Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
Всі блоги

Пательня. Знайомтесь, автор

stas
20.05.2024
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Вітаю авторів Аркуша. Сьогодні у нас перший випуск Пательні.
    Спочатку коротко про правила.
    В кожному випуску Пательні будем знайомитись з новим автором та його творчістю. Термін обговорення 3-4 дні. Коментарі пишуть всі бажаючі. Мета коментарів допомогти автору покращити його текст. Знаходим проблеми та вказуєм як автор міг би виправити проблему. Хвалити теж можна якщо є за що. Твір для розгляду то як візитівка автора. Читаєм, аналізуєм, пишем відгук.
    Сьогоднішній текст розглядаємо з 20.05.24 й до 24.05.24.
    Автор оповідання, що прожарюється, відкриється в свій час, або ні. То вже його право. Ще одне прохання до учасників обговорення прошу не розкривати ім'я чи нікнейм автора оповідання для прожарки навіть якщо ви його впізнали по оповіданню.
    Нагадую, що твори для прожарки приймаються в моєму приватному чаті.
    Отож сьогоднішній текст.

            Самотність  Ганни
    

    Кап ... кап ... кап ... за вікном, під ранковим весняним сонцем, танули сріблясті бурульки.
    Ганна розплющила очі, дослухалася. "Так, – зітхнула вона – то вже прийшла весна. Ще одна зима позаду. Скільки ж їх було? Дев'яносто чи більше, вже й не пам'ятаю." Ветхий матрац давно втратив свою м'якість й здавалось що її немічне, майже невагоме тіло приросло до металевої сітки ліжка. Вона знала, що їй треба трохи полежати й ліжко відпустить. Кров неохоче текла старечими венами й після сну їй потрібен був час. Вона подумки зверталась то до однієї, то до другої ноги, вмовляла й вони неохоче підкорялись. Обережно підводилась та деякий час сиділа на ліжку, звикала. В хаті прохолодно. Старий дім з надією прислухався до неї, знав, що йому бути поки вона тут й з останніх сил втримував докупи давно струхлі дерев'яні балки, колись пахучі й гладенькі, а тепер почорнілі, та подекуди пліснявілі. Вік його вийшов, а без чоловічих рук, вже майже тридцять років в занепаді. Отож і продувається вітром, і як не топи піч, а до ранку тепло по щілинах вибере, вистудить.

    Огледілась. Все як завжди. У напівтемряві ранку той самий стіл у кутку під іконами та лавками по під стіною й стара дубова шафа, ще Василем зроблена. Гарним майстром був, все вмів. Зачекався, мабуть, її.
    "Нічого, скоро вже, – звернулася подумки до портрета, – сніг підтане, то й відвідати зможу, цвинтар он де, соснами виколисується. Тяжко мені одній, Василю, – Зітхнула. – А Сергійко наш як, чи бачитесь? Онук йому могилку за краєм світу справив. Далеко. Мені й не дістатись.

    Одягла валянки, кофту пухову, зверху стареньку куфайку та вицвівшу хустину. Треба поспішати: "Он у сусідки півні вже вдруге побудку проспівали, а мене ліньки здолали, надто вже солодко спалося сьогодні".

    Подвір'я зустріло яскравим блиском підталого снігу та хлюпаючою жижею витоптаних стежок. Глянула на сусіднє подвір'я, там Клавка саме з сараю вийшла, і жаліючи до неї:

    • Як ночувалось, бабо Ганно, чи здорові, може допомогти чим? - І невагомо понесла до будинку десятилітровий, повний парного молока доїльник.
      "Дві корови, це вам не абищо", - подумки схвалила стара, - так і сім'я у них не полічити, одних дітей п'ятеро та ще й батьки чоловікові".
      – Так, слава богу, і спалося, і здоров'я ще трохи є, козу ось доїти треба, та курей випустити.
      – Ви там, як треба чогось, то просіть, мої хлопці вам і дров наколють і сніг почистять, – вже з порога, відчинивши двері, прокричала Клавка.

    “А чого мені допомагати,” – почала сердитися Ганна, протискаючись у тісний хлів, – “чи хіба я сирота? Онук у мене є, приїде незабаром. Правда Мань?"
    І ласкаво провела долонею по козиній морді. Манька, схоже, не погодилася, знає, не було нікого вже років десять, тож
    відвернулася байдуже.
    "І то, стара вже, молока ледь пів глека сьогодні." Кури зустріли незадоволеним кудахканням. Не поспішаючи, насипала зерна і, як завжди, за давно заведеною звичкою пішла до хвіртки, де як і колись, довго стояла, проводжаючи поглядом сільчан, що йшли повз: хтось на роботу, а хтось до школи.

    Сонце вже піднялось над лісом й грало тінями за сільськими хатами, підганяючи запізнілих.
    Любила вона ці хвилини, ніби своїх проводжала. Згадала, як Сергійка до школи від цієї хвіртки, і по плечу погладити та слідом хрестом осінити, а Василь по молодості завжди тут цілував, коли на роботу в лісництво йшов.
    Сергійко такий ласкавий був, немов та дівчинка. Мо, тому що з Василем дівчинку чекали. Як малим був то все молока просив, та щоб парного. Отак і стоїть з кухликом біля сараю, жде поки видою. А потім спішить, аж вдихнути йому ніколи, п'є, очі закриє. Молоко по щоці стікає, на сорочку, а йому байдуже.
    – Добридень, бабо Ганно, – пробігли хлопці до школи.
    – Як здоров'я, Степанівно? - фельдшер до неї, поспішає, але крок сповільнив, поважає.
    – Так жива, сам бачиш. Ось поратись вийшла.
    – Ви, Ганно Степанівно, якщо нездужання якесь, то сусідам скажіть, там хлопці спритні, мене миттю знайдуть.
    – Та які там хвороби, ось тільки старість.
    – Старість це добре, погано коли її не дочекаєшся, – фельдшер охоче зупинився підтримати розмову.
    – Гаразд тобі, йди вже, з хворими балакай, – відмахнулась стара. І фельдшер, схаменувшись, швидким кроком задріботів по витоптаній стежинці.

    Розмови підбадьорили, і вона з почуттям причетності до сільського життя проводила поглядом селян. Он, недбало кивнув, не впізнаючи, невиразно бурмочучи "Добридень", Миколка. Похитуючись, невпевненими кроками він поспішав до відкриття магазину, і його червоні, каламутні від учорашнього перепою очі не помічали навколишніх; його життя там, біля крамниці. А який добрий хазяїн був, працьовитий, господарський, трохи попивав, так, а потім як з ланцюга зірвався, і все прахом, і сім'я, і ​​господарство. Ще ж тільки сорок років, а вже від горілки змарнів, почорнів, недовго йому доріжку в магазин топтати, – зітхнула стара.
    – Доброго ранку, Ганно, – відірвав від думок знайомий голос. Озирнулася, і справді, спираючись на ціпок і помітно накульгуючи, наближався її одноліток, Степан. До школи разом ще до війни ходили. Як же давно то було…
    – Давненько не бачились, Стьопко, хворів чи що?
    – Чого мені хворіти, у сина гостював. А ти як? Чи є звістка від онука?
    – Так, недавно листа прислав, цього літа й приїде, не просто йому, за океаном живе. Сам куди зранку?
    – Я, Ганно, до голови, штахет завалився, дошка потрібна. А онук приїде та й поставить паркан. Гаразд, піду я. І, майже не кульгаючи, бадьоро попрямував у бік контори.

    “Бач який гоголь, вік доживає, а туди ж, жених. А який кавалер знатний був, і до мене намагався клинки підбивати, але я все за Васею сохла, так і відійшов він і з Варкою одружився, дітей шестеро. А у нас із Васею тільки Сергійко, не дав боже більше. А онук по закордонах, і вже котрий рік немає звістки. Але він приїде обов'язково. і я з ним на могилку до Васі. І скажу, мовляв, зустрічай. А Володька так весь у тебе, дивлюся, і серце стогне, тебе в ньому бачу”.

