Серце Антареса

Серце Антареса

Космічна машина увійшла в останню зоряну систему на своєму шляху. Планета Террін в прсторах білого сонця Денеболи на околиці сузір’я Лева – місце, де можна заховатись. Зоря достатньо молода, що бути відомою, як Арктур чи Альдебаран. Планета підібрана з урахуванням атмосферних та геологічних характеристик, щоб можна було вижити. Транспортний засіб розпочинав свій гальмівний шлях. Це позначалося на свідомості, емоційних відчуттях, зовнішньому вигляді матеріальної оболонки, або, як її ще називають, фізичного тіла.

- Я – Амарі! Моє ім’я означає силу і безсмертя, його дали мені батько Емерсон та мати Ремі. Я – Амарі! Народилася на планеті світла Ейліан, в обіймах червоного і білого Антареса, у самому серці сузір’я Скорпіона. Я летіла на землю Террін, покидаючи рідний дім, разом зі своєю молодшою сестрою Даррою. Кілька кораблів зі спеціальним призначенням готувались до відправлення. Мій повинен був везти зразки гірських порід, мінералів, а також матеріал всього живого і багато білкових програм, які розробив мій батько Емерсон – вчений у галузі молекулярної біології.

Я – Амарі! Я залишала рідні місця і свою планету із сумом, але в той же час з гордістю. Тільки в снах тепер бачитиму червоного і білого Антаресів, різноманіття кольорових рік, океанів, гір, каменів, будинки у формі сфери, що були для мене домом і альма-матер. Я люблю тебе, моя земля Ейліан, земля краси, добра і радості.

Космічні машини проходили останню перевірку, доки я насолоджувалась заходом двох сонць і появою на небі трьох супутників нашої планети. Без досвіду, але молода і смілива, рішуче ввійшла у свій корабель, де на мене вже чекала сестра. Маршрут розробляла моя мама Ремі – вчена у галузі квантової фізики. Вона враховувала часово-просторові особливості зоряних систем, які нам доведеться перетнути, довгий час вивчала сузір’я Лева, підшукуючи затишне місце з фізичними характеристиками планети, до яких зможуть пристосуватися наші тіла.

Я – Амарі! Старше творіння двох великих вчених планети Ейліан. Я зародилась в капсулі, куди був поміщений генетичний код обох моїх батьків та камінь Антареса, який, в разі його активації, дарував безсмертя. Зазвичай на моїй планеті діти народжувались природнім шляхом, але, коли при пологах померла татова мама, його батько, мій дідусь Даґон почав розробляти метод зародження життя в капсулі, в ході чого винайшов спосіб закладення програми безсмертя.

Я оглянула корабель. Велика кількість скляних ящиків були заповнені зразками біологічних і геологічних матеріалів нашої планети. Це був цінний вантаж. Він збагатить іншу зоряну систему. Відчуття цього викликало велику радість. Машини готувались до відльоту. Всі летіли в різні місця. Я повинна стартувати першою. Зайнявши своє місце, ввімкнула реактори, поклала руки на сенсори, що реагували на моє біополе, і підняла транспортний засіб в небо. Програма польоту була вкладена у програмне забезпечення мого корабля.

Відлетівши до супутників Ейліан, я почала відчувати зміни в ефірному тілі, фізичне ж відразу стало кам’яним. Біля сусідньої планети Едем почалися зміни в емоціях і почуттях, які знаходяться в астральному тілі. На околиці системи Антареса змін зазнав ментальний план мого біополя, розум працював інакше.

Я – Амарі! Мій шлях тривав 500 років, якщо вимірювати величинами землі Ейліан, де середня тривалість людського життя складає 120 років. За показниками планети Террін, з довжиною життів її мешканців близько 150 років, я летіла 800 років зі швидкістю світла. Коли корабель ввійшов до сузір’я Терезів, активізувався камінь Антареса, що дає безсмертя на батьківщині, а тут – можливість вижити й адаптуватися. Активно запрацювала пам'ять, навіть з минулих життів спогади були чіткими. Я відзначила це, оскільки навчалась в інституті реінкарнації при академії Вищих наук. В сузір’ї Діви все стало забуватись. Спочатку я відчула себе великою кількістю частинок, серед яких були як чисті, так і ті, що вже пізнавали життя. Десь поблизу подвійної зорі Порріми цього ж сузір’я відчуття знову змінились: тепер я – одне-єдине чисте ціле – це Абсолют…

На землі Террін вже півстоліття активно готуються до зустрічі іншопланетного корабля з біологічними матеріалами, зразками гірських порід та дорогоцінними каменями. Планета Ейліан не мала рослинного світу, вона славилась різнокольоровими горами із рубінів, смарагдів, алмазів, синіх сапфірів. Вода у ріках та океанах теж мала різне забарвлення. Видів тварин нараховувалось близько сотні, половина з яких були мешканцями водойм. Харчувалися жителі планети глиною, а її тут було вдосталь. Саме за наявністю глини мати Амарі обирала планету для відправлення дітей. Террін була багатою цим мінералом: каолін, бентоніт, біла глина, біло-блактна, блакитна, червона, синя, зелена, жовта, чорна.

