Пам'яті Василя Паламарчука

Коли ми бачимо конкурс, присвячений чиєїсь пам'яті, чи замислюємося, ким була та людина?

З Василем Палмарчуком я познайомилася віртуально після прочитання його книги "Військовий непотріб". Листувалися, коментилися, навіть пару разів зідзвонювалися.

Провели етер про юридичний аспект протистояння домашньому насиллю: https://www.facebook.com/mavcazcilennya/videos/452104136092813

Якось взимку під час сильної заметілі Василя не пустив до культурного проєкту #їбись_політика_конем слабкий інтернет, що дало додаткову можливість проілюструвати, як почувалися мешканці Дебальцевого у лютому 2015 року (той етер відбувався до повномасштабного вторгнення).

Потім провели з ним етер у рамках проєкту про червні 2012 і 2014 років на Сході України (але, здається, Василь не про червень читав, хоча ми домовлялися): https://www.facebook.com/HannaZavorotnaMavca/videos/2942847635969879

Він допоміг мені фінансово, коли були потрібні операції влітку 2021 і 2022 рр.

Саме Василь - перший військовий, у кого я взяла інтерв'ю: https://arkush.net/book/20503/1

Він загинув третього липня цього року під час виконання бойового завдання на Сході.

Тому я просто зобов'язана продовжити писати свою книгу для полички для ДСП і подати наступне оповідання звідти на конкурс короткої воєнної прози пам'яті Василя Паламарчука: https://arkush.net/blogs/8781