    Подивилася на ліс, аж надто близько в останні роки підійшов. “Жде, коли піду, а там і захопить садибу. Он у Вєрки, царство їй небесне, вже й хати не побачити, все вишняком та сосняком поросло, зайти боязно. У лісі живемо і ліс підбере після нас усе. Безлюдніє село. Майже половина дворів занедбана. Нині там ліс оселився, не допустить він пустирів. Вік мине, і сліду від села не залишиться, тільки сосни з берізками. А в них ми з Васею вічно будемо вітром заколисані, сонцем обласкані; тішитися, лісом бути”.
    І раптом так солодко на душі стало так добре. Обличчя Ганни осяяла мрійлива посмішка.
    “Адже залишусь тут ластівкою літати, лісом милуватися, світанком прокидатися і з Васею у захід сонця йти, забувшись у пестощах його. І чому ці думки сьогодні?
    Стара присіла на лаву і крізь напівприкриті повіки почала дивитися на сонце. Тіло раптом стало невагомим, наповнилося приємним теплом.
    Яскраве лагідне світло наповнювало Ганну й розчиняючись у ньому, вона почула тихий голос Васі. Він тримав її за руку і говорив щось лагідне. Обличчя Ганни розгладилося, помолодшало, осяялося щасливою усмішкою, а очі вдивлялися в край лісу, що грає променями сонця за хуторськими дахами.
    А під вікнами осиротілої хати танули бурульки так само, стікаючи краплями весни: Кап ... кап ... кап ...

    39

    Коментарі

    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    КоргіПоґґі
    21.05.2024 21:26
    Взагалі, я надто лінива, щоб розбирати чужі тексти, але раз вже моя думка трохи відрізняється від деяких коментарів, що вже залишили... 😅 принаймні намагатимусь зробити це коротко Одразу щодо мінусів: оформлення. Про це вже говорили нижче, тож розгортати думку не буду. Якщо чесно, я таке сприймаю як неповагу до читача і сподіваюсь, що наступного разу ви ці дрібниці пофіксите) особливо ото лжетире 🤣, яке перетворюється на крапочку, ніби ми список продуктів для походу на ринок читаємо, а не оповідання Шо по плюсам і чи було мені нудно? Нудно не було, але можна було б і дотиснути вже, зробити не просто "о, ну прикольно написано", а щось таке більш щемливе. Більше про її чоловіка, про самотність і т.д. І не тільки через зовнішні фактори, але й через опис її думок і почуттів. ОСОБЛИВО хотілося дотиснути фінал, хоча б з позиції балансу: в тексті більше уваги було до занедбаних інтер'єрів і екстер'єрів, ніж до смерті головної героїні. Тут або дописати трохи фінал, або скоротити описи, які не несуть для тексту поживної цінності Погоджуюсь з паном Химерним: емоційний шантаж, а не мініатюра 🤣 однак нічого поганого не бачу. Мене, як емпата року, таке чіпляє і часами пробиває на сльозу. Але не в цьому випадку, бо, нажаль, не достиснули По стилю коротко: ритм приємний, читається легко, слова підібрані так, що з візуалом під час читання проблем не виникає. Як на мене, проблема тільки в балансі умовних трьох актів сюжетної лінії, але це можна виправити майже безболісно По русизмам/помилкам ніц не скажу, сама без редакторки перетворююсь на позашлюбну доньку Азірова ...а я хотіла коротко Ну, маємо що маємо
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • stas
    21.05.2024 22:11
    Дякую за коментар. Так, оформлення то проблема. Ті тире, на початку, ставив як тире, а потім, копіював, перекидав з одного записника в інший, а потім з'являються неочікувані речі. Звідкілясь пробіли, звідки? Бо в мене в записнику таких проблем немає. Можливо все тому, що пишу тексти в записнику на смартфоні. (других гаджетів у мен немпє) Тут якийсь редактор мтоїть в все міняє як йому хочеться, а не мені. Прям аврал! Тож прошу вибачення. Оте лжетере навіть не знаю звідки!!! Тож оформлення від моєї відсталості в розумінні гаджетів. Ну, а що до "давити сльозу", то раз ви й Андрій про те говорите, напевне підсвідомо до того й веду. Це як я десь читав, перший рівень творчості. Початківці часто ним "хворіють". На загал скажу що дуже вдячний вам за коментар, бо то поміч, і то шлях до навчання. Дякую.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • КоргіПоґґі
    21.05.2024 22:27
    Написала повість на 500к символів з телефону, тож розумію, про що ви) Про всяку випадок залишк додатки, в яких зручно писати: google keep, writer journal, та й гуглдокс ніхто не відміняв) сподіваюсь, ви знайдете комфортний для вас додаток, бо це значно покращує письменницьку рутину Перший раз, до речі, чую про "перший рівень творчості". Кожен окремий письменник обирає собі власний шлях: хтось робить легендарні сюжети з купою деталей, а хтось розкриває цибулинки персонажів і копає більше в емоції. Можливо, я не права) але пишу вже доволі довго і якось вже не почуваюся початківцем, хоча акцент в текстах завжди роблю на емоції. Мабуть, просто не для високої полички пишу 🤣 Бажаю вам успіху в творчості 😉
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Mia
    22.05.2024 10:44
    Тим хто пише на комп'ютері, нас не зрозуміти. 😁 Я під кінець дня, якщо багато пишу, то вже й тексту не бачу. Звідти й одруківки. І різні зайві пробіли.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Mia
    21.05.2024 19:27
    Ну, оце коли я прочитала "Стьопко", то вже точно знаю, що це Ваш твір, пане Стас. Хоча, я й до того була певна. Ну, що, тут як і в інших ваших творах все гарно змальовано і якщо людина не поспішає і не має на меті зажарити автора, а потім його з'їсти, щедро поливши кетчупом з червоних помідорів, то можна насолоджуватися образами, які гарно і детально змальовані і постають, як живі. Дещо мені нагадує твір Стефаника "Морітурі". Ще в "Безсонні" Кінга читала фразу, тільки не пам'ятаю, чи це була фраза Кінга, чи він когось іншого цитував: "Старість – це острів з усіх боків оточений смертю". Те що мова твору неспішна й повільна, детальні образи – це вводить читача в ритм старої людини. Діалог зі Степаном можна було б ретельніше прописати. Чи не занадто він у вас живчик, як для 90 річного? Так само потрібно поглибити думку, що жінка вже настільки стара і стільки всього пережила, що й до болячок не прислухається, а потихеньку собі на подвір'ї порається. В кінці, я так розумію, вона помирає. Треба було б яскравіше показати образ Васі, зробити його більш реальним. Тоді Ви твір і на рівень магічного реалізму виведете. Я взагалі не люблю критикувати чужі твори і не вмію це робити.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • stas
    21.05.2024 20:35