800 років назад терріани отримали звістку про відправлення дорогоцінних каменів у супроводі молодої вченої, яка займалась проблемами реінкарнації. Змінилось не одне покоління науково-дослідного інституту міжгалактичних технологій, але постійно відстежувався шлях наближення корабля. І ось цей день настав. Тільки на радарах з’явився ще один об’єкт.

Амарі отямилась з відчуттям сильного головного болю, опіків по всьому тілі і усвідомленням, що щось пішло не так. Вона пронесла свої думки крізь час і простір, але багато чого в пам’яті відтворити не змогла. Останнє, про що пам’ятала: удар по машині ззовні і відчуття різкої зміни напрямку руху, не зважаючи на космічну швидкість.

- Ласкаво просимо на нашу землю. Мене звуть Корі. Зараз вас огляне лікар, оскільки ви отримали атмосферні опіки і втрачали свідомість. А це наш вчений-алхімік Істон, ваш новий друг, він допоможе в адаптації.

Небо було цегляно-сірого кольору. Сонце червоне і занадто далеко, повсюди пил, який створює бруд, але мешканцям байдуже. Це не та планета, про яку розповідала мама. Батьки вже померли, оскільки пройшло півтисчоліття, але встановити енергетичний зв'язок з їхніми вищими тілами Амарі не могла через знесилення.

Лікар Хайлен обробив рани, не промовивши жодного слова. Він нічого не запитував, не виявляв цікавості, на відміну від Істона, який ледь дочекався, коли вони з Амарі залишаться удвох:

- Тобі потрібна сенсорна діагностика всього тіла. Ходімо, я відведу тебе у потрібне місце. Не довіряю Хайлену, він тут зовсім недавно.

- Де моя сестра?

- Потім підемо до неї.

Амарі чула розмову Істона з науковою співробітницею Корі, яка займалася сенсорними дослідженнями:

- Я ж казав, що буде в ній потрібний мені елемент для виготовлення Еліксиру вічної молодості. Ось він – камінь Антареса в самісінькому серці. Вони його вкладають в капсулу з генетичними матеріалами батьків, але камінь тоді існує лише на ментальному рівні. З часом оболонка його грубшає і зрештою досягає матеріального плану.

- Як ти збираєшся його діставати? – запитала Корі.

- Ще не знаю. В молодшої сестри такого немає, тому що він був активований тоді, коли ще не досягнув фізичного плану. То ж можна садити Дарру в їхню машину і відправляти на місце призначення, щоб не було проблем з терріанами. Супроводимо до сузір’я Лева, добре, що Денебола знаходиться у хвості, а далі сама розбереться. Машина прибуде, біологічний матеріал і камені теж. Якась дівчина є. Може, вони й не знають, що їх було двоє.

- Дарра розповість.

- Нехай спочатку долетить, а це 15 світлових років, і мову вивчить, щоб розповідати.

Амарі провалилася в глибокий сон. Невідомо, скільки б він тривав, якби не лікар Хайлен, який знову обробляв рани і мовчав. Істон не вгавав зі своїми знаками уваги, але дівчина була дуже слабка після перельоту і потрапляння в атмосферу, що не зовсім їй підходить. Дарру відправили на землю Террін. Вона почувала себе краще, ніж сестра.

- Де я зараз? – запитала Амарі Істона, - це не планета Террін, тому що сонце Денебола повинно бути близько і білим.

- Ти на землі Зейн у сонячній системі Ареса – мандрівної зорі. Ми не належимо до жодного сузір’я, постійно змінюємо місце локації. Твоя машина збилася з курсу, а ми перехопили її і забезпечили приземлення, - мило розповідав Істон, хоча він же і спланував план захоплення корабля. Алхімік виснажував дівчину своєю токсичністю. На перший погляд, виявляв турботу і співчуття, але насправді – живився емоціями відчаю, суму, страху і безнадії Амарі.

