Зміст
  • Наднова
  • Наднова

    Наднова

    Раніше я любила й крик жабів,

    Тепер мені пташки співають гірко.

    А, може, небо випадково лиш тобі

    Запалить одиноку дивну зірку,

    Смарагдову, безмовну, наднову,

    До болю рідну і чужу-далеку.

    А, може, зірка впаде у траву,

    І принесуть тобі її лелеки.

    25 травня 2023

    Я маю сьогодні мрію, світлу, одну-єдину

    Я маю сьогодні мрію, світлу, одну-єдину,

    Нічого зайвого, як в кожної зараз людини,

    Хто просить у неба і вірного свого бога

    Надії, спокою, миру і перемоги.

    Мені б у небо, у ньому живе свобода,

    Його не скорив ще жоден земний володар.

    Моя земля чистим сонцем по край налита -

    Це вже не травень, а щедрий початок літа:

    Ліси - смарагдові, степи і поля золотіють,

    Сапфірові ріки про море блакитне мріють,

    Рубінове сонце у вранішній пекторалі,

    І теплий вітер, що десь задрімав на причалі.

    10 червня 2023

    Вертаються завжди туди, де на тебе чекають

    За мить розпочнеться давно запланований шлях,

    І погляд останній залишить німі запитання.

    На мене чекає незвідана досі земля.

    "Куди?" і "Чому?" заколишуть це дивне мовчання.

    А кава гірка і занадто гіркий шоколад.

    Минають тривожні в дорозі недо́спані ночі.

    Здавалося: серце зробило вже свій дублікат,

    І добре, що хтось ще запалює втомлені очі.

    І хтось зігріває на відстані теплим крилом,

    Розгублені мрії у хмарах по світу блукають,

    Минуле в сувоях лежить, мов розм'якшене скло.

    Вертаються за́вжди туди, де на тебе чекають.

    14 червня 2023

    Літній сонет

    У літо стелилась далека дорога.

    Розкрились натхненно міцні крилоплечі,

    Містами чужими розкинувся вечір,

    Вночі і під ранок лунала "тривога".

    У літо стелилась далека дорога.

    А Вищі сміялись добу, потім знову,

    Бо люди казали, що все випадково,

    То Місяць в сузір'я зайшов Козерога.

    У літо стелилась далека дорога,

    Освітлена небом та повна свободи,

    Без сумнівів, відчаю і перешкоди,

    Звертала туди, де є рідні пороги.

    У літо стелилась далека дорога.

    Дорогою йшла у міста перемога!

    14 червня 2023

    Тебе спитають: ти колись любив?

    Тебе спитають: ти колись любив?

    Ти промовчиш, бо це не описати,

    Як в небо линуть білі голуби,

    Як у гнізді з'явились перші лелечата.

    Тебе спитають: ти любив колись?

    І ти мовчиш, бо слів таких немає,

    Як люблять простір велетні-орли

    Над рідним і широким світокраєм.

    Ти скажеш просто: "Я люблю завжди!

    Мою любов поза часами знають,

    Як океан зі світла і води,

    Який нове життя розпочинає!"

    19 червня 2023

    Писали захід - вийшов схід.

    Писали захід - вийшов схід.

    І рушив легіон в похід,

    Непереможний легіон,

    Його відправив фараон,

    Ім'я якому Ехнатон.

    З'явився в небі Оріон,

    А річку перейшли у брід.

    Писали захід - вийшов схід.

    У сонця зáвжди перша роль:

    Комусь це бог, комусь - король,

    А в когось пише родовід.

    Його оселя - небозвід.

    Писали захід - вийшов схід.

    3 липня 2023

    Ключі подай у тишу з тиш

    Ключі подай у тишу з тиш.

    На самоті мене залиш,

    Щоб тишу випити до дна -

    У тиші роздумів сповна,

    Зі співчуттям, без каяття.

    Їх вистачить на два життя!

    Закономірних дивовиж.

    Ключі подай у тишу з тиш,

    Де зовсім інший часу плин,

    Де цілий рік цвіте жасмин.

    Там віриш, мрієш і мовчиш,

    Там знаєш, бачиш і летиш.

    Ключі подай у тишу з тиш.

    5 липня 2023

    Хоч кажуть: вони в пекло не літають

    Саперна кішка, автомат, граната.

    Хоч не давав ти клятву Гіппократа,

    Рюкзак медичний, перша панацея,

    Шеврон вчепив зі знаком Кадуцея.

    Артобстріл, міномет, трьохсоті...

    «Клянусь народу і служу морській піхоті!»

    Там пекло й біль, шоковані нейрони,

    Літак летів на посилання дрона.

    Земля, вогонь, ворожа міна і гармата –

    Уламок у затворній рамі автомата.