    Дякую пані Міа, досить розгорнутий, детальний аналіз. В точку про ритм старой людини, бо то і мав на меті показати: малолюдне село, тихо й непомітно живе бабця, ії час ніби стоїть, куди спішити, що ранок що вечір, ддля неї нема різниці, вона живе в своєму світі де час давно закінчився, тож її реалтність – минуле й тільки у ньому вона ще бачить сенс свого життя. Бо її сеес це Надія, надія що знов буде з Василем, вона в те вірить і живе надією. Навколишній світ для неі вже чужий, вона контактує з ним не по необхідності, ні, він їй вже не потрібен. Вона живе надією вернути минуле, бути з Василем. Дійсно, твір це замальовка декількох годин життя старенької бабусі. Щось аналогічне, тільки на порядок коротше я написав у мініатюрі "Край вічного щамтя" де старенький дідусь теж живе споминами своєї, вже померрлої коханої дружини. Він прмирає, але спокіцно і з піднесенням бо там його чекає кохана. Це емоційні замальовки. Навряд чи зрозумілі для молоді для яких смерть то щось далеке й абстрактне. Дякую за участь в Пательні.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Mia
    22.05.2024 10:50
    Я не впевнена, що річ у віці читача. Просто у всіх різне світосприйняття і ставлення до літератури.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Moonrise Darkness
    21.05.2024 17:59
    клинки підбивати - клинці підбивати: https://goroh.pp.ua/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%B1%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%86%D1%96 Замість тире на початку прямої мови якісь крапки. Немає конфлікту, сюжету. Увесь уривок про звичайний нудний день з життя абсолютно звичайної сільської довгожительки. Читати було страшенно нудно. Інколи описові уривки тексту рятують гарні художні засоби, але тут і вони безсилі. Окрім як сходити на кладовище з онуком, у гг немає серйозної цікавої мети.  В такому віці, напевно, в неї б уже мало б бути чимало різних хвороб, багато що б мало боліти, а сільський фельдшер був би постійним гостем. Занадто оптимістично описана глибока старість. У такому віці й з купою болячок, можливо, вже трохи й хочеться померти. Якби навіть онук весь час сидів із нею, навряд чи її життя було б менш нудним. У неї ні книжок, ні інтернету. Ліс поруч, коза, кури - це добре, але одне й те саме майже 100 років підряд, напевно, набридає. Коли вона помре, то хтось із сусідів подбає про курей і козу?  Якщо це уривок, то він би нічого не втратив, якби був у чотири рази коротшим (можна лишити тільки пропозицію сусідки допомогти, козу, згадування родичів і кінцівку). Якщо це мініатюра (можливо, навіть самого автора блогу), то тим паче вона могла б бути значно коротшою). Від того, що не буде описів хати, одягу чи порожніх балачок з багатьма персонажами текст лише стане кращим і менше читачів втече, перш ніж дочитає докінця.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Андрій Химерний
    21.05.2024 18:10
    У мене теж виникли підозри, що то сам автор, дуже стиль на то схожий. Ну і так, це той нечастий випадок, коли я з вами солідарний в критиці)))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Mia
    21.05.2024 18:25
    Стосовно того, що це твір автора блогу, то я теж погоджуюся. Хоча я тільки початок прочитала, поки що.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Андрій Химерний
    21.05.2024 18:28
    Так зробіть докладний розгорнутий аналіз чому це, на ваш погляд, хороший текст. Це було б цікаво.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • stas
    21.05.2024 19:09
    Дчкую вам, авторе (Moonrise Darkness) , маєте рацію, текст мій. До першого випуску бажаючих не було тож я виклав свій текст, щоб обкатати захід. Подивитися що з того вийде. На мій погляд, як для початку, то активність непогана. Що до тексту на прожарці то за жанром це не оповідання, а прозова мініатюра. Чим відрізняється вона від оповідання можете подивитися в недавньому моєму блозі. Тож вертаємся до тексту. Так, можливо для декого текст буде нудним, чому б ні. Сприйняття тексту то суб'єктивна річ. Вам нудно, а комусь ні. Когось потряс емоціцною силою Гуерро в своїй мініатюрі Будильник, а кому – то нудота. Як не читали гляньте в моєму блозі про мініатюри. На загал, я дуже вдячний за вашу точку зору, за те що знайшли час підтримати нову ініціативу. Дякую Вам! Заходьте ще, 25.05.24 вийде наступний випуск Пательні.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Mia
    21.05.2024 16:04
    Ну, "нудно читати" – це не ознака поганого тексту. Комусь і "Сто років самотності" нудно читати. Якщо твір змушує замислитися, то такий твір потрібен. Є люди які люблять читати такі роздуми.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ярина Мартин
    21.05.2024 14:49
    Якщо це лише замальовка, то може бути. Читати справді нудно, як казав Андрій, але для замальовки це нормально, якщо завданням було описати день з життя героїні. Та якщо це початок якогось більшого твору, то навряд чи більшість читачів прочитає дальше другого абзацу. А суть в тому, що тут немає сюжету. Наче щось і відбувається, але це просто перелік дій, пусті діалоги про здоровʼя та спогади героїні. Читачу ж цікаво стежити за взаємодіями. Як один вчинок призводить до іншого і які емоційні реакції викликає.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • stas
    21.05.2024 19:17
