Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
Всі блоги

Епоха всього короткого

Сергій Волошин
12.04.2024
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Як читач завжди надавав перевагу романам. Як з дівчатами, так і просто почитати. Особливо коли допадався до улюблених авторів. Тоді просто впивався текстом і з острахом дивився скільки там лишилося до кінця. Насолоди.

    Оповідання ж завжди пригнічувало своєю скорострільністю. Не встигав розсмакувати. Так і до нервового зриву недалеко.

    Потім переконався, що долі завжди властива іронія та сарказм. І коли у самого зачесалися руки до писанини, то короткі тексти здобули майже шалену популярність. На мою виключно особисту думку. Якщо раніше читали мало, то зараз читають мало і коротке. Епоха тік-току і рілз рулить.

    Цікаво, що роман, як провідна жанрова форма, своєчасно і своєрідно зреагував на виклик часу. Кілька мною прочитаних останніх романів-бестселерів складаються з коротеньких розділів. Ледь не окремих оповіданнячок. Виходить як роман з оповідань. Автори носом відчувають вимогу часу.

    Це відкриття дуже мене потішило, бо мій безсмертний роман «Волошкові оповідки» якраз складається з оповідань. Правда, це сталося через мою лінивість, але хто то знає.

    Отакі маленькі втіхи і відкриття битого графомана.

    І так! Продовжую любити романи! Хоча сам кидаюсь дрібними оповідками. Як ось ця. Чергова. Для настрою. Усмішки. І моєї ностальгії.

    ЖЕРТВА КЛЯТВИ ГІППОКРАТА

    Дід Сірожа дуже любив махнути чарочку горілки. І треба було ж такому статись, що його дружина, бабця Настя, дуже любила, щоб він не пив. Щоб ото навіть і росинки в роті зась. Саме так, на рівному місці, як стій та дивись, виник конфлікт інтересів. Непримиренний соціальний антагонізм.

    Варто сказати, що дід Сірожа і сам знав, що тверезий він кращий. Однак це сакральне знання трималося до першої чарки. Після неї, окаянної, дідові принципи тверезого життя суттєво м’якшали. Допитлива бабця Настя згадану особливість помітила років з сорок тому. І відтоді всю свою трудову діяльність направляла на недопущення першої чарки.

    У відповідь дід Сірожа старався максимально розосередити свої стратегічні запаси по нерівній місцевості. Як тая білочка створював нички на кожному кроці. У шафі, в гаражі, на горищі, в городі, в льоху, на кухні і навіть в старих чоботях. Бабця Настя нещадно різала логістичні ланцюжки, але де там! Як тільки не шукала, скільки не знаходила, але тільки одвинулась на секунду, а дід уже такий як треба. Веселий. Хай уже бог простить, але років зо п’ять по дідовій смерті находила його алкогольні схованки.

    Через дідову спритність пробувала й другі методи впливу. Тобто ходила по ворожкам, сипала всяке зілля в питво, просто гризла. Народні методи помагали кволо, але баба до звичайних лікарів не потикалась. Мала на те вагомі підстави і гіркий досвід.

    Бо якось дід Сірожа вдало підвернув ногу. Кінцівка посиніла і опухла до несамовитих розмірів. Довелося бабці Насті тягти свого діда за руку до молодої фельдшерки. Бо старий боявся лікарів нарівні з гадюками.
    Доки ковиляли до того ФАПа, то бабці Насті спало на думку залучити майбутню лікарку до антиалкогольної компанії. Залишила діда на лавці під ФАПом чухатися, а сама метнулась розвідати що там до чого.

    Практично з порогу тицьнула молодесенькій фершалці десять карбованців. І натхненно попросила сказати її каліченому чоловіку, тобто діду Сірожі, що пить йому тепер не можна. Майбутній лікар спаленіла від фактично хабаря, згадала Гіппократа і почала закочувати очі. Бабця Настя лагідно всунула задерев’янілу руку фершалки з м’ятою десяткою в кишеню халата. Заглянула благально в очі. Доця поможи, бо спивається, ірод.

