму. Тобто вбити не вб’є, але хоч покалічить. А якраз цього дуже хотілося.

Відтак болящий якось приладнав до нещасного зуба контакти і крутанув магнето. Матка боска ченстоховська! Ігнатович забився в корчах, в роті заіскрило, в голові закипіло. Магнето вилетіло з рук і розлетілося в мотлох. Не те що зуби, коси стали сторч і потягло горілим м’ясом. Лишень за півгодини Ігнатович зумів очуняти від лікувальної процедури. Але задоволено втямив, що клятий зуб не болить. Спрацювало!

Цілющий електричний струм таки щось пошкодив у голові Ігнатовича. Бо той дав злочинну слабину. Пішов у поліклініку похвалитися досягненням. Стоматолог з тридцятирічним стажем, Нора Михайлівна довго переводила уважний погляд. З обвугленого зуба на збаранілі від страху очі Ігнатовича і назад. Вдивлялася напружено. Затим з важким серцем дійшла висновку, що пацієнт контактував з нечистою силою. Нічим іншим, менш раціональним, пояснити стан зубу з начисто вигорілим нервом не могла. Але коронку, про всяк випадок, поставила. Це вже професійне.

Здобуті інженерні навички Ігнатовича з роками знайшли широке застосування в системі автодору. Життя, здавалося, вирівнювалося. Проте і час невблаганний. Коронка і знаменитий зуб втратили необхідну цілісність як стоматологічний виріб. І в утворену щілину заліз шматочок краківської ковбаси. А якщо чесно і точніше, то просто кусень староконячої жили. Ігнатович втратив спокій. Господи, чим він тільки не тужився видерти ту жилу. Все дарма. Невідчепна ідея звільнення зуба начисто отруїла життя.

Після кількох днів невимовних страждань Ігнатович пригадав як стоматолог видаляє пульверизатором шматки їжі в роті пацієнта. Наче маленьким компресором зі стисненим повітрям. Стоп, стоп, стоп! А у нас що, в Автодорі компресора немає? Компресор в Автодорі був. Потужністю цілих дев’ять атмосфер.

Ну що ж, Ігнатович не вагався і гнилих сумнівів не мав. Приладнав найменшу, яку знайшов, насадку на шланг компресора. Гукнув зварювальника, засунув в рот насадку компресора поближче до жили в зубі та й кивнув головою включати. Матка боска ченстоховська! Ігнатовичу хіба що голову не відірвало! Ледве зуби не подрібнило і щоки рожеві чуть не порвало. Почувся розпачливий дзенькіт коронки по запльованому асфальту. Глухо гупнуло головою Ігнатовича по ньому ж…

Стоматолог Юрій Володимирович задумливо крутив у руках гнуту коронку з останками бітуму та піску. І сумно слухав розповідь Ігнатовича про використання компресора в стоматології. Лікар мимоволі згадав лекції з історії медицини. Ескулапу подумалося, що раніше таких буйних лікували струмом.

Бідний. Хіба ж він знав, що Ігнатович уже проходив повний курс лікування…