Серце Дракона

Принцеса стояла на балконі своєї башти. Її золотаве волосся, розсипане по плечах, ніжно пестив вітерець. Навколишні краєвиди змусили не одне серце завмерти від захвату, але Роксана не звертала на них уваги. Фіалкові очі, які зазвичай сяяли мов коштовне каміння, стали майже чорними. Між бровами дівчини пролягла глибока зморшка.

М’який шелест крил витяг її із безодні роздумів. Майнула легка тінь, на балюстраду поруч із Роксаною опустилась сова. Птаха нахилила голову, і подивилась на дівчину своїми розумними очима. Принцеса смутно посміхнулась у відповідь.

— Бартоломео, мій вірний друже! Тільки ти мене й розумієш… — дівчина ласкаво провела вказівним пальцем птахові по дзьобу, — знаєш, часу залишається все менше… Мій батько стрімко втрачає вплив, уже кілька королівств виказали свою недовіру його останнім рішенням. Єдиний вихід — заволодіти Серцем Дракона. Цей легендарний смарагд змусить сусідів нас поважати!

Бартоломео співчутливо свиснув. Схвильована дівчина тільки зараз помітила лист, який був прив’язаний до його кінцівки. Пробігшись очима по посланню, вона знесилено оперлась на мармурові поруччя. Коли Роксана знов заговорила, її голос тремтів:

— Це кінець… Сер Розенмунд був останнім, хто міг це зробити. Вони всі відмовили, розумієш?! Усі ці шляхетні лицарі відмовились здійснити подвиг в ім’я корони…

Сльози відчаю та безсилля закрапали з фіалкових очей. Бартоломео обережно схилив голову їй на плече, і забелькотів щось ніжно заспокійливе. Принцеса розправила плечі, глянула на пернатого друга з відчайдушною рішучістю:

— Ти маєш рацію! Зараз не час складати руки. Якщо ніхто не згодився, я зроблю це сама! Я вирву той смарагд з його хижих пазурів! Заради батька, заради корони, заради майбутнього!

Під надійним покровом ночі Роксана почала збиратись. Але ніхто не мав знати, куди вона йде, інакше батько замкне її в башті. Назавжди — для більшої надійності. Принцеса переодяглась у дорожній одяг, закуталась у плащ, ховаючи обличчя. Поклала їжу та аптечку в міцну полотняну сумку. Та найскладнішим було поцупити меча, від якого, зрештою, довелось відмовитись. Замість нього за плечима влаштувався компактний арбалет.

Дівчина навшпиньках прокралася до стайні. Вольфганг, її вірний вороний кінь, радісно заіржав. Роксана стривожено огледілась по сторонах:

— Тихо, хлопчику, — прошепотіла вона, але було вже пізно. Філіп, малий який допомагав глядіти коней, уже прокинувся. Їй довелося розказати йому про подорож у лігво дракона, узявши слово, що він мовчатиме.

Роксана мчала на Вольфгангу поміж гір швидше за вітер. Коню не заважала ані темрява, ані вузька гірська стежка. На ранок вони вже стояли біля печери, у якій було підозріло тихо. Раптом позаду них пролунав страшний гуркіт, і на доріжку почали падати валуни.

“Обвал! — стривожилась принцеса. — Як же я повернусь додому?..”

“... назад дороги немає, — прошепотіла дівчина, і зробила невпевнений крок у темряву”.

Роксана йшла навпомацки, звивистими коридорами, поки не вийшла до просторого грота. Він був залитий примарним зеленим світлом, яке струменіло невідомо звідки. По середині печери лежав дракон. Сказати, що він був величезним, це не сказати нічого. “Добре, що він спить, — встигла подумати дівчина, як дракон повільно розплющив очі”. Принцеса мов зачарована вдивлялась у глибокі зелені озера, сповнені одвічного смутку. У них відображалась історія життя, історія суцільної самотності, жалю та скорботи. Серце дівчини здригнулось.

Дракон підійняв голову, розправив крила, привідкривши дивовижне видовище. На його грудях, переливаючись усіма відтінками смарагдового спектра, сяяла найбільша коштовність у цілому Всесвіті — Серце Дракона. Очі-озера вичікувально дивились на дівчину. Вона зробила кілька кроків вперед, придивилась, а тоді ошелешено зойкнула. Груди дракона вкривали потворні шрами. Деякі з них були вже старі, з інших ще й досі сочилася кров. Не роздумуючи ані хвилини, Роксана вихопила аптечку й кинулась до величної істоти.

Видираючись нагору графітовою лускою, вона тихенько плакала. Серце дівчини краялось від жорстокості цього світу. Принцеса почала витирати кров, погладжуючи дракона по довгій лускатій шиї. Після чого зручно вмостилася на міцній звірячій лапі, і вони довго вдивлялися одне одному у вічі. Принцеса й дракон — двоє, які розмовляли без слів. Двоє, яким було багато чого одне одному сказати. Нарешті втомлена безсонною ніччю дівчина задрімала, довірливо прихилившись до нового друга.

Її розбудили делікатні дотики крил. Роксана розплющила очі й побачила перед собою схвильованого Бартоломео.

— Друже, що трапилось? — дівчина здивовано подивилась на птаха. — Звідки ти тут узявся?

Той простягнув до неї кінцівку з примотаною наспіх запискою. Принцеса читала, її губи ворушились у такт написаних кострубатим почерком слів.

“Вибачте мені, Ваша високосте, я не мав вибору. Король обіцяв стратити мене, як не розповім де Ви! Він скликав на поміч усіх сусідів, зараз триває Королівська нарада. Обговорюють, як будуть Вас рятувати!”

Роксана перелякано зітхнула. Королівська нарада! Це означає, що всі королі сусідніх земель зібрались разом на нейтральній території — величезній галявині серед Священного Лісу. А потім вони прийдуть сюди! “Треба терміново повертатись, але як? — у відчаї прошепотіла дівчина”.

Монарші особи невдоволено перемовлялись, неспроможні дійти згоди. Король Бернард нервово вистукував пальцями по краєчку кам’яного стола, за яким зібрався весь цвіт вищого суспільства. Він не міг цього більше витерплювати. “Там моя Роксана, моя донечка! Сам на сам із цією жахливою потворою. А ми тут гаємо час, а якщо вже запізно?”

У цю мить щось величезне затулило сонце. Гігантська тінь накрила собою високородне зібрання, і у небі з’явився дракон.

Він повільно знизився. У кігтях звір тримав вороного коня, який ошелешено іржав. Обережно опустивши тварину, дракон склав крила й сів на землю, заполонивши собою майже увесь вільний простір. Бернард затремтів, стис кулаки, аж раптом йому на плече всілася знайома сова. Дракон нахилив шию, з неї зіскочила тендітна фігурка із золотавим волоссям.

— Роксана… — прошепотів король.

— Тату! — вигукнула дівчина, гордовито розправивши плечі. А за спиною в неї височіла велична постать дракона, від коштовного серця якого всю галявину заливало смарагдове сяйво.

“Отримає скарб навіки-віків

Лиш той, хто потрапити в серце зумів

Не можна в дракона його відібрати

Лиш тільки любов’ю завоювати”

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Мавка (Ганна Заворотна)
17.07.2023 18:01
До частини "Серце Дракона"
Обвал - стривожилась принцеса, Назад дороги немає - прошепотіла дівчина Роздвоєння особистості))) Може, і добре, що в анотації посилання на сайт Аркушу загалом, а не на профіль редакторки
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Сонячне зайченя
    04.09.2022 03:31
    До частини "Серце Дракона"
    Хотіли скарб, отримали дракона! Так навіть краще, скарбів у світі більше ніж драконів, а користі від них менше))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • lemodream
    05.07.2022 17:31
    До частини "Серце Дракона"
    Вони кажуть ми слабка стать. Ага подивіться на Роксану!Героїня видається такою суровою, сконцентрованою леді. А все завдяки таким чітким та вдалим описам. А насправді десь всередині сидить маленька дівчинка з величезним сердцем. Оповідання сповнено таким добром, що відчувається навіть через електроні сторінки❤️
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше