з похмурого настрою...

наче з неба зазирає осінь...похмуро...прохолодно...злегка дощить...і повітря насичене сирістю...хочеться замотатися у плед і сидіти з книжкою чи оце як я - за компом, але...але ж - війна...цей мокшанський ідіотизм іноді доводить до стану невпевненості - чи то у завтрашній день, чи в те, що я бачу навколо себе є дійсністю... - а, може, то є все фейк комп'ютерний і я марю на яву, аж до зорових глюків?...а канонада?...а повсюдні вибухи?...що, теж глюкі?...а руїни?...спалені сади?...вбиті дерева?...а змордований степ?...а люди, які радіють знищенню, потворності свого існування?...навіть і не знаю, як відволіктися від усього цього...коли таке блукається в голові...раніше, у мирні часи похмура погода мене частенько надихала до складання віршиків, а тепер ось...таке щось... - невпевненість, неможливість зосередитись на якійсь думці, спіймати настрій...саме розчарування, злість і на себе самого(?...), і на все, що оточує... - навіть шелест дощу і легке шарудіння вітру в листі дратує...з чого б це?...чи то просто літній дощ надто прохолодний?...не по літньому все це якось, не по липневому...

навздогін раніше нотованому... - знайшов по компу гарні мелодії арфи...дійсно, релаксує. заспокоює...