Лист з чужини

-Ваша високосте, Вам лист. - зграбна молода кур'єрка, бідозубо посміхаючись, вклонилась принцу.

Остін з вдячністю подивився на неї. Красива, статна дівчина в дорожньому костюмі, з зірочками явно симпатизували принцу. От якби принцеса Яромира була б такою ж сміхотливою та приязною, а не суворою та владною, як сестра...

Остін пробіг пальцями по світло-рожевому паперу конверта та вдихнув ніжний запах лаванди, який ішов від листа. Повільно, мов розтягуючи задоволення, Остін прочитав, хто ж був відправником. Це від його брата, Маркіяна. Очі мов обціловували кожен вигин і гачечок любого почерку. Остін дуже скучав за братом. Бо з того часу, як три роки тому, принцеса Шаранта взяла Маркіяна за чоловіка, вони не бачилися. Та і навряд ще побачаться. Навіть листи за море надходили рідко.

Принц Остін сів просто під розлогими платаном просто на траву, хоч батько і не схвалював такі жести, бо Справжній Чоловік має завжди виглядати бездоганно, адже не відомо, де і коли він зустріне Повелительку Свого Серця, тому має бути готовим до зустрічі завжди. Милуючись краєвидом на невеликий потічок, який відкривався з пагорба, Остін заглибився в читання :

"Любий, дорогоцінний, коханий братику.-ніби знову чувся голос Маркіяна. - Зараз до нашого прекрасного краю, моєї нової батьківщини, знову прийшла весна. Тут все не так, як удома, навіть цвіркуни та жаби співають інакше. Проте в палацовому саду ростуть чудові трави і квіти, то ж я маю вдосталь можливостей висаджувати клумби та розводити пряні трави. Цього року я вивів новий сорт чорнобривців, щоб вони завжди нагадували б мені про тебе. Я їх так і назвав, "Остінові". Висилаю тобі пакетик насіння, посади його біля нашого улюбленого фонтану, щоб воно нагадувало тобі і батькам про мене. Тяжко тужить серце на чужині, але така моя доля. Принцеса Шаранта досить добра до мене, вона часто говорить приємні речі та пропонує разом прогулятися. Проте в неї так багато державних справ... Нещодавно моя дружина відчула, що ми чекаємо на дитину. Це дуже приємна звістка, тому що ми разом вже три роки, і моя вінценосна теща кілька разів пропонувала дружині відіслати мене з ганьбою до батька та взяти за чоловіка когось молодшого. Проте Шаранта відмовлялась та просила матір ще трохи зачекати. Ми, звісно, дуже сподіваємося, що народиться дівчинка, яка продовжить славний Ланцюг Життя та рід Богоподібної Королівни Шаранти Справедливої. Бо, якщо після трьох років очікування першим народиться хлопець, мене точно відішлють додому. І, хоча я буду радий бачити тебе та друзів, проте життя самітника зовсім не для мене.

А як твої плани, брате? Я чув, Диметра сватає тебе за Яромиру. Якщо це так, то прийми мої поздоровлення. Одного разу вона гостила в Шаранти, і я зміг її побачити через дірку в гардині. І, хоча здалеку я мало що розібрав, проте враження від неї було дуже приємне, не те що від Оділії, яка приїхала минулого тижня в гості. А Оділія теж шукає собі, чоловіка, а то така неприємна людина, що рятуйся, навіть моя теща це сказала.

Тому цілуютебе ніжно, обнімаю, братику.

Твій люблячий Маркіян.

Марек... Серце Остіна знову защемило, як в дегь прощання. Батьки та бабуся влаштували брату пишні проводи до дружини, був великий пир та танці, а шатри було розставлені по всьому парку. Він пам'ятав, як зляканий Маркіян сидів в голові святкового столу в новому костюмі, а поруч нього примостилася огрядна темнокоса послиха, яка так і намагалася вщипнути брата за щічку або й понижче. Зляканий та блідий, Марек пив склянку за склянкою гарбузових сік, бо ж майбутньому батьку не можна вживати навіть пива. Зляканий, принц думав про те, що виратив кращого друга, а загадкова принцеса навіть не завдала собі клопоту приїхати, лише послала свою представницю.

Принижений, тринадцятирічний Остін сидів за дитячим столом поряд з малим Мартіном, якому ще не було і трьох років, і годував малого з ложечки. Потім відійшов на хвилину, сховався за цей самий платан, і холодні злі сльози знову потекли по обличчю. Він назавжди розлучався з найріднішою людиною, а всі віталися, співали і танцювали. Якась невідома Королівни назавжди забирала в нього найдорожче, і не було цьому горю вороття.

Раптом Остін відчув, що сльози падають на лист брата, і йому стало трішки соромно.

-Ваша високосте, Вас хоче бачити Її Богорівна Величність.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.