"Душа кольору пилу": епічне фентезі зі смішними попередженнями-тригерами

Дисклеймер раз, попереджувальний: Коториба не злопам'ятна, вона просто іноді не зла і має гарну пам'ять: обіцяла на марафоні Крапки дочитати всю серію - дочитала. Хто не повірив — перечитайте ще раз перше речення)

Взагалі-то вельми здивована, що на цю трилогію ще немає жодної рецензії. Гаразд-гаразд, спишемо на те, що автор виклала останні частини буквально у жовтні цього року, і мені просто пощастило встигнути поперед усіх бажаючих. Ковтайте пил, любі равлики 😜.

Отже, є на Аркуші автор B der Line, яка на початку цього року (ще до моєї появи тут) почала публікувати потроху першу книжку Душа кольору пилу: Біле. Вочевидь, всю фантазію автор витратила на книжку, тому наступні томи трилогії ДКП (далі буду використовувати скорочення, бо це надто довго писати) називаються практично так само, але з іншими кольорами — ДКП: Чорне і ДКП: Сіре.

Дисклеймер два, здивований: хто був настільки йолоп, щоб повірити у попередній факт — я вас вітаю. Насправді назви книг дуже і дуже логічні. Чому - оце вже буде спойлер

Натрапила на цю книгу на марафоні, але базова вимога "ну прочитайте хоча б три розділи" в даному випадку мені здалася знущанням. З найвеличнішою огидою змушена була вечорами запихувати в себе всі розділи хоча б першої частини... Бо ну нє, як це - тільки три? Це ж навіть не обгортка від цукерки, це лише запах поряд з кондитерською фабрикою!

Почну по порядку. Якщо комусь щось проспойлерила - вибачаюся, не планувала)

Дисклеймер три із закоченими догори очима: звісно, цей відгук проплачений, моя платинова картка в швейцарському банку щойно поповнилася на два мільйони зімбабвійських доларів, у списку Форбс вже підготували для мене окрему строку

Трохи про всесвіт ДКП, або "а давайте не будемо мене туди ісекайнувати"

Світ під назвою Айю Тірон - місце, сповнене чудесами й магією, напрочуд добрими мешканцями і звичайно — хеппіендами для всіх бажаючих. Саме тому кожні N років там відроджується напівміфічний персонаж — Сумна Діва, яка разом із загоном Воїнів Надії змушена за шкибари відтягувати це миле місце від загибелі. Не завжди у них виходить це добре, адже по суті ці рятівники - практично звичайні живі істоти з різним бекграундом, яким вищі сили не лише постійно забувають видати потрібні доленосні артефакти, а й просто повідомити, що саме вони мають робити. Діва взагалі має кожного разу унікальний артефакт, який нікому не відомий до того, як вона його отримає.

Між цікавими змаганнями прихильників "знайди Діву і Воїнів і допоможи їм врятувати світ" та прибічників "а давайте все поламаємо в ім'я жадібності та жорстокості" мирні і не дуже мешканці примудряються згуртуватися у численні держави на континентах та островах (справді ЧИСЛЕННІ, повірте), та вести мирне життя зі своїми звичаями, труднощами та брудною міжнародною політикою. Останньою, щоправда, займаються лише ті країни, які більш розвинені економічно. Сіра Коса, осередок, з якого все починається і до якого все повертається - одна з таких.

У та між державами постійно відбувається якась динаміка: хтось когось завоює, десь спалахне стихійне лихо чи епідемія, когось навернуть добрим словом і вогнем церковники... Прихильники інтриг і політичних щурячих перегонів - агов, вам сюди! І ви не лише зможете побачити світ очима представників так званих місцевих спецслужб, а й поглянути на реакцію тих, кому не надто подобаються їхні дії.

Зізнаюся чесно, як читач, я не надто люблю запам'ятовувати карти вигаданих авторами світів — проте в даному випадку навіть не намагалася це зробити. Двозначне уявлення: держав настільки багато і нас так коротко знайомлять з 90%, що часу осягнути географію банально не вистачає - однак в принципі, анітрохи не відчула, що брак знання "а де ж знаходиться ця Республіка Триволлє" мені завадив прочитати трилогію з захопленням і до кінця. Саме той випадок, коли автор з любов'ю старається виплекати світ, однак не душнить ним читачів.

Так, більшості країн присвячується всього 1-2 частини у всій трилогії. Зате кількість абсолютно не потрібних у буденному житті знань про традиції, культуру, політичні перипетії та таргани їх мешканців в моїй голові явно побільшало. Залишається лише не вплести їх ненавмисне у власні творіння (якщо хтось раптом помітить таке свинство — скажіть).

