Що знадто, то не здраво.

Теж застрягав у нескінченній гонитві за ідеалом. Потім - я просто зрозумів, що достатньо лиш покохати свій неідеальний світ.

Дякую.

О, цікава тема. Я перфекціоніст-прокрастинатор і це страшне поєднання😱 Дуже не люблю переписувати свої твори. Граматику легко, але от сюжет, персонажів і так далі. Просто не вмію. Трохи підовчився, зокрема на літературній грі "Літературна маска", де доводилося переписувати задані уривки. Після того якось легше пішло. Проте все одно не люблю. Пригадую, як правив один свій твір і загнав себе у творчу кризу. Добре, що колега допомогла вийти з того. Один коментар, але він тоді був для мене як ковток свіжого повітря. Вона дала мені пораду: поправив, доповнив те, що вважаєш за потрібне, можна дати твору відлежатися, а далі краще зосередитися на нових творах, ніж ото товктися біля одного, що вже через мої маніпуляції почав дихати на кадило. Згоден із попередніми коментаторами, але внутрішній перфекціоніст все одно час від часу підіймає голову і змушує щось правити, але це і добре. Я намагаюся викладати твори наближено до мого суб'єктивного ідеального, а там ще читачі вкажуть на якісь помилки: якщо доцільно, то зміню, ні, то візьму на замітку при написанні наступних робіт. Так і живемо, творимо, наповнюємо світ своїми думками✍️

Дякую!

Я своє перше чтиво покращувала-покращувала... Хоча це було більше в плані нестиковок сюжету і граматичних помилок. Я переписала кінцівку й трохи змінила вчинки персонажів, щоб не завадити сюжету загалом, а потім зрозуміла, що як я так продовжуватиму, то це вже буде фанфік моєї власної книжки))) Тож всіх своїх наступних дітей я перестала колупати й лише виправляю граматичні помилки.

Дякую!

В літературі, якщо мене капосний дід Склерозич не плутає, точнісінько таке виробляв пан Флобер. Ну, а я цим недугом не хворію. Склепала казку, один раз вичитала, невеличкі кострубатості підправила - та й виклала в інтернет. Потім, коли через деякий час перечитую, іноді знаходжу "блоху", яка примудрилася так зачаїтись, що спробуй-но відшукай. Але оце й усе. Якщо ж пригадати мої найперші казки - так, я їх багато разів редагувала. Але виправляла переважно пунктуацію, бо вона в мене, як і у всіх початківців, кульгала. А от у самому тексті якщо робила виправлення, то рідко, і ще перед тим десять разів думала. Якраз тому, що боялася зіпсувати казку. Щось важливе викинути або викривити.

У кожного є внутрішній фільтр і межа можливостей, ми діємо з застосуванням першого у просторі від пустого аркуша до другого) іншого не буває) і так, це саме те, як сказали тут в коментарях: коли мені подобається. А безкінечне вдосконалення -то ОКР, і до мистецтва чи творчості він не має відношення( на жаль, буває і так

Я зупиняюся тоді, коли текст подобається мені, бо пишу в першу чергу для себе. А як не стелися — все одно всім не догодиш. Хтось скаже "клас", хтось "фе") Так і живемо)

Розумно))) Я так само вирішила робити після першого чтива.

Повністю з вами згоден і дякуюза відповідь.

Я зупиняюсь тоді, коли бачу, що текст читабельний і при прочитанні ніде нічого не муляє. Цього достатньо.

Дякую за відповідь.