Що я прочитав... на Аркуші, номер 1

Я сюди прийшов трохи запізно коли почався марафон на читання, та й я не БукБандит чи Панда) і взагалі...
Вирішив написати відгук на роман котрий я тут читаю, і котрий мені ну не те що зовсім сподобався. Ну тобто критичний (я читав і інші книги, але з ними мені важче написати щось критичне). Пам'ятаємо, критика це не - автор ти говно, а коли ти бачиш недоліки.
Отже Стрімер» Івана Дурського (https://arkush.net/book/270)
Що сподобалось: світ і атмосфера, деякі другорядні персонажи (як Влад Цепеш), опис здичавілих монстрів, будову міста... Ну і алюзії на сучасність, у мене он талановитий друг (до того переможець літературної премії Коронація слова, ніяк не може знайти свого читача і популярність і б'ється за неї, коли паралельно є купа інших менш професійних авторів..., не буду про наболіле). Власне головний плюс цієї історії, що вона як криве зеркало на наш світ. Другий плюс - легкість прочитання, досить непогано (як на мене) вичитаний текст, я не дуже багато спотикався...

А от з мінусами... - Мене практично з самого початку щось муляло очі, і наче в жанрах немає комедії, щоб тут висміювалися штампи, але сам твір побудований саме на штампах.
Головний герой, такий собі... ні, не Марті Сью, бо його слабкість - це в якійсь мірі наївність. Ну тобто йому одразу везе і не везе, особливо в приватному житті. (є такий тип героїв), такий собі "тупий" воїн (чек). У нього є кращий друг, котрий хитріший і розумніший, і звісно в приватному житті у того краще (чек). У гг є практичний і популярний антипод (ще чек). Гг закоханий в дівчину того антипода, котра веде себе як остання скотина і взагалі уява малює таку собі глямурну білявку (чек), паралельно гг співпрацює з крутим вампіром, у котрого повадки такі як... в сучасних фільмах і книгах про вампірів, та цей персонаж здається найбільш живим.
Під час другого полювання на ягу чекаєш, як он молода яга повернеться до героя, той її пожаліє, може покажуть що дикі монстри не такі ж дикі. Чи можливо будуть себе вести і як розумні створіння. Ні, дикі монстри ведуть себе як моби в іграх (зрозуміло що за основу, ну тобто натхненням був Відьмак).
Моя хвора уява навіть чекала що Орест може удомашнить Ягу, бо саме до такого я звик в аніме, коли там подібні персонажі) (так, я анімешнік з довгим стажем і тому тут теж бачу вплив як ігор так і аніме)
Ну і поки що я не побачив розвиток головного героя.
Маю надію що я неправий і нас чекають повороти сюжету. Поки що слідкую за романом і бажаю вдачі.
(дивно писати відгук на незавершений твір, до того ж критичний відгук)

Власне я спробую і далі писати критичні відгуки, але я "вічнопочатківець"), тому надто серйозно до цих відгуків не потрібно ставитись.