перефарбовані рашисти Дмітрій Громов та Олег Ладиженський вони ж Генрі Лайон Олді

Я пам'ятаю як вони в мережі G+ , вже після 2014: року, писали російською і англійською мовою. А на зауваження писати українською, розповідали, що вони російськомовні і читають їх російськомовні і вони не бачать сенсу навіть перекладати книги українською, але зараз вони говорять, що такої розмови не було,

Та вони взагалі взяли тон "Ми круті пейсатєлі і не маємо ні перед ким звітувати, ідіть нахрін". Красовіцкій їх просуває, а це монопольна закупка до бібліотек. І вуаля - вже вони сумлінні українські патріоти. Зате Красовіцкій та Кокотюха горять від акуніна в постах, лицеміри.

  наче ж скріншоти за березнь 2022-го року, а пост звучить наче все і зараз так

Ні, це пост 22. Я його підняла, бо гуглила на тему Олдів для людей, які не в темі, і він трапився...

Уже нема їхніх текстів там :) а у збірках українських горорів-фантастик - є.

Справа не в тому, що вони якісь "ватні", справа в тому, що більшість українських платформ не дозволяють публікувати твори російською мовою, тому письменникам доводиться або публікуватись на російських платформах, або "писати в стіл". Цю проблему можна було б вирішити якби українські платформи дозволяли викладати твори російською або дублювалися російськомовними версіями. Писати ж російською це ніяка не ватність. У мене наприклад повна шухляда зовсім не ватних, а навпаки патріотичних, антипутінських, антилукашиських, або нейтральних (неполітичних) творів російською і білоруською мовою. До того ж писати ще й українською це мені ніяк не заважає. З приводу того щоб перекладати - якщо з прозою це просто складно, то з поезією це неможливо - переклад псує звучання. Щодо російського брудного бабла - ніколи не пробував публікуватись на російських платформах, адже мене б там відразу забанили за проукраїнську позицію. Але люди які пишуть тільки зовсім неполітичні твори там публікуються і намагаються це комерціалізувати, а ні москалі, ні білоруси не можуть заплатити нічим іншим крім свого дерев'яного. Але і дерев'яні зараз можна пустити на допомогу українській армії. До того ж здравомислячі люди з України своєю творчістю можить чинити позитивний вплив на психіку тих одічалих, кого кремлівські ходаки ще не до кінця зомбували або їхню діаспору. І робити це можна не тільки відкритими маніфестами, а й завуальовано, через сюжет та мораль книг.

Відповідаю усім, хто відповів на цей коментар: 1. Це все філософські судження на тему "Що таке українська література" і "Чому важлива мова". А ви вирішіть практичну задачу: що робити з російськомовними творами написаними в Україні? Варіанти три: розповсюджувати їх в українському медіапросторі, іти в російський медіапростір, чи дати твору померти в шухляді. Якщо ви так невдоволені, що українці пишуть на росію, зробіть їм можливість реалізувати свої російськомовні твори на українських платформах. Якщо ви вважаєте все неукраїномовне неукраїнським і не даєте російськомовній українській літературі право на існуваннія, то не ображайтесь, що українці пишуть на російські платфоми, і не дивуйтесь, що деякі українські автори тепер орієнтуються на російського споживача. Якщо ж ви засуджуєте і розповсюдження російськомовних творів в Україні і публікацію україців на російських платформах, значить ви прирікаєте безліч хороших творів на смерть лише тому, що вони були написані не в тому місці не в той час. Варіант переклад актуальний лише для прози. І то велику прозу перекладати марудно і це роблять з уже "розкрученими мовою оригіналу творами" 2.Я не ставлю під сумнів те, що мова для національної культури є важливою. З цим немає сенсу сперечатися. Але вона не стає несподівано важливішою, якщо додати статтю з вікіпедії про її утиски. І так, мова важлива. Але для твору ключовим його зміст, а не мова написання. Хороший роман це роман з цікавим сюжетом, а не роман "правильною мовою". І щодо приналежності до національної культури, то, на мою думку, вона визначається ідейно-тематичною проблематикою твору і культурної самоідентифікації автора. Але судження це знову ж таки філософське і не може бути істиною в останній інстанції, рівно як і приналежність до національної культури за мовною ознакою. 3. Відтовхування російськомовних авторів та заперечування можливості існування російськомовної української культури аж ніяк не робить багатою українську культуру. Запорука розвитку культури - її інклюзивність. Чим кільтура інклюзивніша - тим культурний простір багатше. І україїнська культура явно не стане біднішою, якщо прийме до свого лона твори українські написані іншими мовами, хай і навіть відіграватимуть вони незначну допоміжну роль. Щодо тезису російськомовні твори конкуренти україномовним: конкуренція стимулює розвиток, а зумисне уникнення конкуренції розвиток сповільнює. 4. Де проходить межа української культури - вибір кожної літературної платформи. Але використання літературної платформи для проголошення певних діячів культури зрадниками, не розібравшись, що вони думають - це безчесний вчинок. Я зараз звертаюся особисто до автора блогу. Розвішування ярлика "зрадник" - не найкраща тенденція для прогресивного громадянського суспільства.

