Розмова з Королевою

Худа і пряма, наче плиця, королева сиділа на обтягнутому червоною шкірою стільці з вигадливою різьбою. Її мудре та вольове обличчя правительки було надзвичайно урочистим. Сиве волосся було зібране у фірмову зачіску в вигляді корони, а глибока зморшка на лобі робила вираз обличчя суворим та урочистим. Її світло-золотаво мантія вигравала в променях сонця, які проникали до тронної зали крізь велетенські вікна. Остін в черговий раз внутрішньо здригнувся від цієї величі. Диметра завжди підкреслювала, що вона в першу чергу королева, а тоді вже бабуся. І часто вголос сумувала, що має чотирьох внуків, і серед них лише одна майбутня володарка, а троє - племені бички, від яких немає ніякої користі, крім хіба що вдалого одруження. Проте сьогодні Королева була на диво приязна, навіть дозволила онуку сісти в їх присутності і випити з нею чаю з тонкої, вкритої орнаментом з зображенням пташок і квітів, чашечки. Така раптова зміна настрою налякала Осиіна, і недарма.

-Онуку, ти в мене виріс таким симпатичним, для чоловіка це дуже важливо. - бабуся не стала тягнути з вказівкою на мету їх розмови. - Скоро настане пора виводити тебе в люди, а там дивись і закохаєш в себе котрусь з принцес, та виконаєш своє життєве призначення.

-Хіба ж у мене є вибір. - простогнав Остін, але бабуся зрозуміла це по своєму.

-Звісно, любий. Не так часто трапляється, щоб в сусідніх королівствах шукали собі пару одразу дві спадкоємиці, але тобі поталанило. Відважна Яромира та Хоробра Оділія якраз в пошуках чоловіка для продовження Ланцюга Життя. Звісно, Яромира була б більш вигідною нареченою, бо її королівство більше та багатше. Але і Оділія нівроку, тим більше що і принців зараз в родинах, як слив в урожайний рік.

-Бабусю, а яка вона, Яромира? - Остін сором'язливо поправив окуляри на носі та трохи почервонів.

-Чудова володарка та вельми хоробра воїтелька. До того ж надзвичайно розумна, як на свої сімнадцять років. Навряд вона обере тебе, бо хватку має залізну. Але раптом і тобі колись поталанить, не можна втрачати шансу.

-Обере? Не втрачати шансу? - Остін аж підскочив від здивування, боляче зачепивши край різбленого чайного столика, - Коли сватали Маркіяна, то по нього ж просто приїхала послиха, і все? До сих пір в вухах дзвенить "В вас товар, у нас купчиха" і брата, як коня на ярмарку, забирають в іншу стайню....

-Ох, Остіне, не рівняй себе з Маркіяном. Жінки, як то кажуть, люблять очима, а твій брат був найгарнішим принцем семи королівств. Ти теж далеко не потвора, але не можеш похвалитися і в половину такою привабливою зовнішністю, як твій брат чи батько. Вибач мені, Ості, що кажу тобі це напряму, але я завжди любила тебе більше братів, щиро і не маю права тобі брехати. Як жінка скажу, що між тобою та Маркіяном навіть повністю сліпа принцеса за зовнішністю обрала б

Маркіяна. В тебе нема ні такої стрункої талії, ні мязистої дупи, ні шовоковистого волосся, ні ніжних губ і великих горіхових очей, як у нього. Проте принцеса це не просто жінка, яка любить очима, а й правителька, а породичтася з Диметрою - це варто деяких вад в зовнішності. Як то кажуть, мраги покриють враги. Тому не дрейф, певні шанси в тебе є.

-Шанси на що? - Остін зблід ще більше, і став схожий на фарфорову статуетку.

-Принцеса Яромира влаштовує огляд всіх принців на виданні, і прислала тобі запрошення. Ти поїдеш до неї в гості з подарунками, та спробуєш закохати її в себе. Я пришлю з тобою багаті дарунки та найкращих дипломаток, щоб вони збільшили твої шанси на успішне одруження. Проте не забувай, що там будуть і інші принци. І королева не впевнена щодо твоєї кандидатури, інакше не влаштовувала б оглядини, а просто прислала по тебе котрусь з дипломаток.

Тому збирайся в дорогу.

Остін чемно поклонився і вийшов з кімнати. Його мрії та сподівання розбилися, як скло. Не буде навіть прощального банкету та дипломаток, нічого не буде. Його просто тихо посадять до карети, і він покине рідні місця з надією, що назавжди. Бо якщо він повернеться з огляди ні з чим, і принцеса обере іншого, скоріш за все, Остін залишиться самотнім. Він, як злодій, зникне з рідного дому назавжди, і йому навіть не помахать на прощання хустинкою.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.