Чи місце наркотичним речовинам у книгах?

В книгах є місце для всього, для чого є місце в людських головах, і що не заборонено діючим законодавством. Але вікові обмеження мають ставитись на весь дорослий контент.

А книга "Дюна" з її галюцегенними прянощами хіба має вікове обмеження?

Хіба є вірогідність, що діти дістануться Аракісу і надихаються неіснуючими прянощами? Та якщо чесно, навіть опис ритуального розкурення трубки, що викликає схожі на галюценогенні марення, якимось народом, в якого це є частиною їх культури та релігії для мене виглядає дуже інакше ніж : «давай курнемо, розслабимось, це ще нікому не зашкодило» Це зашкодило достатній кількості неповнолітніх, аби люди зробили висновки і обмежили їх доступ до такого контенту і самих речовин. Є достатньо випадків у літературі, які підпадають під «сіру зону», тоді можна розмірковувати ставити чи не ставити обмеження. Але мені наведений вами приклад видається досить однозначним.

Я нормально до такого відношусь (принаймні в тому ключі, як воно описано у вас), для мене те, що написано в книзі - там і лишається і вплинути на реальне життя не може. А віковий ценз - то дуже хороша штука, щоби убезпечити себе від можливих питань та проблем.

А чому б і ні. Це все життєво. Я принципово не вживаю алкоголю, не палю, не розслабляюся з допомогою речовин, що змінюють свідомість. Проте така моя пристрасть до "свого" мислення, не завадила мені дружити з друзями, декого з яких вже немає: Вовчик — людина-душа, мій найкращий друг — свого часу врятував мене від певних кроків, нажаль мого способу життя він не прийняв — бухав, шмалив коноплю, коловся. СНІД, туберкульоз — помер в 33. Юра — мій найкращий друг, іноді, рідко з Вовчиком "куролесив". Хрестив моїх дітей. Після одруження став заповзятим батьком та чоловіком. Загинув в Макарівському районі на міні, після відновлення ЛЕП. Саня — став наркоманом після армії, коловся безбожно. Але в 14-му пішов на війну, загинув в 15-му під Опитним. В школі вчився аби як, але після загибелі цій же школі присвоєно його ім'я. Як друг був надійним. Правда "зальотчик". Джонік — планокур яких варто пошукати, та не знайдеш — ще до повномасштабного опинився "за_порєбріком", тому як мусора крепко його тут пресували. Сєрий — планокур по молодості, нині воює, вийшов з шпиталю. Чудова людина, свого часу дівчата не відлипали від нього, в школі був ледь не відмінником, правда зараз іноді в серйозні халепи потрапляє час від часу. Олєг — бухарь, планокур — з дитинства мав генетичний порок серця. Класний пацан, але варто пам'ятати про його певні "вподобання" при покладанні сподівань. В дитинстві ускладнення на серці були такими, що декілька разів він втрачав два літри крові. Його врятували. Стиль життя обумовлений хворобою та максималізмом. "Семен" — сидів по молодості, іноді дозволяв собі "розслабитися", але в халепи більше не потрапляв. На жаль його нинішню долю не знаю. Мої друзі приймали мої погляди, я приймав їхні. До чого ці всі історії? Косяк не робить людину тією, які ярлики на неї вішають. Кожен сам собі творець.

Згодна з вами.

Віл'ям Берроуз, який присвітив один зі своїх романів виключно вживанню героїна дивиться на вас скептично))

Чому б ні. Тільки все ж варто тоді ставити вікове маркування до твору - якщо планується видання, то тим паче. А якщо так бачиться і пишеться, то це не значить, що треба обов'язково відмовлятися чи вводити в сюжет "так робити не можна". Складна тема, всі ці обмеження категорії 18+.

От я і думаю, чи одна цигарка з коноплями є клеймом для книги у віковому обмеженні? Лікувальний канабіс в нашій країні вже легальний.

Лікувальний канабіс і рекреаційне використання то трохи про різне. Хоча звісно використовувати можна, просто це імовірно вплине на віковий ценз. Ну і ще, можливо ви не помітили але в вас тут ще й легка форма примусу одного персонажа до вживання іншим персонажем. Що взагалі інша цікава і не до кінця висвітлена тема.

Так і є. Буду ставити вікову позначку. Дякую.

Я вважаю, якщо це доречно і вписується в сюжет, чому ні? Тут вже на все воля письменника

для мене це табу. хіба що показати згубні наслідки