    Синьо-зелена нога діда Сірожи дойняла до душі юну фершалку, але та змогла опам’ятатися. Взяла себе в руки і приписала якусь мазь. Що коням помагає. А потім під незмигним поглядом бабці Насті сказала діду більше не пить. Як не пить? Що зовсім? Жахнувся старий. Який, по правді сказать, дикий біль у нозі лишень горілкою і збавляв!

    І стільки в його голосі чулося вселенського розпачу і скорботи, що майбутня лікарка здала трохи назад. Ну-у-у, якщо тільки чуть-чуть… Промуркотіла знічено. Від цього її «чуть-чуть» бабцю Настю немов чорти підхопили:

    — А щоб ти жива була! Це я тобі, виходить, гроші даю, щоб ти його споювала?!! Хіба ж ти по його нозі не бачиш, що ця худобина не знає, що таке «чуть-чуть»?

    4

    Коментарі

    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Марія Чорнокрила
    12.04.2024 16:57
    Щодо писання зі мною трапилося те саме: люблю твори великого обсягу, але пишу мініатюри. Поки не вистачає навичок на щось масштабне: виходить або сухий і занадто швидкий сюжет, або непогані коротенькі описи. Дай Бог, колись вдасться це поєднати. Малу прозу раніше не читала взагалі, навіть улюблених авторів, але останнім часом вподобала. Не згодна, що оповіданнями не можна насититися — деякі митці примудряються в таких детялах описати нетривалі, зате емоційні події, що оповідання чіпляє не менше, ніж роман. Аж заспокоює якось
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Mia
    12.04.2024 11:11
    Теж не любила раніше оповідання, а зараз навпаки – почали подобатися. Але, от коли читаю оповідання Кінга, то завжди відчуття, що це міг би бути й роман. А от Шеклі, Коцюбинський, По мені здається, що дуже гармонійні в короткій прозі – сказане саме те, що мало бути сказаним. Мені теж зараз легше писати коротку прозу, бо на довгу у мене й технічних засобів немає. Хіба в зошити писати. А в наш час, коли за вікном літають дрони, неподалік падають ракети – писати в зошит, може виявитися марною справою
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Зорян Костюк (Костянтин Зотов)
    12.04.2024 10:32
    Це різні жанри. Є різні сюжети. Одні годяться лише на оповідання, а з інших можна зробити роман і ввести кілька ліній
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Увага!
    Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
    Новини
    Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
    29.04.2024

    Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

    Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

    ... Детальніше
    Блоги
    "Як Зареве Востаннє Тур" зовучено каналом "Югинові Читання"Зорян Костюк (Костянтин Зотов)
    18.05.2024
    "Як Зареве Востаннє Тур" Жанр: темне фентезі / етнічне фентезі / козацьке фентезі Автори: Зорян Кост ... Детальніше
    Біохвилі. Трохи ще.Крапка
    18.05.2024
    Я була трохи під враженням від реакіції читачів на свій попередній блог про біохвилі. Було багато п ... Детальніше
    Передзамовлення книги колисковихMia
    18.05.2024
    "На крилах сну" вигляд книга має неймовірно магічний, завдяки ілюстраціям зробленим у петриківсько ... Детальніше
    Етер "Мистецтво під час війни"Мавка (Ганна Заворотна)
    18.05.2024
    Тільки що провела етер про мистецтво під час війни: https://www.facebook.com/mavcazcilennya/videos/1 ... Детальніше
    Який сенс у конкурсах?Кіт у зграї
    18.05.2024
    Дуже часто помічаю, як автори беруть в них участь. Люди, які пишуть конкурсні роботи, ви отримали бі ... Детальніше
    Починаю відкривати свій щоденник війни. Roman Mtt
    18.05.2024
    Вітаю усіх. Це моя історія війни. Наче вчора було. Відкриватиму помалу, запрошую лишати коментарі. h ... Детальніше
    На Аркуші вже:
    10893читачів
    124637коментарів
    Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
    А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
    Наші патрони
    Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: