Персонажі: чи брати з життя?

29.06.2021

⋯

Це питання для мене досі відкрите. Було в моєму житті кілька людей, які надихали на творчість, але назвати їх музами в загальноприйнятому значенні я не можу. Скоріше мене приваблювала певна риса в характері чи поведінці, яка фактично просилася на папір - "напиши про мене, напиши"... І я писала, однак не завжди піддавалася на цю провокацію. Дійсно використовувала людину як прототипа для свого твору, Та я ніколи не беру людину в твір повністю, бо, на мій погляд, "пряме перенесення" гальмує фантазію автора. Письменник починає лінуватися: не вигадує нового персонажа, а просто описує своїх знайомих у творах. До речі, їм це може не сподобатися, але то вже інша тема для розмови.

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Dark Mist

03.01.2026 14:52

Я зазвичай "беру" якихось людей повністю і переношу в якийсь свій власний твір

⋯

Анна Стаднік

30.06.2021 09:56

Я беру деталі, риси характеру, фрази, особливості. Таке, що навмисно не вигадаєш. Пані Фіденко з "Зелених фіранок" я зліпила з відвідувачки аптеки, де колись працювала. І звісно, додала щось своє. Важко не писати героя з себе. Бо то не є добре))

⋯

Катерина Холод

30.06.2021 13:11

Бувало, що несвідомо робили себе прототипом для персонажу? І спочатку не помічали цього.

⋯

Анна Стаднік

30.06.2021 13:18

Бувало, особливо, коли переносила свою мораль у вчинки персонажа.

⋯

Анна Дейна

29.06.2021 16:58

А ще було, бачила підлітка з гарною статурою і мене після того так вкурвило перечитати свій рукопис про підлітків що весь день потім читала. І всіх цим успішно задовбала.)))

⋯

Катерина Холод

29.06.2021 20:07

Це був твій Муз)

⋯

Анна Дейна

29.06.2021 16:55

Цілком не брала жодного разу. На початку творчості навіть боялась, щоб не дай Боже хоч щось було схоже на знайомих чи родичів. Тепер цієї проблеми не маю. І радо шукаю на вулиці цікавих персонажей, коли гуляю з малим. Вже кілька людей завалювали кудись у невідомому напрямку, бо "чого вона дивиться на мене постійно".😅😅😅

⋯

Катерина Холод

29.06.2021 20:06

У мене і зараз є острах, що не дай Боже персонажі будуть сильно схожі на знайомих)

⋯

Дарія Кононенко

29.06.2021 12:36

Не зовсім. Ситуацію брати можна, рису характеру - можна,а от живу людину лодавати у твір - це спершу треба в людини питати. Наскільки я знаю.

⋯

Катерина Холод

29.06.2021 14:20

Письменницька етика. Але не завжди письменники їй слідують.

⋯

Назар Скалюк (Марко Войт)

29.06.2021 11:39

Цікаві постаті з реального життя можуть стати хіба чудовими ескізами, а далі вже від майстерності автора залежить те, наскільки вдало він довершить усю картину. Бо скільки б митців не намагалися шедеврально відтворити "Джоконду", автор у неї вже є))) Так і у письменницькій творчості: коли ти просто передаєш на папері те, що й так видно іншим - не цікаво, а коли нагороджуєш персонажа збірними рисами, підглянутими у певних прототипів - цікавість зростає, бо образ починають приміряти до тих, хто за ним простежується. Тому я проти будь-якого змалювання 1:1.

⋯

Катерина Холод

29.06.2021 14:21

Мені подобається порівняння з ескізом... Я теж проти змалювання.

⋯

Tatia Koviz

29.06.2021 11:29

Часто мої персонажі починаються з якоїсь фрази, я навіть не знаю точно, чи то просто фраза чи таки вона мені десь чується (певно так і є) між людей, і тоді ніби під цю фразу росте герой... Мовляв, яким би він був, щоб отаке сказати))

⋯

Катерина Холод

29.06.2021 11:36

У мене теж таке було. Або якась деталь провокує на створення персонажа.

⋯

Avee Delmonico

29.06.2021 11:10

У перших творах у мене дуже багато прототипів з реального життя, і це надавало героям якоїсь життєвості та позбавляло пласкості, хоча з їхніми приземленими інтересами було важко ¯\_(ツ)_/¯ зараз я мало використовую, бо людей мало бачу. А, може, вигадувати насправді простіше)

⋯

Катерина Холод

29.06.2021 11:12

Мені здається, що буває й зворотній ефект - точний опис прототипів виглядає пласким в тексті.

⋯

Інна Ковалишена

29.06.2021 11:20

А точний опис і не потрібен. Прототип — це як зразок. Коли я гублюся щодо того що б сказала моя героїня, я думаю що б сказала її прототип. Інша справа — "донор зовнішності", як говорить моя співавторка) хоча і зовнішність не варто точно та скрупульозно описувати. Це мало сенс у 19 столітті, коли люди вірили в фізіогноміку і у те, що форма носа чи підборіддя демонструє характер людини.

⋯

Катерина Холод

29.06.2021 11:24

Сподобалося про донора) Щодо опису зовнішності згодна. Для мене це один з показників аматорства сучасного автора - коли з перших сторінок детальний опис того, як виглядає персонаж. Варто залишати читачу простір для уяви)

⋯

Avee Delmonico

29.06.2021 11:44

Коментар видалено автором

Avee Delmonico

29.06.2021 11:45

Коментар видалено автором

Avee Delmonico

29.06.2021 11:46

Можливо, але тут залежить від того, наскільки добре автор знає людину і може описати її так, аби вона не виглядала такою. Тут майстерність)

⋯

Інна Ковалишена

29.06.2021 10:51

Я так пишу. Персонажів багато, вони різні, на всіх знайомих не вистачає) Але декого списую, так) Не дослівно, в них різні біографії та обставини, а от саме стрижень характеру чи дрібні звички)

⋯

Катерина Холод

29.06.2021 11:10

Було так, що хтось зі знайомих упізнав себе в творі?)

⋯

Інна Ковалишена

29.06.2021 11:15

Так, я вставляла їх улюблені слівця та фрази) Подруга впізнала і дуже тішилася)

⋯

Персонажі: чи брати з життя?

Коментарі

Додатковий коментар:✖

Скаргу надіслано✖

Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦

Додатковий коментар:

Скаргу надіслано