    Так, пані Ярино, це мініатюра, замальовка. Звісно, що жанр на любителя. І ви маєте рацію, в цій мініатюрі немає сюжету. Чому? Тому що в мініатюрі сюжет не потрібен. Тпк, тільки контуром. Для прожарки я поміняв назву, а оригінальна назва твору Надія. Поміняв щоб не здогадались хто автор. Не вийшло. В гуглі легко знайти по першому реченню. Я вам дуже вдячний за неупереджений погляд на мій твір. Заходьте на наступний випуск 25.05.24, буде інший автор. Дякую за підтримку заходу. Успіхів!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Андрій Химерний
    21.05.2024 13:47
    Теж озвучу свою думку. Огріхів в оформленні про які багато сказано в попередньому блозі я чесно не помітив. Ну, я їх у власних текстах не помічаю, то таке. Деякі "русизми" помітив, але списав на те, що передається жива мова. Мова мені сподобалась в цілому. Добре сформульовані речення майже всі, живі діалоги. Літературненько так, ніби читаєш щось написане в 60-х. Але сам текст в цілому мені не сподобався. Він просто нудний. Звісно, не хочу бути голослівним, тому трохи розгорну цю тезу. Для мене текст починається не з ком чи лапок, ба навіть не з сюжетних зворотів, а з ціннісного повідомлення. Це серце тексту, ядро. Якщо воно банальне, то ніяка стилістична досконалість, ніякі метафори, ніякі яскраві персонажі тут нічого не врятують. Яке ж ціннісне ядро запропонованої нам ліричної мініатюри? Про що саме пропонує нам автор тут поміркувати, чи які емоції пережити? Моя відповідь така: автор пропонує нам пережити почуття провини. Терпіння, нижче спробую обгрунтувати. Це знайомий нам сюжет вже років 150, десь з Нечуя-Левицького. Молоді люди виїздять в місто, старі залишаються на самоті в сільських хатах. Про це почали писати романтики у середині 19-го століття, про це писали українські реалісти та сентименталісти, та і модерністи з їх захватом від урбанізації того не уникли. До цих тем повертались шістдесятники як дисиденти, так і інтегровані в радянський соцреалізм. Якби я захотів перелічити всі тексти в українській літературі, які звертались до того сюжету, мені б не вистачило ліміту символів в блозі. Звісно, це не означає, що треба забути про цей сюжет. Але це означає, що варто було б розкрити його хоч в якомусь стосунку оригінально. Подати неочікувану перспективу, можливо якісь яскраві автентичні деталі. Чи бачимо ми це в наведеному тексті? Ні. Бо текст цей абсолютно шаблонний, він від початку до кінця очікуваний. Деталі побуту, описані докладно можуть працювати якщо це побут нам невідомий, чи то побачений новим "одивненим" чином (див. описи селянських осель Довженка чи Яновського). Зображення селянських типажів працює, коли ці типажі свіжі, самовидно побачені (див. оповідання Тютюника). Чи бачимо ми тут щось подібне? Не бачимо, бачимо схематичний лубок. Хтось п'є, хтось дах шифером криє, це все декорації, а не предмет опису. Закрадається підозра, що сам цей сільський побут, сільський устрій автора і не цікавить як такий. Про підбір оригінальних метафор для зображення описуваних речей його теж не йдеться. А що ж тоді цікавить автора? А ось тут я і повертаюсь до власної тези про почуття провини. Автора, припускаю, цікавлять всі описані деталі тільки для того, щоб досягти цілі повчальної, моралізаторської. Показати нам всіма покинуту стару жінку, змусити нас до співпереживання. А оскільки, ризикну припустити, більшість читачів цього тексту по соціальному становищу ближчі до того самого "онука", то і викликати почуття провини. Коротко кажучи, ціннісним ядром тексту є емоційний шантаж. На додаток, він не працює, бо загорнутий в форму, якою українська література користується півтора століття, що робить мініатюру банальною суто стилістично. У висновку, написано може і непогано, але нестерпно нудно. Та і навіщо?
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Діана Вінтер
    21.05.2024 14:09
    Ух вау, а мені здалося, що твір про почуття втрати того ж коханого і самотність не від того, що молодь виїхала, а від того, що поряд немає чоловіка, бо він помер раніше. Тепер глянула на твір під іншим кутом.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Андрій Химерний
    21.05.2024 14:13
    А. Ну це ж теж по суті "вичавлювання сльозинки" в читача. Не люблю таке. Хоча звісно тут треба врахувати, що я просто бездушна і цинічна беземоційна потвора, що загальновідомо))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • stas
    21.05.2024 19:30
    Андрію, вам особлива подяка. Ви дали розгорнутий детальний аналіз мого твору. Так, це мініатюра, замальовка і звісно не всім сподобається. Сприйняття тексту то суб'єктивна річ. Я до прикладу фізично не можу читати фентезі, от ніяк, бо нудно, нецікаво. Люблю реалізм, магреалізм, трохи містику, але класичну, ту що в 20-му віці. Що до тексту. Так, текст далеко не ідеальний й має купу недоліків, але він розрахований на ЦА старшого покоління, якщо точніше то для тих кому 50+. В тому віці буде зрозумілим емоційниц посил автора. Це я вже помітив по відгукам читачів на різних літплощадках. Молодь не сприймає цей твір, те я знаю. Тож в деякій мірі це був свого роду зондаж аудиторіі на сприйняття от такого жанру. Ваш відгук мені дуже сподобався своєю бескомпромісністю й неупередженістю. А це дорогого коштує. Дякую вам. Маю надію що і в наступних випусках почитаю ваші коментарі. Бо іноді коментар навчає більше ніж твір до якого він написаний. Дякую.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ghost Lake
    21.05.2024 13:21
    Проглянув твір. Ніби норм. А огріхи будуть... Письменники тут тільки починають, так що це норма
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Діана Вінтер
    21.05.2024 12:06
    Я в конкурсах не задіяна, тому висловлюсь. Перше, на що хочеться звернути увагу — оформлення. Перед трикрапкою не потрібні прогалини. Прогалини ставляться лише після розділових знаків. Ком також місцями бракує. Навіть Ворд може вказати де, якщо перевірити текст з його допомогою. Також мені ріжуть око лапки, в літературі радять використовувати лапки-ялинки «...». Те саме з дефісами замість тире в оформленні думок та діалогів. Не робіть так 🤓Окрім того, мені здається, думки буде краще зносити на новий абзац, бо поки що це має заплутаний вигляд. Скористуюся можливістю та залишу тут посилання на свій невеликий допис про оформлення: https://drukarnia.com.ua/articles/yak-zrobiti-z-ceglini-cukerochku-jQxYs А тепер щодо самого тексту. Слово «капати» й похідне «кап» — існує в нашій мові, але «крапати» й, відповідно, «крап» — є більш питомими. Ветхий — дуже ріже вухо. Може воно й є в українській мові, але особисто мені не звучить тут. «Одягла валянки, кофту пухову, зверху стареньку куфайку та вицвівшу хустину» — взуття взуваємо, тому краще вже буде: «Взула валянки, одягла кофту пухову...» «хлюпаючою жижею витоптаних стежок» — тут варто звернути увагу на перше слово. Активні дієприкметники не притаманні українській мові. Як варіант, речення могло б звучати так: «Подвір'я зустріло яскравим блиском підталого снігу та жижею витоптаних стежок, що хлюпала при кожному кроці». “А чого мені допомагати,” – почала сердитися Ганна, протискаючись у тісний хлів, – “чи хіба я сирота? Онук у мене є, приїде незабаром. Правда Мань?" Тут теж неправильне оформлення думок. Якщо думки розривають слова автора, то вони теж повинні бути в лапках: «А чого мені допомагати, — почала сердитися Ганна, протискаючись у тісний хлів, — чи хіба я сирота? Онук у мене є, приїде незабаром. Правда Мань?» Вищезазначені моменти відслідковуються протягом всього уривку, якщо їх поправити, покращиться читабельність тексту. Головна героїня, як на мене, вдалася. Читаючи, віриш, що спостерігаєш за бабусею. Відчутна її самотність, тому я їй співпереживаю. Інші персонажі — прохідні, але відіграють свою роль, чим підкреслюють самотність гг та показують, що яке не яке, а життя в селі все ще є. Описи лаконічні, достатньо яскраві, щоб в голові склалася картинка навколишнього середовища. Єдиний опис, що мене трохи збентежив — самої хати. Чомусь подумалося, що ми не так часто озираємося в будинку, в якому давно живемо і думаємо: о, стіл тут досі стоїть, і шафа теж. Але через те, що опис невеликий, а бабуся при цьому згадує Василя — думаю, все ок. Дякую, сподіваюся, що мої зауваження будуть корисними.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Mia
    21.05.2024 12:26
    Я на "ветхий" теж звернула увагу. Подивилася, таки є таке слово в українській мові
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Діана Вінтер
    21.05.2024 13:37
    Я теж перевірила, але не зустрічала його в книжках раніше, тому мабуть і ріже вухо, бо незвичне
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ярина Мартин
    21.05.2024 14:18
    Жижа в цьому значенні болота також, як виявляється, русизм. В українській таке слово є, але позначає щось гаряче, вогняне.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Діана Вінтер
    21.05.2024 15:34
    О, дякую! Запам'ятаю. В мене ще та біда з русизмами, якісь я вже вивчила і намагаюся уникати їх або витравлювати зі своїх текстів, але ще дуже багато не знаю або не усвідомлюю, що це вони
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • stas
    21.05.2024 20:45
    Звісно, що корисні. Дякую вам, пані Діано. Ваші зауваження що до оформлення прямої мови слушні й обов'язково зацду за вашим посиланням, поновлю в пам'яті правила. Ваш відгук по суті твоии теж слушний, зрозумілий. Ваш комен ар був першим тож вам від мене особлива подяка, ну дуже я вам вдячний. Після вашого коментарч чомусь стало тепло на душі, приємно. Дякую. Заходьте, скоро новий випуск Пательні.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Діана Вінтер
    21.05.2024 20:49
    Просто я та людина, для кого візуальне оформлення тексту дуже важливе для сприйняття суті, тому завжди роблю на це акцент. Дякую, буду чекати новий блог.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ем Скитаній
    20.05.2024 13:57
    гарну штуку затіяли!...добру, корисну...та - Лана права..зараз якось із часом скрутно...
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Лана Філлі
    20.05.2024 13:40
    Певно, з такою ініціативою краще дочекатися, доки конкурси пройдуть, любителі розбирати тексти інших переважно там тусять)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Увага!
    Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
    Новини
    Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
    13.06.2024

    Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

    Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
    Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

    ... Детальніше
    Блоги
    Спочатку було Слово. І щурі. А потім прийшли пацюкиЛана Філлі
    19.06.2024
    Незрозуміло, про що я? Ну скажу, що я сама не до кінця дійшла певного висновку щодо цього мовного яв ... Детальніше
    Відповідність сюжетної лінії до реальності.Катерина Сапожнікова
    19.06.2024
    Вітаю, колеги. Маю питання і буду вдячна за відповідь і за ваш досвід. Наскільки прискіпливо ви дот ... Детальніше
    Новий 15 Розділ "Таємниці минулого"Вадим Булава
    19.06.2024
    Саме час дізнатися про те, що було раніше! Сталося вже дуже багато, але справа була лише в одному. З ... Детальніше
    Статистичний підхід до марних сподіваньKotoryba
    19.06.2024
    (Написано для себе під впливом тимчасового нападу настрою "Чому ж мене ніхто не читає"; якщо вас нас ... Детальніше
    Не роби ашибок: як правильно писать на суржику, шоби все було чьоткоАрсеній Троян
    19.06.2024
    Драстє! Сьодні в цьом блозі хотілось би побалакать на тему суржика. Сразу отмєчу, шо це тема така с ... Детальніше
    Рецензія від: Тетяни БиковоїБосорка
    19.06.2024
    Рецензія від: Тетяни Бикової, докторки філологічних наук, професорки. «Босорка» як вдалий літературн ... Детальніше
    На Аркуші вже:
    11425читачів
    135555коментарів
    Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
    А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
    Наші патрони
    Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: