Відгук на "Останнє літо дитинства" Юлі Барел

Нам потрібно більше відгуків богам Аркушу:)
Хоч так зможу віддячити авторці за приємні хвилини, проведені за читанням її твору.
Я не є професійним критиком. Можливо, що інші читачі відмітять якісь інші моменти, що їм сподобалося чи не сподобалося. Тож поїхали...
На книгу Останнє літо дитинства я натрапила випадково. Тицьнула й прочитала главу. Потім ще одну. І ось одного дня я вже відчула себе міцно залежною від виходу кожного нового продовження. Це все мені нагадало далекі часи, коли я дивилася серіали по телевізору. У творі описано багато проблем й неприємностей, але вони на стільки далекі від нашого сьогодення, що давали змогу відволіктися. Щоб ви розуміли, книга складає 485 сторінок тексту.
Сюжет:
Події розгортаються в невеликому селищі на Тернопільщині. І нехай вас не плутає назва, історія починається навесні 1994(95?) року і закінчується за рік. У фокусі дві дівчини Валя та Тая, які щойно закінчили 10 клас. Перші симпатії та перші закоханості. А ще небезпека й розслідування давньої смерті. Місцями дуже напружено, місцями весело.
Мова:
приємна, грамотна. За весь текст я знайшла аж дві одруківки. Не можу сказати, що описи якісь соковиті і яскраві. Все в міру і просто. Не було відчуття, що хотілося з професійного погляду запам'ятати якісь епітети. Але, можливо, це давало змогу й не відволікатися від подій й зосередитися на сюжеті.
Герої:
Реалістичні. Навіть другорядні герої мають свої характери й звички. Між ними не плутаєшся( ну майже ні, бо персонажів дофіга:) )
Плюси:
детально прописаний побут тих часів: шкільна практика, весілля, Різдво, похорони, моду, косметику, їжу, рекет, дефіцит.
Ці описи не хотілося перескочити. Вони органічно вплелися в оповідання.
Мінуси:
особисто для мене мінусом стала містична лінія. Не люблю, коли до реального світу додають привидів та правдиві гадання на таро. Це моя мулька. Можете з нею не погодитися:) Якби це було фентезі, чи містика- на здоров'я, але тут воно мене трохи дратувало.
Ще мені не вистачило хоча б трохи описів політики тих часів. Якось сама спливала у голові книга Розлом(теж раджу читати на Аркуші) , у якій пан Назар Скалюк примудрився запхати стільки політичних інтриг і протистоянь. З іншого боку, сюжет Останнього літа дитинства більш інтимний. Майже всі події відбуваються у селі та й у дівчат у такому віці зовсім інші вподобання.

Спостереження читача:
багато хто каже, що на букнеті читають більше, але на прикладі цієї книги я бачу, що ніт. Книга не про босів, драконів та вагітних від привида, тому читачі того сайту її якось оминали, хоч і глави починали публікуватися в один час. На вчорашній день у книги було 5 лайків, на 150 опублікованих сторінок і коментарі від 2 читачів. Один з "читачів" сумнозвісний пан Булава, який не читає твори(просить ші), але колекціонує підписників. На Аркуші на сей день 81 лайк на 485 сторінок, 72 коментарі від 5 читачів + 101 унікальний перегляд. Тобто я не знаю, як це працює:) Можливо правильна реклама. Можливо вподобання читачів на кожному сайті інші. Але точно не варто заламувати руки й казати, що тут ніхто не читає.

Висновки:
я просто дякую авторці за чудові хвилини. Я потрапила у далекі часи дитинства, попереживала з героями, прожила рік з чужого життя.
Якщо вам тривожно, чи страшно від новин, підіть задонатьте на ЗСУ й почитайте щось українською. На приклад, цю книгу:)
Таліана