І куди ж без магії, це ж фентезі! Магія в цьому світі переважно черпається з природних джерел, три з яких підвласні більшості, один — Земля — лише обраним (ні, не Воїнам і Діві, ті взагалі можуть не бути магами). Є інші джерела... але це вже спойлер, тому зупинюся. Магічна система вельми заплутана і має багато аспектів; автор періодично намагається розтлумачити, що почому, але так само, як і з географією, не надто я впевнена, що вірно все зрозуміла. Знов-таки, це не стає на заваді сприйняттю (агов, людоньки, не все треба їсти розжованим у кашу!); хе-хе, навіть якщо автор десь схитрувала чи схибила - це навіть у плюс!

Поруч з магією працює і технологія, однак якось мляво і більше в якості магічного біопанку.

Позитивний персонаж, негативний... А яку частину ДКП ви читаєте зараз?

Героїв у книгах... Трохи менше, аніж країн, спокійно). Автор вирішила не полегшувати собі життя і впровадила систему імен для кожної країни окремо (оцініть, як людина заморочилася, га?). Будьте впевнені: навіть якщо персонаж промайнув лише у двох рядках - ви неодмінно його або полюбите, або захочете вбити, або будете гірко плакати, що його вбили інші й невчасно (хе-хе, який двозначний вираз!).

Пікантна родимка на...самі уявіть, де: в книгах традиційну модель романтичних стосунків нещадно гнуть об коліно, вставляють кляп і... Стоп, стоп, це знову спойлери!

Дисклеймер чотири, шоковий: У ДКП НЕМАЄ ЖОДНОГО ВЕСІЛЛЯ! І ЩАСЛИВОГО ШЛЮБУ ТАКОЖ! Живіть тепер з цим, як знаєте.

Коротше, пристрасті у трилогії буяють між персонажами пишним цвітом: іноді це вельми гарячі моменти, іноді просто рукалице (о, вищі сили, ну чому дехто такий йолоп!). Моя улюблена "К - китайська новельна комунікація" теж є: деяким простіше померти, аніж поговорити по душам. Кому відсипати сірої моралі — сюди, кому ідеалістичної і доброї — теж сюди, брудної та гнилої — ви здогадалися вірно. Протягом всієї трилогії герої ростуть, сумніваються, втрачають і набувають ідеали, зраджують свої принципи і залишаються впертими до останнього подиху... Розлучитися з багатьма було геть нестерпно, однак автор обіцяла декілька екстр, тож...

Стилістика-...істика, або як ненудно розповідати історію від імені багатьох оповідачів

Коли у фентезі немає гумору — я його закриваю, бо жувати суцільний пафос немає сечі терпіти). Всі три томи прочитані, отже роблю висновок, що гумор там теж є. Прям добряче так є місцями. Особливо коли оповідь іде від імені двох найголовніших бовду... тобто, героїв, звичайно. Гумор — місцями, щоправда, трохи на грані пристойності, а деколи за нею, — відмінно поєднується з розмовами і роздумами про серйозне. Не питайте як, краще почитати.

Фішечка автора — описи. Вперше зустріла такий акцент на запахах - мало хто приділяє цьому аж стільки уваги. Інша "тактильна" сторона також на відмінно, сценаристи чергової епопеї "гриля і холодильника" не на те витрачають увагу і бюджети.

Дисклеймер п'ять, дружній: якщо ви вважаєте себе ніжною фіялькою, або так склалося, що вам складно читати описи не надто приємних подій у всій красі — краще утримайтеся, або споживайте ДКП дозовано! Про смішні тригер-попередження не жартую — вони смішні, бо це як попередження про вибоїни посеред дороги на Остер через "Десну" (суто київськообласний сумний жарт)

Окремо хочу відзначити золотим гран-прі за описи битв: просто вау. Не уявляю, як. Блін, та я страждаю, навіть, коли треба описати просте тренування, а тут такі епічні махачі... Заздрю.

Навіть постійне переключення між персонажами не заважає зрозуміти, про кого зараз йде мова. Бо вони всі різні. Говорять по різному і про різне, думають по-різному.

Всьо, завершую цей лонгрід, видихайте

Підведу підсумки:

• якщо ви думаєте, чи читати ДКП - ви думаєте забагато;
• якщо ви читаєте або вже прочитали ДКП (хе, я знаю, що таких хіба що двадцять Аркушат набереться!) і не згодні з моєю думкою — бігом казати "автор відгуку все не так зрозумів" у коменти!;
• якщо ви дочитали до цього моменту — вітаю, ви осилили 8 281 символ з пробілами (трохи менше, бо посилання і форматування).

На цьому все, пішла плакати в куточок, бо поки що так гарно, як автор, писати не вмію.