Чи можемо ми бути впевненими в чомусь на всі 100% ?

Цей перший блог я хочу присвятити саме цьому питанню. Чому ? Все просто, я наткнулась на нього випадково і вперше мене аж так зачепило. Спочатку я відклала його у своїй голові, десь на далеку поличку. Однак, в один день мій мозок таки змусив мене дістати його. Взявши звичайний блокнот, я почала міркувати над цим питанням і яким було моє здивування, коли я провела з ручкою в руці довгі 3 години. Тексту вийшло не багато, адже час від часу я зупинялась, прочитувала вже написаний матеріал, щось закреслювала і доповнювала. Отож, що ж в мене вийшло:

Я гадаю, що ми ніколи не можемо бути впевнені у чомусь на всі сто відсотків. Так багато речей, подій та розмов залишаються поза нашою увагою. Ми, приходячи додому заварюємо чай, а через кілька метрів хтось плаче або знаходить своє кохання. Світ живе окремо від нас та нашого розуміння. Кожна людська душа, як окрема написана книга із власною передісторією, кульмінацією і проблематикою. Людина сама по собі являється унікальним, однак, не довершеним витвором. Ми самі закінчуємо роботу над собою. Приходячи на цей світ у подобі чистої книги, нас починає наповнювати соціум, батьки та інші. Однак, коли ми виростаємо перо передають нам. І ми можемо заляпати деякі сторінки, історії будуть виходити не одразу такими, якими ми хочемо їх бачити. Так будується наше життя і наша особистість. Світ загалом наповнений таємницями і недомовками. Багатьма речами ми не керуємо, але деякі нам підвладні. Час річ стала - вона була до нас і буде після, ми просто з'являємось у ньому в певний період, який називають життям. Бути впевненим, що щось трапиться неможливо. Можна допустити думку, скидатися на дар чи інтуїцію, якщо це таки збудеться, однак, це не більше, як збіг причин, що привели до результату. Ніщо в цьому світі не стається просто. У всього є передісторія, чинники і результати. Не може загорітись полум'я без іскри, залишивши по собі саме вугілля.

Ми люди, звикли казати іншим, що впевнені у своїй правоті, своєму рішенні чи досвіді. Та насправді це не так. Багато залишається поза нашими вухами і знаннями. Ніхто не знає як мине завтрашній день, ми можемо лише припустити певні події. Час, погода, інші люди впливають на наше життя, однак, ми не можемо контролювати це. То, як можна впевнено стверджувати щось, коли половина факторів просто невідома.

Навіть на суді адвокати не впевнені у невинності людини. Лише осудний бачив те, проживав так, як відчуває він, думав про щось, що ніколи не почують інші. Хіба можна виправдовувати, коли думки інших це річ неосяжна нікому, окрім її власника ?. Можна сказати просту істину на перший погляд загальну для всіх, та в кінці кінців, усі присутні приймуть її на рівні своїх принципів та міркувань. Кожна думка, з приводу цього буде різною, адже кожен сприймає цей світ з відточеною індивідуальністю. У такому випадку неможливо стверджувати власну впевненість, адже те, що буде для нас очевидним і буденним, для інших здаватиметься дивним і незрозумілим.

Безумовно вас хоч одна людина згадує у розмові, без вашої присутності. Хтось думає про вашу красу, хтось заздрить і потайки пліткує та навряд чи ви про це знатимете.

Тому бути впевненим на всі сто відсотків можна лише в одному, кожен рано чи пізно помре, всі інші коливання так і залишаться не підтвердженими на ту сотню. Навіть закони Всесвіту.

Наприкінці хочу додати, що все вище написане лише моя суб'єктивна думка, яка може відрізнятися від вашої. Буду рада, якщо хтось поділиться своєю думкою))