Система Ареса не має власного місця у Всесвіті. Це мала і відносно холодна зоря, ще її називають червоним карликом, яка зібрала біля себе п’ять невеликих планет і хаотично рухається з ними крізь час і простір. Мешканці цієї системи несуть неабияку загрозу Всесвіту, оскільки поклоняються сонцю-богу війни і своє біополе живлять негативними емоціями інших, котрих вдалося втягнути у війну. Самі ж між собою не воюють, щоб не витрачати енергію. Це самісінька темрява з усіма проявами на матеріальному рівні.

Єдине, чого бояться прихильники Ареса і навіть близько не підлітають туди – це Антарес – червоний надгігант зі складною системою планет і супутників. Коли до справи беруться підопічні Антареса, швидко закінчуються війни, страх, жертви і негативні емоції. Тоді Арес зі своїми планетами ховається в Чорну діру, щоб його не піддали очищенню, і перебуває там певний час, доки Антарес не почне займатися іншими важливими справами та забувати про останні витівки темряви.

- Корі, у мене є краща ідея, - натхненно сказав Істон, - я доставлю камінь з її серця на Арес. Це зробить наше сонце могутнішим, а зрештою і всіх нас. Ми зможемо більше не боятися Антареса і його людей, а, можливо, навіть посіяти між ними війну.

- Істоне, тобі може позаздрити сам диявол. Як ти вилучатимеш камінь?

- Давай скажемо їй, що вона хвора і потрібна операція на серці.

- Ти з якої планети?

- Я на батьківщині. А ось ти – чужинка.

- Хто візьметься за проведення операції на серці у тілі іншопланетянки? – стала пояснювати Корі, - її тіло має інші хімічні особливості, у нас немає засобів, які забезпечать підготовку, хід самої операції, загоєння ран, а головне – наркоз. Який потрібен їй наркоз? Її тіло іншого складу, групу крові визначити неможливо.

- Кому потрібне її одужання? Вилучимо камінь Антареса, ось і все. Навіщо нам це створіння з пробірки, яке навіть не може працювати як інкубаторська машина для розмноження?

- Може, звернемось до верховних жреців. Були випадки, коли вони витягали посторонні предмети чи злоякісні пухлини з тіла без оперативного втручання. Після довгої медитації майстер якимось чином просовував руку і просто виймав, що потрібно, без болю і крові.

- Хороша ідея, - у Істона аж очі запалали червоним світлом Ареса.

Коли Хайлен знову обробляв рани на тілі Амарі, вона заговорила з ним:

- Ти можеш мені допомогти, я знаю. В моєму серці є камінь сонця Антареса, який дуже хоче дістати алхімік Істон. Це призведе до моєї гибелі. Якби в ім’я науки – то нехай. Я летіла на планету Террін, щоб після моєї смерті і кремації (найкращий спосіб вилучення) його відправили на Денеболу для надання сил всій системі від самого Антареса. Чого тільки не вигадував Істон: підпалював ось цю лабораторію, підлаштовував утоплення, змушував пити отруту, розповідаючи, що це корисне зілля для одужання. В лабораторії спрацювала система протипожежної безпеки, під водою я дізналась, що в умовах цієї планети можу довгий час не дихати. Отрута не діє, тому що я харчуюсь глиною, а вона виводить з організму всі токсичні речовини.

- Можу, - врешті обірвав її Хайлен, - Як ти здогадалась звернутися до мене?

- Ти не виявляв до мене ніякого інтересу. Після кожної обробки ран в тебе залишалися серветки з моїм біоматеріалом, а після першої – навіть шкіра. Все це ти тут же спалював, а не передавав на дослідження. Після зустрічі з тобою я відчувала відновлення сил і щось світле. Ти не місцевий?

- Так, я не прихильник Ареса.

- Звідки ти? – не вгавала Амарі.

- Моє сонце – Денебола.

- Я летіла туди.

- Полетиш. Істон і Корі домовляються про вилучення твого каменя з верховним магом місцевих жреців.

- Чула їхню розмову. Я стану зрадницею, якщо камінь Антареса потрапить на Арес.

- Не чини опору. Я ж у свою чергу веду переговори, аби так звану операцію проводили на землі Террін. Головним моїм аргументом є те, що там, у своїй лабораторії, в мене є шанси зберегти твоє життя. За нами вже вилетіли.

- Справа не в моєму житті, а в тому, що сила світла поживить темряву. Мої батьки і прабатьки працювали не для цього.

- Ти подолала 800 років і 250 парсеків, щоб подати терріанам основи реінкарнації, навчити їх користуватися надпам'яттю, тому вижити - це обов'язково.

Вночі прибув корабель, аби вранці Амарі могла залишити планету Зейн під надійним наглядом Хайлена. З ними полетіли Істон, Корі і верховний маг.

Дарра дуже зраділа зустрічі з сестрою, але хвилювалась з приводу подальших подій. Хайлен просив не ставити зайвих запитань і дозволив Даррі бути присутньою під час медитативної операції, оскільки молодша сестра вже встигла опанувати професію лікаря на цій планеті.

Маг розпочав свою роботу. Істон і Корі нудилися в очікуваннях. Амері звернулася до Хайлена:

- Залиш мене після операції з сестрою, а сам спробуй перешкодити їм вивезти камінь.

- Заспокойся ти врешті решт. Такий емоційний стан ніяк не допоможе тобі одужати. Бачиш, скільки пробірок і амфор з різними речовинами?

- Так. Це мені нагадало про одного дослідника з планети Ейліан, який навчався в мого дідуся.

- Недаремно ж я присвятив життя для створення цих речовин і саме тому вимагав, щоб операція проводилась тут.

- Капсула? У тебе теж є капсула? То тут діти народжуються…

- Природнім шляхом. Це для майбутнього.

- Мій дідусь Даґон розробив таку після смерті бабусі. Я була першою, хто зародився в ній, тому маю цей камінь. Моє тіло не придатне для виношування потомства, хоч зовні я маю ознаки чоловічої і жіночої статі, але внутрішні органи, що забезпечують функцію розмноження – відсутні. Розповідаю, щоб ти знав усі переваги і недоліки цього досить серйозного процесу.

- Але ми можемо помістити свій генетичний код в капсулу, - доповнила Дарра.

- З тобою ми народженні однаковим способом. А пам’ятаєш хвіст? У ейліанців були хвости. Під час польоту він постійно зменшувався, доки зовсім не щез.

Медитація тривала кілька годин, операція – лічені секунди. Камінь вилучено, передано Істону та Корі. Дарра плакала біля вікна в операційній.

- Хайлене, залиш мене, спробуй щось зробити там… - такими були слова Амарі. Вона думала, що останні, та замість порожнечі і болю відчула в серці щось тепле, але незнайоме досі. Це було Хайленове так зване чаклунство своїми еліксирами.

- Я... не помираю…

- Ні, ти не помреш! – ствердно сказав Хайлен.

Дарра перестала плакати, підійшла до сестри і як лікар зауважила покращення стану. Ознак наближення смерті тут точно не було.

- Шкода, що камінь Антареса… - почала знову Амарі, бо, коли не помираєш, потрібно про щось думати і щось робити.

З криком відчаю і безнадії увірвався Істон:

- Як це розуміти?!! Чому не сказали раніше?!! Це зовсім не те!!! Де корабель?!! Ми летимо додому! Забери цей жах! Він мене вбиває! – Істон кинув камінь в сторону Хайлена, але той упіймав.

- Ласкаво просимо до системи очищення, - заговорив Хайлен, - ви нікуди не летите, принаймні в найближчі кілька десятків років. Можу організувати хіба що політ до Антареса.

- Тепер знущатимешся?

- Ні, зараз тебе з твоєю подругою і тим верховним злом відведуть на долину, де є будинки «заходь і живи». Там під землею розташований портал, працює як очисний механізм. Успіхів.

Істона, Корі і мага вивели з лабораторії.

- Що це було? – запитала Амарі, вона почувала себе набагато краще, засяяли очі.

- Дослідник Харпер, який навчався у твого дідуся – це я. Двадцять п’ять років вчений Даґон удосконалював капсулу, він не хотів для першого досліду залучати чужих. Життя людини – це відповідальність. Тому донорами генетичних кодів стали його син Емерсон з дружиною Ремі. Даґон знав, що цей процес зацікавить багатьох, зокрема і темних. Він був готовий публікувати статті про хід дослідження, але один елемент залишив таємним. Цього не знали навіть твої батьки, лише я був присутній біля нього під час закладення матеріалу. Камінь сонця був не з червоного, а з білого Антареса. Цей матеріал викликає у Ареса абсолютне відторгнення.

- Коли ти вилетів з Ейліан? Як здолав цей шлях, якщо у тебе не було безсмертя, яке необхідне при перельоті такої тривалості?

