Критика

Останнім часом мене неодноразово запитували – навіщо мені публічна критика, пательні й тп неподобство, якщо публ критика, за правило, не конструктивна… публ критики не є авторитетними знавцями, часто керуються сторонніми емоціями недотичними до самого тексту – яка, мовляв, від того користь?
Отож, я спробую означити кілька важливих для мене тез, які можна обговорити.
1 – Стосовно виключно себе.
Я дуже люблю правити свої тексти. Набагато більше ніж писати первинну основу. Саме тому мене ще більше цікавить сторонній погляд. Справа в тому шо я не з того типу який пише начисто з першого разу. Маються на увазі серйозні для мене тексти, а не якісь там типу есеї чи блоги.
Й отут виникає
2 - пункт для чого, я думаю, всім авторам потрібна публічна критика.
а – У автора замилюється око – попри усі недоліки публ критики, сторонньому оку легше бачаться якісь явні промахи, й навіть не суперкомпетентні критики можуть помітити філологічні ляпи, ляпи в сюжеті й тп.
б – коли багато людей роблять однакові зауваження, те не завжди треба прямо приймати, але я завжди підсвідомо звертаю на те увагу.
в – чим більше відгуків, тим більш зрозуміло які сучасні тенденції в читанні.

Є, звісно, й така думка – у когось свій пузир з людей критика яких важлива й авторитетна, а все інше немає значення. Що ж – чим більший такий пузир – тим крутіше. Але чи у всіх він є хоч маленький? Й ще, явний недолік таких пузирів в тому шо друзі й добрі знайомі не надто готові ображати свого друга не гарним відгуком. Тоді як сторонній публічний критик легко може крити не стримуватись й ліпити все шо є на душі.

Окремо зазначу – особисто мені важлива критика до свіжозакінчених, або ще не закінчених текстів. Я легко в них вношу правки. На тексти які я вважаю виправленими й закінченими мені критика й непотрібна. Вони швидше як ознайомчі… ну для цікавого читання й тп