Ще раз повторюю. Аркуш ЄДИНИЙ повністю україномовний і повністю український портал в Україні. Майже всі автори, окрім вас, дуже давно шукали портал, де б не було російської мови та російських спонсорів. Бо на цих порталах (зокрема букнет) видалялись твори про АТО, анексію Криму, історію України. Можу надати посилання на хроніку подій. Ваттпад же - дуже не зручний. Іншого такого порталу, як Аркуш в Україні не існує. І ви приходите на єдиний повністю український портал і розказуєте, що ми маємо пропускати твори, написані мовою ворога? Серйозно? Вас давно не освобождали крилатими ракетами? Якщо так любите росію і росіян, чого ви ще не в тій країні живете? Поки наші діти вмирають від російських бомб і ракет. Поки Маріуполь, Ізюм, Харків та інші міста перебувають під постійними обстрілами - для мене не існує хороших росіян. А мова їхня - для мене чужа і псяча. Бо нею говорять вороги. Якщо автори хочуть, аби їхні шедеври тут читали, нехай перекладають українською. І не забувають в анотації зазначати, що то переклад. Такі правила. Вірші теж. В нас синонімів достобіса, на відміну від убогого язика. Наша мова не в приклад багатша за язик. Який по суті є суржиком з різних мов, де українських слів відсотків 40.

Письменник - це така людина, для якої повинно бути хоч щось святе, а якщо письменник у розпал війни на знищення свого народу не може думати ні про що інше, крім власного зиску, власної зручності, і нічого йому не шкода більше за власні тексти, що втрачають великий ринок ворога, і не прагне він нічого більше, ніж всидіти на двох літературних стільцях одночасно, то яку цінність може мати його творчість? Які такі неповторні ідеї та світогляд могли сформувати творчість автора, що пропонує себе за деревяні убивцям власних співвітчизників, і чому її втрата має бути для нас більшою трагедією, ніж фізичне знищення росіянами україномовних письменників?

Інклюзивність завжди актуальна.

Тому що це українські платформи. Мова - це код, від самої мови написання залежить те, як сприймається твір. При цьому, пишучи російською, ви розвиваєте російську літературу, а не українську. Не буває російськомовною української літератури.

Гоголь теж писав російською і це не заважає його творам бути частиною української культури. Навіть в Шевченка є російськомовна проза. А Франц Кафка є невідємною частиною чеської літератури, хоча писав німецькою. Не мова визначає приналежнність твору до національної літератури, а дух. І українські за духом російськомовні твори є невід'ємною частиною української літератури. Власне ототожнити російськомовну і російську літературу зараз намагається п*тін і його посібники, які присвоїли собі Гоголя і Булгакова. Не будь ласка треба їм в цьому допомагати.

