Розводжу зраду

От учора говорила з людиною однією і щось прям перегоріло від усього нашого життя. Якісь сподівання, плани, майбутнє - усе воно йде до дупи, бо нічого у нас не гаразд.
Економіка не те що ладаном дихає, а на одній гнилий травинці ледь тримається. Міністри ці знову підіймають податки, взагалі не думаючи своєю головою до чого це призведе. Бізнеси масово закриваються. Гривня обезцінюється. Ціни ростуть. Зарплати, якщо і є то це рабська праця. А більшість вакансій, доступних звичайним людям, це офіси, вебкам та ще якийсь скам.

Оборонка у дупі. Комплектації нема, нормального БК нема, а те що дають - чи то не стріляє, чи то не влазить у те, звідки треба стріляти. Якихось артилеристів чи операторів дронів відправляють в штурм, взагалі не думаючи що вони там та як. Людьми розпоряджаються, як пішаками, яких взагалі не шкода. Ледь не на усю комплектацію мають збирати звичайні люди. Ці збори з будь-якого холодильника кричать. А де бюджетні гроші? Куди ділися міліарди податків? Чого не будують нормальні укріплення? Чого не можуть дати бійцям те, що їм треба і просто відчепитися, аби вони робили свою роботу? Хтось у владі взагалі зацікавлений у тому, аби поскоріше усе це закінчити? Скільки вже історій про розпил бюджету? Скільки історій про нові віли та ще якусь пургу? На кой хрін воно тобі зараз треба? Тобі мало тих 20 квартир, які ти вже собі награбував? Ти ракети не боїшся? Ти взагалі хоч щось думаєшь?

Знаєте, у мене відчуття, що робити революцію - це хобі українців. Кожні десять років - нас все замахало, давай по-новій. З останньої пройшло вже десять. Пора (мем з Кличком).
Звісно я не закликаю до того, аби зараз усе узяти і зробити переворот, бо нас трохи *буть з конкретного боку, що ми розвернутися не можемо. Було б відвертою тупістю зараз скупчитися і щось починати різко міняти - в нас банально ракета прилетить і це по мінімуму негативних наслідків.
Але *буть нас чомусь і з нашого власного боку. Генгбенг якийсь, а не життя.
От чому неможна просто взяти і зробити усе по-людськи? От чого все має бути через дупу?
Ніби і якісь реформи намагаються робити, ніби як і щось там цейво. Але все воно через дупу, кривими руками і взагалі незрозуміло як. Як ідея - супер, як виконання - рукою по чолу. Серйозно. Взагалі якась депресія від усього цього находить.

Ще і освіту вчора зачепили. Вища освіта у нас совкова, шкільна... Ну як вам сказати. Один факт того, що у педагогічний йдуть усі, у кого настільки низький загальний бал, що їх більше нікуди не узяли - вже про багато що говорить. Звісно є нормальні молоді вчителі, але більшість... Навіть якщо вони класні і адекватні - їх старі забулять, а мінімалка доб'є, що вони переходять або у приватну школу, або на репетиторство, або взагалі йдуть з освіти.
Ну і що ми можемо очікувати від дітей, яких вчать отак? Та нічого

У мене просто горить, палає і взагалі. Зневіра безсила находить на думку. Як колись казав комісар Жебер: "Ми в лайні". І по саму маківку. Я не думаю, що в Україну повернеться хоча б половина тих, хто виїхали.
З усіма цими рухами влади взагалі незрозуміло куди і незрозуміло із якими намірами, будемо тонути ми в болоті. Повільно, але вірно. Маємо самі себе витягти? Класна фраза, але не коли тебе туди штовхають ногами.

Може колись потім видалю цей блог, але зараз дайте понити. Те що "у нас все класно і всюди перемога" вже якось і не смішно нічорта.
Я СПОДІВАЮСЯ на нашу перемогу. Але чи вірю у те, що ми дійсно можемо повернути наші кордони 91 року - велике питання. Не з тим станом справ, який у нас є наразі.

Щоб якось нівелювати настрій від усього цього блогу, дупа кота: