Нове життя Чернігова

Гарне оповідання, що змушує вкотре згадати перші тижні повномасштабного вторгнення. Чернігівщина тоді взяла на себе чималий удар, чим захистила й зокрема мій рідний Київ та багатьох українців. Під час прочитання мені добре відчулися емоції, що їх скоріш за все пережив й сам автор. На мій погляд оповідання не обов'язково завжди має складатися з сюжету, де прописані саме пригоди героїв. Творчість на те й творчість, що має право бути такою, якої воліє донести її до загалу митець. Спогад реальних подій вважаю хорошою ідеєю для вашого твору, адже це, на мою думку аж ніяк не гірше за вигаданий сюжет. Чи не кожне місто/містечко/селище в Україні стало геройським, завдячуючи у першу чергу хоробрості своїх мешканців. Приємно, що в своєму творі ви зазначили місце, яке близьке вам і завдяки оповіданню про нього дізнається ще більша кількість наших співгромадян. Дякую за творчість й бажаю вам натхнення для нових цікавих робіт!

Щиро дякую Вам, Миколо, за відгук. Я рада, що Вам сподобалося те, що я описала отак просто без пафосу, фільтрів, сюжету, просто як ішло на душу. Я довго не могла зібратися із силами та написати хоча б коротеньке оповідання про ті страшні події в Чернігові та на Чернігівщині. Навіть твір "Нове життя Чернігова" мені дався досить складно, але я хотіла вирвати з себе ті емоції, які заступорилися всередині. Дякую Вам за сприйняття ❤️

Як писали попередні коментатори, більше схоже на замальовку, ніж повноцінну історію з сюжетом

Значить, твір не зайшов. Так буває) Дякую)

Невеличка історія про те, як чернігівці пережили перші місяці війни. Написано непогано, але сюжету немає.

Так) тут просто спогади та емоції. Сюжету тут і не мало бути. Дякую)

Є незакінчені речення (наприклад, "Серед мешканців ...") і трохи замало ком як для таких довгих речень. Також є слововиверти яких немає в українській мові (тім-таки, в надії, по-троху, У) . В цілому ж оповідання дуже сподобалось, наштовхує на власні спогади про окупацію Чернігова (розстріли людей в тих самих чергах, які згадуються в оповіданні). Успіхів!

Дякую)

Штучні діалоги.. Сюжета як такого немає - це переповідання статті з газети: так і невідомо чи вижив син (принаймні чи дожив до кінця твору). Взагалі як Омелько з конопель виринає посеред твору Оксана і так само обоє несподівано зникають. Непогана, хоч і дещо заяложена, метафора про равликів, при другому чи то й третьому повторі починає дещо дратувати.

Це не перепрвідання, і не з газети) було б добре, якби це було беземоційне переказування газетної примітки. Дякую)

Гарне життєдайне оповідання.

Дякую)