Є така штука - культурне поле. Воно напряму залежить від мови. Тобто твори, написані російською - автоматом російське культурне поле. Українською - відповідно українською. Не можливо робити українську літературу та музику російською мовою.

Це посилання про те, що мова, як зненацька виявилося, важлива: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F_%D1%83%D1%82%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8 Почитайте висказування Булгакова про українців: "Були десятки тисяч людей, які повернулися з війни і вміють стріляти... - А вивчили самі ж офіцери за наказом начальства! Сотні тисяч гвинтівок, закопаних у землю, схованих у клунях і коморах і не зданих, незважаючи на швидкі на руку військово-польові німецькі суди, прочуханки шомполами і стрілянину шрапнелями, мільйони патронів в тій же землі, і тридюймові гармати в кожному п'ятому селі, і кулемети в кожному другому, у всякому містечку склади снарядів, цейхгаузи з шинелями і папахами. І в цих же містечках народні вчителі, фельдшери, однодворці, українські семінаристи, які волею долі стали прапорщиками, здоровенні сини бджолярів, штабс-капітани з українськими прізвищами... всі говорять українською мовою, всі люблять Україну чарівну, уявну, без панів, без офіцерів-москалів, - і тисячі колишніх полонених українців, що повернулися з Галичини. Це доважкою до десятків тисяч мужиків?... О-го-го!" "Симон. Та не було його. Не було. Так, нісенітниця, легенда, міраж. Просто слово, в якому злилися і невситима лють, і жага мужицької помсти, і сподівання тих вірних синів своєї соняшникової, спекотної України, що ненавидять Москву, яка б вона не була - більшовицька, царська або ще якась." За Гоголя трохи шкода. Він хотів реалізуватися у той час, але це можливо було виключно російською мовою... Але водночас існували письменники, котрі не пішли цією стежкою, тому, стиснувши зуби, нам доведеться визнати, що він був російським письменником, хоча і любив Україну(

Має сенс, але якби Гоголь не писав російською - його б не присвоїли собі московити. Я б сказав, що розвивати українську культуру можна виключно українською. Але іншомовні твори можуть приймати в цьому участь, як допоміжний фактор, і, можливо, навіть відігравати більшу роль, але це скоріше виключення.

У них було достобіса часу і можливостей зробити переклад та вийти на український ринок. Чому вони це не зробили? Не знали мови? Вивчили б за пів року. Та і живуть в Україні все життя. З рештою, перекладачів у нас теж дуже багато. Якби вони хотіли - давно були б українськими. Але "більша аудиторія", "внєпалітікі" і все інше стандартне рабське ко-ко-ко. Це до Аркуша не було повністю україномовних платформ (не сайтів, платформ; і тойво-нет українським складно вважати після всього,що з ними було, але то окрема тема), всюди була русня. А російських платформ достобіса - не плутайте будь-ласка. Пісня Олдєй про "нас не пустілі в укр.ринок" застаріла років на 10+ мінімум (з часів приблизно їхнього виходу з Партеніту).

Варто не забувати, що ватноголова аудиторія їх обпльовує за антиросійську позицію. Зокрема, їм пригадали відмову переїхати до Росії (нібито таку пропозицію робив Лукʼяненко) тощо. А рублі можна конвертувати та використати на підтримку волонтерства, біженців тощо.

Добрий вечір. А який стосунок має інфо про Олдєй до Аркуша? Не рахуйте за критику.) Сюди то вони точно не прийдуть, тут російська мова під табу. ) Ото хіба перекладуть українською і публікуватимуть тут як переклади.🤔 Але думаю, це маловірогідно.

щоб просто знали про зрадників, вони ж після перемоги будуть робить вид "да ми за мір" і всьо такое

Ага, будуть, або перевзуються і різко стануть україномовними, аби їх друкували, щось таке