- Це не переліт, а реінкарнація. Мені тоді було п'ятнадцять. Побачивши процес приєднання безсмертних тіл пам 'яті, душі, духу до першого смертного ментального плану, я зрозумів, що люблю це творіння. Доглядав капсулу до дня твого виходу з неї, а тоді зрозумів: мені не вистачає тебе. Я спостерігав за твоїм розвитком.

- Ти постійно виганяв мене зі своєї лабораторії.

- Не хотів, щоб ти до мене звикала. Вже тоді планувався цей переліт. Я розумів, що люблю тебе, але, якщо ми звикнемо один до одного, тобі буде нестерпно боляче летіти від мене.

Хайлен дав розпорядження відправити камінь білого Антареса до зорі Денеболи і продовжив розповідь:

- У серце Дарри поклали камінь з червоного Антареса, у мить активації він був на стадії переходу з астрального на ефірний план, тому в матеріальному вигляді його не існує. Це теж було враховано раніше. Коли помер Даґон, я до кінця своїх днів вивчав методику роботи капсули. До речі, після вашого відльоту в Ремі та Емерсона народилась ще одна донька. Вже природнім шляхом.

- А у тебе були діти? Ти запускав капсулу? – запитала Дарра.

- Капсулу я запускав, але для інших людей. Потрібно було виростити ще кілька осіб, щоб відправити їх на інші планети супровідниками матеріалу, а для цього потрібне безсмертя, яке можна розробити за допомогою каменя, який я називав «Серце Антареса». Дітей своїх я не мав, тому що в капсулу потрібно поміщати коди двох осіб: чоловічої і жіночої статі. Я не хотів ні з ким мати таку серйозну спільну справу. Моєю дитиною в тому житті стала наукова праця «Зародження життя поза межами людського тіла. Спосіб закладення програми безсмертя». Я постійно думав про тебе, Амарі, коли вирощував нових дітей, згадував час, коли на їхньому місці була ти.

- У тебе якісні спомини про минуле життя. Потрібно гарно попрацювати, щоб так досконало користуватися пам’яттю. Це вже не ментальне тіло подає інформацію, а безсмертне кармічне.

- Після смерті я ще раз повернувся на Ейліан. Цього разу предметом досліджень стало переродження. Закінчив інститут реінкарнації при академії Вищих наук.

- Моя альма-матер… - згадала Амарі.

- Так! Я хотів вірити у те, що віриш ти, знати про те, що знаєш ти, я хотів бачити світ твоїми очима. Написав книгу «Вступ до вивчення реінкарнації. Більше на Ейліан я не повертався.

Амарі відчувала безмежну вдячність і безумовну любов. Хайлен продовжував:

- Попереднє своє життя я присвятив вивченню планети Террін і сонця Денебола. Мікробіологія – справа твого батька. Народжуючись тут вдруге, знав, що в цьому житті ти нарешті з’явишся. Але, коли повідомили про перебування системи Ареса поблизу сузір’я Лева, зрозумів: тут тобі допоможуть і без мене, я повинен бути поряд, якщо тебе перехоплять токсичні прихильники Ареса. Відразу вирушив на планету Зейн і не прогадав.

- Хайлане, я… - розгубилася Амарі, - що я можу для тебе зробити?

- Жити!

- Запрацювало «Серце Антареса». Настав його час – великого приборкувача Ареса. Завершаться війни і пройдуть страхи. Де і коли я можу приступити до роботи? Мені потрібен кабінет, доступ до бібліотеки Академії та кілька днів для актуалізації знань, розробки планів лекцій і практик.

- Все готово. Я ж чекав тебе.

- Почну писати книгу «До питань реінкарнації». Твоєї ж немає тут.

- Так, моя залишилась на планеті Еліан. Я живу у своїй лабораторії. Ти теж житимеш при Академії чи підшукати житло окремо.

- Хайлане, я народилась в лабораторії, мої батьки і прабатьки жили в службових помешканнях. Я іншого не знаю. Звичайно ж, житиму при Академії.

- Амарі, я знаю все про твоє народження, родовід з найближчих трьох поколінь, твою науку, колишні інкарнації. Я вивчив цю планету і розробив на ній капсулу. Я полюбив твою душу в ту мить, коли вона з’єднувалась з ментальним тілом. Ласкаво прошу на планету Террін, в обійми Денеболи, в майбутнє, в моє життя.

- А віра є! Вона в мені!

Її підтримують вогні,

Що ледь горять, але горять,

Бо їм ще світиться зоря

Могутня. Розсікає хмари.

Мою зорю зовуть Антáрес,

Живе в небесній глибині.

А віра є! Вона в мені!