Чи пишеться?

Я як повернувся з війни, майже нічого не пишу. І не читаю теж майже нічого. Така ось птсрна деградація. Але розумію, що не один такий. Тому вірю, що пройде.

Цікаво, чи в когось змінилася ситуація?

У мене почалося навчання і просто намагаюся хоч щось встигати шкрябати)

+/- так)

та по трохи пишу. Особливо з'являється мотивація щось робити, коли новин начитаюсь... Бо ми маємо розвивати українську літературу. Заради всіх тих, хто дає змогу нам зараз бути в безпеці (у фактичній чи відносній) та це робити... Та і заради себе самих.)

Щиро радий, що бодай у когось є така мотивація.

Зрідка повертаюся до чорновиків, щоб трохи щось поправити, але кардинально нового не пишеться зовсім.

Ох, ще тоді така ж ситуація, але якось пробую вибиратися з такого "стану"

хто зараз пише й викладає - ВИ СПРАВЖНІ ГЕРОЇ!

Це точно, шкода не про мене. Я не можу писати, нажаль.

Привіт. Те саме. Ні думки, ні слова докупи не збираються. Навіть якісь публічні коментарі, буває, пишу і стираю. Надто багато болю, не хочеться його додавати ще й текстом. А писати про веселе чи бадьоре було би лицемірством перед собою. Та й не пишеться ж....

Розумію, обіймаю.

Ситуація, звісно, відволікає. Та й відсутність реакції на останнє оповідання циклу якось не спонукає продовжувати. Думається, багатьом і не до читання.

У мене пишеться, будь здоров! Муза сіла мені на голову кілька років тому з тих пір, зараза, не злізає. Однак, маю купу орфографічних помилок (здебільшого мене гублять коми), тому дуже потребую хорошого редактора, який час від часу зглянувся би на мене і поміг з текстом.

Чудово, що ви не облишили. Редактор опція дорога і платна, але якщо хочете публікуватися, доведеться вдатися до його послуг. Удачі.

Ех, а то я не знаю...

Як варіант ви могли б запйти собі бетарідерів. Вони хоча-б частину помилок для вас знайдуть. )

Статус стосунків: в активнім пошуку

А що пишете, якщо не таємниця? Могла б попрацювати бетарідеркою в обмін на відповідну послугу)

Є пару глав, однак я хочу щось маленьке, типу новелли наисати, бо зразу велику історію мало хто захоче читати. А що за послуга? Інтимна?))))

Послуга заключається теж у прочитанні твору) Тепер очікую від вас щось гумористичне;) Якщо твір не 18+, готова спробувати побути бетарідером)

Гумористичне зараз потрібне, навіть дуже. Спробую щось накалякати, бо в мене здебільшого детективи і пошлості. Часто одночасно. Однак, я буду старатись (✿◠‿◠)

У мене гойдалки: то пишеться, то не пишеться, то редагується, то думаєш, а що це за дурня і кому воно взагалі потрібне... Крім того, уже четвертий день, як жахливо болить голова, бо, крім того що війна, ще й інші люди, замість підтримати, підкидають проблеми(

Розумію. Ці гойдалки і в мирний час бувають, а зараз взагалі балгодатний грунт.

Не пишеться зовсім. Навіть старі рукописи правити не хочеться. І змусити себе читати щось більше, ніж стрічку новин, дуже важко. Але тримаймося купи!

От і в мене таке. Мене гіпнотизують новини, не можу зупинитися, як залипаю.

Трохи пишеться, за можливості. Ще знайшла кілька старих рукописів, про які була забула, коли народився малий. Та зараз часу писати не надто маю. Малий, тимчасово живем у Карпатах. До того часу, як малий засинає і з'являється можливість пописати, сил вже вистачає тільки читати і вирубатись десь в середині абзаца.😅 А новини я останній тиждень майже не читаю. Хіба сводку за день перегляну. Бо в мене мама читає, а хтось то з нас має зберігати спокій, бо мала дитина. Я переглядаю список важливих новин за день, і цього досить. Ну і про все важливе як не друзі в чаті, то мама розкаже. Писати треба. В першу чергу це має терапевтичний ефект для автора. Допомагає звільнитись від того, що тисне на серце. Це не обов'язково має бути саме художній твір. Важливо саме виписатись. Мені це дуже допомагає часом. Тож тримайся, все буде добре. Україна Переможе!🇺🇦

Я думала про щоденник, але він теж не пишеться.

Тримайтеся!

Не пишеться(( Навіть не читалося довгий час... За час війни тільки один малюнок, один текст про війну та одна прочитана книга... Ось і все.

Розумію. Я й досі не можу писати

Заморозилося усе. Просто боляче. Після Бучі - злість. Трохи вірші ні з якого дива почали писатися, причому, самі, без мене, немов хто диктує. А проза ... завмерла, як усі, напевно. Муза евакуювалася, а я лишилася((( Чекаю на її повернення....

Просто обіймаю. Вірші - може це спосіб виразити біль, окреслити кортко і ємно. Мені дуже хочеться написати вірш, але я їх ніколи не писала, хіба підлітком, і він, той вірш, ніби застряг в мені.

У Вас казки гарно виходять. Я вже багато жанрів перепробувала. А казка не виходить)

Дякую. Я люблю короткі форми, бо швидше видно результат.

А мене, як того Остапа, несе і несе)))

В перші дні був приплив ідей - невстигав навіть записувати, так було багато чого сказати довбанутому диктатору, його посіпакам та й окупантам вцілому. А зараз - таке вітчуття ніби все уже сказано і все подальше "на злобу дня" - повторення вже сказаного чи взагалі намарне кидання словами. Це щодо поезії. А щодо прози - на моїх очах вмирають недописані повісті, адже події, які у них описувалися стають реальністю і фантастика стає літописом. Дивне відчуття. У когось колись таке бувало? Зате нових ідей прози більш ніж достатньо. Хоча кому зараз до книжок((((.

У Вас цікаві спостереження. Я багато бачу віршів, але мені мало заходить, ото не "злобу дня" якось згодна, що повторюється.

Також не пишеться. Сподіваюся, що це з нами не на довго. Тримаймося!

Я думала, що може зараз час накопичення, а згодом буде переосмислення. Але іноді лякаюся, що того переосмислення напишуть стільки, що вже ніхто не читатиме, бо буде перебір, хіба як психотерапія для тих. хто пише.

Знайомий автор каже, що не впевнений, чи потрібно буде текст, який він майже підготував до війни, опісля. Мовляв, усе змінилося. Мені здається, що усе ж читачам захочеться відволікатися, просто не можна буде витримати усього пережитого суцільно. Тому, кажу йому, доредаговуй якщо можеш, все наше і про нас треба буде і якнайбільше.