Мудрі поради початківцям від початківця

Не все ж у чужих блогах пастися, треба ж і собі щось писати)
Дорогі читачі, слухайте і записуйте, щоб нічого-нічого не пропустити. Тільки сьогодні і тільки зараз роздаю мудрі поради, що з гарантією поборють деякі розповсюджені біди початківців, яким за тисячу знаків не платять і платити ще довгий час не будуть! Ну а непочатківцям, сподіваюся, трохи піднімуть похмурий настрій)

Почнемо з натхнення

Якийсь мудрий коуч вам насвистів, що натхнення приходить з космосу і взяв за це грошей? Поздоровляю, вас надурили. Так от, продукт натхнення, себто твір - це фарш з м'ясорубки (хотіла написати асоціацію з коровою... але якось вийшло не поетично).

Хочете зробити малесеньку прісну дієтичну фрикадельку - кладете рафіновану курячу грудку без солі та спецій, трохи безглютенових хлібців і крутите. Хочете смачні ковбаски, щоб у гостей слинки текли - купуєте багацько гарного м'яса (з жирком і без жилок), часничку й перцю, гострого, як язик диявола, та не шкодуєте солі. Що і скільки ви в ту м'ясорубку покладете - те вона і видасть. М'ясорубка... тобто натхнення на пустоті не працює. Потрібні свіжі враження - гарні й погані, екстремальні переживання та нудна рутина. Тільки тоді ручка буде крутитися - а твір писатися.

Тож, якщо до вас прийшов злобний монстр неписун - вставайте з ліжка/столу хоча б віртуально (якщо є інтернет), і насичуйте мозок новими враженнями. Пробуйте все без розбору: гляньте артхаусний слешер (будете плюватися, так), пройдіться до магазину іншою дорогою, здивуйте домашніх декламуванням віршів вголос, врешті-решт - помийте посуд чи підлогу (фізична активність на суспільну користь допомагає, на собі перевірено - відразу хочеться за клавіатуру назад). І буде вам натхнення.

Примітка: не гарантується, що натхнення прийде написати чи дописати саме ваш опус магнум, але це вже краще, ніж сидіти у мертвій зоні.

Картонні персонажі

Давайте розбиратися, що за картон і як його не жувати. Що там: "високий стрункий брюнет з накачаним торсом і чорним, як крило ворона, волоссям"? Супер, ви написали чергового клона типу "брутальний, але ніжний в душі роковий герой для ніжної панянки/пана". Читач прогляне ваш твір і забуде про вашого Кроу/Рейвена/Магнуса (чи як там ви його, бідного, обізвали) за п'ять хвилин, або ще гірше - сплутає з персонажем сусіднього автора.

Порада проста - ваш Рейвен має мати якусь дивну рису, що аж вип'ячується назовні. Наприклад, він любить сіннабони. Аж до нестями любить, і саме свіженькі, але не вміє готувати. Тому попри всю брутальність, не раз палив кухню, викидав зіпсоване тісто (за що отримує докори від сусідки-пенсіонерки, чий той-тер'єр не виносить смороду), а потім плює і в дощ-сніг-холод іде у кондитерську, вистоює чергу (де на нього витріщаються з сердечками в очах всі дівчата з району) і купує-таки свої сіннабони. Та ще й може залюбки за смаком відрізнити, з якої кондитерської були принесені ЖГ ці смаколики, і або подякувати (якщо це та ж, в якій він сам бере), або з ввічливою холодною усмішкою викинути в смітник - бо його ніжні смакові рецептори такого не витримають.

Не гарантую, що такого Рейвена не обізвуть ванільним - проте він запам'ятається хоча б цим дивним захопленям, бо це можна вплести у сюжет, додати трохи чорного гумору ("навіщо ти його вбив - він з'їв останній сіннабон з мого холодильника!"), та й взагалі - що це за герой, над яким автор не знущається?) Ну а з часом ці риси будуть вводитися до персони героя більш невимушено, варто лише набити руку на сіннабонах.

Ваш твір - ваш знімальний майданчик

"Його грубі руки штовхнули її, притискаючи до стінки, а блакитні очі опинилися прямо перед нею. Одна рука затиснула її підборіддя, а інша ковзнула під край блузи..." - стоп-стоп, хвилиночку, скільки там у героя рук? Дві? А чим же він тоді притискає бідну ГГ до стіни? (І ні, не тим самим)). Або трохи про реалістичність.

Про себе можу сказати, що коли пишу твір - мою міміку можна знімати і викладати на Ютуб чи робити мемаси. Бо я проговорюю за персонажами репліки і копіюю вираження почуттів у діалогах. А якщо вона не копіюється, або виглядає ненатурально - може, краще переписати?

Добре, деякі сцени вельми складно відтворити (бойовка чи па-па-па), якщо ви не професіонал чи у вас бракує добровільних помічників, але ж деякі елементи - залюбки. Тренування поцілунків на помідорах - в принципі досить дієва порада (тільки не забуваємо, що вгризти помідор можна, а от язика/губи/зуби персонажа-коханця - не бажано). Обійми - з тої ж серії: моментально з'ясовується, як персонажі не зігнуться і куди руки не дістануть. І взагалі-то популярні прийоми накшталт "штовхнути її до стіни/на ліжко" - це триндець, як боляче і неприємно, особливо, якщо неочікувано - ваша/ваш ГГ має бути дуже толерантним до подібного аб'юзу, або мати схожий кінк.

А далі за принципом кінозйомки - тільки бідний автор змушений грати ролі ВСІХ. Є особливі ентузіасти, що залазять у темні підвали і перевіряють, чи вистачить тьмяного світла свічки, щоб знайти на стіні кривавий напис; мацають пацюків та змій; їдять дивні страви і все таке інше. Пропоную тут не перетинати межу надмірного ризику і мати все ж помічника, який в разі чого хоча б викличе "швидку" чи рятувальників. Зате лишень уявіть, скільки у них потім натхнення!)))

Щоб не дорікали за недописані частини, на цьому завершую цей надмірно емоційний допис; у кого в процесі прокинувся апетит - то я спеціально, йдіть, набирайтеся натхнення!
Хто кидає капці - мені не вистачає блакитних з помпончиками)