Звичайний (або не дуже) день відьмака

Як приємно зранку прокинутися в теплому ліжечку, потягнутися, просто полежати, насолоджуючись тишею. На жаль, відьмаку то було невідомо. Вже понад місяць він спав просто неба. В кращому випадку вдавалося заснути в печері. Але переважно ніч проводив або в дорозі, або просто під деревами спав. Тож і зараз, ще до кінця не прокинувшись, він вже стояв в бойовій позі з мечем в руках. Його розбудило якесь шарудіння в кущах. Але то виявився звичайний вовк. Тихо рикнувши, вовк побіг далі своєю дорогою. Тихо вилаявшись, відьмак сховав меч, умився в річці та вирушив в дорогу. По дорозі він дожовував залишки свої вечері. Роботи не було. Не зрозуміло, чи то нечисть перевилася, чи то люди бояться відьмаків більше, ніж нечисті. Він пройшов вже декілька сіл, але всі або просто тікали від нього, або радили їхати якомога далі.

Кінь насторожено заіржав. На дорогу знову вибіг той вовк. Він почав бігти поруч з конем, не намагаючись напасти. Складалося враження, що він просто їх супроводжує. Відьмак уважніше придивився до нього. Він лівої лапи до хребта тягнувся шрам без шкіри. Такий слід міг лишити лише відьмацький меч.

- Гей, друже. А ти ж не звичайний вовк.

Вовк лише пирхнув, неначе насміхаючись. Так вони проїхали ще певний час.

Вовк стрибнув раптово. Попередньої миті вони ще мирно їхали. І ось вовк стрибає на відьмака, вибиваючи того із сідла. Але не напав. Просто придавив, не даючи встати. Відьмак вже намірився боротися, як тут в сідло ввіп’ялися дві стріли. З лісу вибігло з два десятки людей.

- Ось вони! Попалися, голубчики! Хорошу ж компанію ти підшукав собі відьмак. По стать собі. Таку ж нечисть.

Відьмак відштовхнув вовка, і вихопив меча. Так вони і стали – відьмак і перевертень, який прикривав його зі спини. А люди оточили їх колом. В когось були кийки, в когось арбалети.

- З яких пір це перевертні відьмаків рятують? Тварі тримаються разом? – закричав один з людей. Натовп засміявся.

- Не ті тварі, що в шерсті. А ті, що дев’ятнадцять на двох. – Напружено водив відьмак мечем, готуючись відбити будь-яку атаку. Вовк позаду порикував.

- Це ж треба! Ще й рахувати вміє. Обов’язково вдома розповім, що ми сьогодні позбулися від вченої тварі.

- Розповіси. Своїм предкам. До яких відправишся, якщо нападеш, - відповів відьмак.

Натовп атакував. Далі весь час наче зупинився. І лишилися лише вимахи мечем і увертання від атак. Все скінчилося раптово. Деякі селяни повтікали. Інші вже більше не втечуть ніколи. Відьмак відбувся декількома порізами. А ось вовк був ранений сильніше. Відьмак обережно перев’язав рани.

Ніколи не думав, що буду лікувати нечесть, - посміювався сам з себе він.

Вовк лише тихо лежав.

-Ти ж не просто перевертень. Адже тебе за допомогою магії перетворили. Бачив я таке. І то скоріше за все – довічно. Шкода тебе. Мене теж ніхто не запитував, чи я хочу бути таким. Сумно то. Але що дарма сумувати. Ти давай, зцілюйся, адже ти можеш. І будемо разом подорожувати. Може й знайдеться хто, хто зможе зняти з тебе ці чари.

Вовк лише вдячно примружив очі.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.