    На мед-еваку: перший, другий… п’ятий…

    Важкий, середній і немов розп’ятий.

    Бо ж то – дикунство, то - неандертальці!

    Все обійшлось, назад пришили пальці.

    Бо Ангел твій про тебе пам’ятає,

    Хоч кажуть: вони в пекло не літають.

    11 липня 2023

    Сьогодні Місяць 🌙 нам готує чай

    Сьогодні Місяць 🌙 нам готує чай.

    Можливо, з кропиви́ чи з очерету?

    Та ні, цейлонський. Все, як зазвича́й,

    Але тепер вже за новим сюжетом,

    Коли одна рука ✋ тримає цілий світ,

    І три життя лежать в одній долоні

    (Надійній, непохитній, мов граніт),

    Додав у чай він пелюстки червоні 🌹.

    21 липня 2023

    Задрімали в затишку коти 🐈

    У дворі гуляє дощ і вітер,

    Задрімали в затишку коти 🐈.

    Це ще літо! Добре гарне літо

    Із троянд 🌹 зриває пелюстки.

    Щоби жити, в полі косять жито,

    Літо кожному відмірює літá.

    Розквітають квіти поміж літер -

    Вітер пише осені листа.

    У колисці ночі мріють діти

    Про казкові чарівнí світи,

    У дворі гуляє дощ і вітер,

    Задрімали в затишку коти 🐱.

    28 липня 2023

    Бо форму теж я вже б давно носила

    Стояла мати. Вірила: спасе -

    Вона до Бога молиться за сина.

    А інша вже віддала все -

    Їй чорна залишилася хустина.

    Радіє третя: без руки й ноги,

    Але живий і скоро буде вдома.

    В цієї сина вкрали вороги -

    В полоні його доля невідома.

    В усіх батьків тепер тривога, відчай, страх,

    Не кожному стерпіти це під силу.

    І знову мама сльози витира...

    Бо форму теж я вже б давно носила.

    15 серпня 2023

    Я живу вище білих хмар

    Дощ торкнеться червоних троянд,

    В пелюстках зазвучить ніжний ямб.

    Прохолодна роса,

    І осіння краса…

    Вітер знову мені сказав:

    «Я живу вище білих хмар

    І давно не рахую час,

    Зупинив календар.

    Догоріла свіча…

    Я живу вище білих хмар…

    Там написана книга із мрій,

    Там блакитні горять ліхтарі,

    Там живуть наймудріші герої казок,

    Знають безліч моїх стежок.

    Я живу вище білих хмар

    І давно не рахую час,

    Зупинив календар.

    Догоріла свіча…

    Я живу вище білих хмар…

    І, зігрітий теплом сонця й зір,

    Я літаю до моря і гір.

    А коли побажаєш мене ти знайти –

    До ранкового сонця йди.

    Я живу вище білих хмар

    І давно не рахую час,

    Зупинив календар.

    Догоріла свіча…

    Я живу вище білих хмар…»

    20 вересня 2023

    Крила розправ, злітай!

    Знову пливуть сотні слів,

    ніби напружена гра.

    Знову пишу на холодному склі,

    спить непокірний страх.

    А за вікном все вкрила ніч плащем,

    і тихо плаче щем.

    Прóстори мрій широкі -

    крила розправ, злітай!

    Ще кілька дивних кроків -

    мій повернéться рай,

    в ньому тиша і спокій,

    слід легкого пера.

    Прóстори мрій широкі -

    крила розправ, злітай! Злітай... Злітай...

    22 вересня 2023

    Сонет № 5

    Осінній сонет

    Такої осені так просто не зустрінеш,

    Щоб вранці поміж квітами блукала,

    Красива, ніжна, тиха і ласкава,

    Закутана в сатинові хустини.

    Такої осені так просто не зустрінеш.

    У неї досі квіти кольорові,

    І кожен день купається в любові,

    А роси на трояндах - мов рубіни.

    Такої осені так просто не зустрінеш.

    Вона сховалась у зеленім листі,

    Мов у намисті, і у кожнім місті

    Щасливої великої країни.

    Такої осені так просто не зустрінеш,

    Бо диво-осінь родом з України!

    27 вересня 2023

    Вінниця

    Живе над Бугом тиха ніжна мрійниця,

    У синь води закохана без меж -

    Чарíвна, добра, рідна наша Вінниця,

    В намисті із квітучих узбереж.

    Тут свій Париж, своя частинка Лондона,

    Вночі фонтан нагадує Дубай.

    Немов колиска, матір'ю розгойдана,

    Щаслива Вінниця - великий рідний край.

    І наче гладдю на сорочці вишито

    Поділля, Старе місто, Урожай.

    Тяжилів, П'ятничани, Вишенька

    Запрошують до себе. Приїжджай!

    А час важкий добром і миром зміниться,

    До міста прúйде осінь золота.

    Привітна, щедра, вишукана Вінниця,

    Південний Буг в обійми огорта.

    1 жовтня 2023

    У хаосі мрій почути б голос твій

    Осіння печаль -

    Останній причал,

    Хочеш кричати, як ще не кричав...

    І Місяць зійшов, тобі помагав,

    Але світанок той Місяць прогнав.

    Втомлені очі - нехай прийде сон,

    Тільки в руках задрімав телефон.

    Почути б його, торкнутись руки...

    І знову той сон розірвеш на шматки!

    У хаосі мрій

    Почути б голос твій,

    І разом піти кудись назавжди,

    Сховати під листям наші сліди.

    Нема сил на плач.

    Крізь сотні невдач

    Дорога змінила число передач.

    Світанок збирає від ночі вуаль,

    А перед тобою лежить магістраль.

    У хаосі мрій

    Почути б голос твій,

    І разом піти кудись назавжди,

    Сховати під листям наші сліди.

    Хтось зорі збере.

    Тобі лиш вперед,

    Дорога печалі всі забере.

    Почути б його, торкнутись руки...

    І знову той сон розірвеш на шматки...

    29жовтня 2023

    Воїн, Святибор і Велес

    Летів зі сходу далеким шляхом додому.

    Сім днів дороги, а ніч шепотіла: "Вісім".

    І перед домом до сну прихилила втома

    На жовте листя осіннє в густому лісі.

    Зривається вітер. Шукав свою по́другу-зливу.

    Дерева тягнули віти, мов кручені руки,

    Вовки в самотині десь пісню заводять тужливу,

    І сови здійня́ли страшенні нічні перегу́ки.

    Прокинувся, сів, з кишені дістав ліниво

    Зім'ятий зошит, свої захисні амулети.

    Хай буде вітер і вовк, і сови, і злива!

    Аби не стріляли, аби не летіли ракети!

    І став Святибор, великий володар лісу,

    Питати: "Звідки? На що уночі посягаєш?"

    "Літав у пекло. Я бачив самóго біса,

    Ходив слідами отих, що страху не знають".

    З'явився Велес. Втих вітер, поснули сови.

    І бог великий став мовити в білій тиші:

    "Тобі дарую сопілку свою кленову.

    Ступай здоровий! Тебе я в біді не залишу!"

    Прокинулось сонце сьогодні о п'ятій тридцять.

    Із лісу вийшов: село, край села - хатина.

    Стоїть в подвір'ї твоя, що копав, криниця.

    Росте біля неї твоя, що садив, калина.

    А стежку додому тобі зоря освітила.

    Вона подавала знайомі до болю знаки.

    Поклав меча, зняв із плеч натомлені крила,

    Мов корабель на причалі край берега кинув якір.

    3 листопада 2023

    Вечір дістає із пам'яті віолончель

    Вечір дістає із пам'яті віолончель,

    Осінь повертає час

    Радісних хвилин, вогонь закоханих очей.

    Вечір грає лиш для нас.

    Сонячний пляж, дивний пейзаж -

    Серед пустель плив корабель.

    Там океан пише роман

    Про водограй, квіти і рай.

    Вечір дістає із пам'яті віолончель,

    Осінь повертає час

    Радісних хвилин, вогонь закоханих очей.

    Вечір грає лиш для нас.

    З тихих розмов, все про любов,

    Юна Адель пише рондель,

    Може, есе. І Джо Дассен:

    Грав саксофон лагідний сон.

    17 листопада 2023

    Бузок у січні

    А він подзвонить вранці-рано

    Крізь кіломéтри і міста,

    І враз розвіються тумани -

    Печаль ще є, та вже не та.

    Ключі б узяти і летіти,

    Здолати серцем цíлий світ,

    Але з кімнати кличуть діти:

    "Ми вже прокинулись. Привіт!"

    І квіти шелестять осінні,

    Надвóрі січень, а проте,

    Хоч вранці сходить білий іній -

    В душі весна, бузок цвіте.

    Ночами світяться гірлянди

    В сюжетах чарівнúх казок,

    А на душі цвітуть троянди,

    Любов, тюльпани і бузок.

    Була звичайною розмова

    Про каву, піксель, шоколад.

    Таке життя в дружин військових:

    Шеврони, форма, автомат.

    І знов увíмкнеться "тривога!"

    Було б спокійніше удвох -

    У далечінь біжить дорога,

    Як кажуть, хай поможе Бог.

    1 січня 2024

    Сонет № 6

    Зимовий сонет

    Зима так любить пісню колискову,

    Де кішка задрімала біля печі,

    Де вечір обіймає всіх за плечі,

    Де хата повна затишку й любові.

    Зима так любить пісню колискову,

    А за вікном летять легкі сніжинки,

    Мов намистинки з білої торбинки,

    Вкривають землю сріблом знову й знову.

    Зима так любить пісню колискову.

    В ній вітер прошепоче: «Ти не бійся.

    Виснажлива тривого, врай розвійся

    У ніч морозну сніжну і зимову».

    Зима так любить пісню колискову

    І тихо в ній веде свою розмову.

    20 лютого 2024

    Переклади

    Він їй пише: - Як тобі жилося?

    Він їй пише: - Як тобі жилося?

    - Важко... Знову грип, ангіна.

    - Хочеш, розчешу твоє волосся?

    З сонцем я приїду на гостину.

    - Я чекаю тебе більш, ніж дива.

    - Речі я зберу і виїжджаю.

    - Я щаслива! Чуєш? Я щаслива!

    - Квіти? - Так! І щось до чаю.

    Ось вони кружляють в вальсі знову

    І дарують перехожим дивну втіху.

    А між ким була така розмова?

    Літній день до осені приїхав.

    26 вересня 2023

    (Автор оригінального тексту Олеся Сінєглазая)

    Гуморески

    Перехрестя

    Рівнозначне перехрестя

    Без дорожніх знаків.

    Поспішав до свого тестя

    Поліцейський Яків,

    А навпроти на «швидкій»

    Лікар, фельдшер і водій.

    Зліва геть необережно

    Увірвалася «пожежна»,

    Справа теж рахують час

    Ті, що ремонтують газ.

    Хто проїде зараз першим?

    Хто дає дорогу?

    Їх Микола перевершив,

    Не чекав нікого,

    Має «дозвіл» він і хист.

    Це місцевий наш таксист.

    – Де він взявся? – хтось питає.

    Всі кругом клянуться:

    – Тільки гострий овоч знає,

    Де вони беруться.

    11 жовтня 2023

    Їхали ведмеді на велосипеді

    Возить пасажирів

    З досвідом таксист,

    Видимість розширив

    Велосипедист.

    Вправо повертає,

    Витяг ліву руку,

    Вгору підгинає –

    Ось така наука.

    А водій побачив:

    Їде тьотя Дуся.

    Він собі відзначив,

    Що ось ця бабуся

    Так «привіт» махає –

    Чиста прямота.

    Мабуть, в цьому краї

    І мораль проста:

    Їхали ведмеді

    Подавали знаки,

    На велосипеді,

    Аж свистіли раки!

    11 жовтня 2023

    Водій

    Просто я сідаю у авто,

    Не бажає їхати ніхто.

    Просто у авто сідаю я –

    Хрестяться сусіди і сім’я.

    Ховає тато всі ключі між бритвами

    У розпалі утрачених надій,

    А мама з шафи дістає дві книги із молитвами.

    Сьогодні я – з посвідченням водій!

    Де вліво/вправо поворот вмикається,

    Живуть два здоровенні павуки,

    А вистраждане зчеплення тихенько матюкається –

    Йому усе це досі невтямки.

    Червона кнопка справно натискається,

    Працює, але кожному своє –

    «Ручник» собі замріявся: «А, може, хто розкається,

    Згадає і про те, що я тут є».

    Та раптом диво сталося з машиною

    У вирі дуже радісних подій –

    Удома рідний чоловік, він їздить із дружиною.

    Вона тепер з посвідченням водій!

    23 листопада 2023

    ТВОРИ ДЛЯ ДІТЕЙ

    Бібліотека

    Встаємо ми раненько,

    Вдягаємось гарненько

    І йдемо недалеко –

    У бібліотеку.

    Там казка нас чекає

    І сукню одягає,

    Святкову, білосніжну,

    Всіх обіймає ніжно:

    «Приходьте, діти, в казку,

    Беріть у казки ласку».

    В гніздо летять лелеки,

    А ми – в бібліотеку.

    Я люблю свого кота

    Я люблю свого кота,

    Його смичу за хвоста.

    А коли прийшов обід,

    То мене подряпав кіт,

    Покусала чорна кішка

    І сховалася під ліжко.

    Йдіть сюди, мої коти,

    І несіть свої хвости.

    Соловейко

    Повертався соловейко з вирію додому.

    Як читав маленький хлопчик, не скаже нікому.

    Цілий день він «бекав», «мекав», сльози витирає.

    Усміхнеться лиш тоді, як «Буквар» сховає.

    Тиждень

    В понеділок встав я рано -

    Несмачний був мій сніданок.

    У вівторок був я кволий -

    Не хотів іти до школи.

    У середу рано встав -

    Дощ із хати не пускав.

    А раненько у четвер

    Кіт щоку мені роздер.

    У п'ятницю я проспав -

    Правда тут моя проста.

    А суботу та неділю

    Із забавами розділю.

    Тут і тижневі кінець.

    Ось такий я молодець!

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.