Я летіла на шабаш

Жила на світі одна відьма, на ймення Явідь Ма. Вона старанно трудилася, щоб її донька Яхо Роша потрапила на цьогорічний шабаш. Тим паче, що Лиса Гора перемістилася геть недалеко від них і туди спокійно можна долетіти мітлою. Малій відьмочці вже виповнилося сто сім років, тому їй уже можна подорожувати самій, хоч вона геть не відрізнялася від людських дітей з вигляду. Вона мала гетерохромію очей: праве – зелене, а ліве – жовте, чорне-пречорне волосся та бліду шкіру, що могла б злитися з найбілішою стіною у світі. Зрештою Ма змогла накопичити достатньо коштів, позичили мітлу для доньки в сусідки, зібрала її та сказала ніжно:

 - Яхо, будь обачною. Цьом у чоло!

Явідь притулила губи до лоба відьмочки та обняла.

 - Добре, мамо! – дівчинка відповіла взаємністю, сіла на мітлу та полетіла.

Думаю, варто розповісти про ці шабаші. Святкується його щопівроку – 26 червня та 26 грудня, одразу після Різдва. Літню частину свята додали зовсім недавно, тому що Відьминому товариству “Нечиста сила”, головним шишкам, набридло чекати цілий рік, щоб розважитися, а веселитися було чим: танці, музика, смаколики, алкоголь (тільки зі ста вісімнадцяти), але найцікавіше – це конкурси. Саме з них складається більша частина всього шабашу. Різноманітні ігри, перегони на мітлах, косіння людських дітей в тирі, прокльони всього живого, розмови з чортами, феями, домовиками, лісовиками, водяниками, русалками, мавками та з іншою нечистю й багато-багато іншого. Тим кому виповнилося сто сім літ від народження дозволено відвідувати цей фестиваль.

Раптом нізвідки з’явився великий, пухнастий, неймовірно… летючий(?) чорний кіт, що перетинав шлях маленької Яхо. “Оце вже ні, – подумала вона, – нещастя мені не треба”. Й відьмочка прискорилася. Вона мчала так швидко, аби зберегти власну вдачу, що зіткнулася з летючою істотою просто в повітрі.

 - Що ти мр-р-ряобиш?! – вигукнув він і разом з маленькою Яхо ринувся до лісу, що під ними. – Не дивися вниз, там буде слиз!

Маленька Яхо знала, що це заклинання, для виконання якого потрібно дуже і дуже багато сил, тому послухалася і глянула просто на кота, який, до речі, роздратовано дивився у відповідь.

 - Привіт.

Бух (а скоріше Ляск!)! Промовляння спрацювало й пара приземлилася на щось бридке й слизьке.

 - Фу-у-у! – озвалася відьмочка.

 - Не гидься, мені самому непруємно, а потрібна мрима не завжди до голови лізе. – кіт, розміром з маленького слона почав труситися, та так, що слизота почала розлітатися на всі дерева навколо.

 - Можна ж було сказати хмиз чи м’яколиз.

 - Ану не скаржся! Як така розумна, то чому міні-панночка не начаклувала сама?

Маленька Яхо сором’язливо опустила голову й шморгнула носом:

 - Я… я ще не вмію.

 - А скільки тобі мр-років?

 - Сто сім.

 - Ого, дмр-рібнота! – хвалькувато вигукнув кіт, – у твоєму віці я вже давно… Ой!

 - Що трапилося?

 - Я ж спізнюся на шабаш!

З цими словами, кіт скочив вище дерев і… звісно, що полетів до низу, приземлившись на свої чотири лапи.

 - Йой… – його темно-синя шерсть наїжачилася, вуса й вуха піднялися, а очі розширилися з жахом. – У мене скінчилася магія.

 - Ти ж стрибав та-а-ак високо! – маленька Яхо вказала на верхівку сосни, до якої не менш ніж сто метрів. – Хіба це не була магія?

 - Що ж це буде зі мною… Пані Яга лютуватиме, а коли їй забракне їжі, то я піду до печі…

 - Коте.

 - О ні, я надто смачний, щоб помирати…

 - Коте.

 - А якщо їй принесу якогось хлопчика людського, то може й пошкодує.

 - Коте!

 - Не заважай, старший думає!

Він глянув загрозливо глянув на відьмочку, але одразу заспокоївся, побачивши блискучі горошинки, що лилися з її очей. Кіт підскочив до неї й ніжно огорнув великим пухнастим хвостом.

 - Ну-ну. Не плач, зі мною все буде гаразд.

 - Мені… мені страшно…

 - Розкажи коту Баюну, що трапилося… окрім того, що ми застрягли в Темному лісі.

 - Я так хотіла… Ма так старалася. Усі сто років вона заробляла чарогроші, щоб я полетіла на фестиваль відьом, а я… я…

 - Тихо-тихо. Дивись, – кіт плеснув лапами та в повітрі з’явився калач, – хочеш? Він свіжо випечений е-е-е… мабуть, феями.

 - Дякую.

Він легко відрізав шматок своїми кігтями й подав відьмочці.

 - Мене звуть Яхо, Яхо Роша.

 - Хороше ім’я. А мене Баюном кличуть. Я найбільший та найстрашніший кіт у світі.

Дівча захихотіло:

 - Нічого ти не страшний, а дуже навіть добрий.

 - Ти, бачу вже трішки заспокоїлася. – лагідно мовив. – Ходімо, знайдемо якесь укриття, поки не стемніло, бо спіймає якийсь чугайстер за ребра.

Маленька Яхо відчула, як її піднесли хвостом і поклали на м’якеньку спинку.

 - Я тебе повезу. Можеш поки відпочити. З Темного лісу не виберемося без допомоги старшої відьми, тому почекаємо кінця шабашу, тоді моя пані нас забере.

 - Справді? Це… – позіхнула. – чудово.

Відьмочка зручно вмостилася на спині Баюна й мирно заснула. Коли прокинулася, то був ранок, а кіт спав коло неї в якійсь маленькій моховій печері. У ній було, на диво, тепло й сухо. Маленька Яхо вирішила не будити свого компаньйона, а піти прогулятися самою. Надворі було чарівно: маленька галявина оточена деревами, далі виднівся струмок, пташки цвірінькали, радіючи, що нечисті в лісі поменшало. Так мирно і спокійно. Відійшовши трішки вбік, вона побачила білого-білого кролика, що дивно, адже надворі двадцять сьоме червня. Тваринка почала тікати.

 - Агов, ти куди? – маленька Яхо кинулася навздогін.

Кролик біг повільно, наче заманював кудись. Мить і світ відьмочки перевернувся догори дриґом.

 - О-о-о-ох!

Буквально. Схоже, вона потрапила в пастку для зайців, що ставлять мисливці. Гульк! На пеньку, з’явився старий дідок. Увесь в зеленому, довгою бородою та великими вухами. Він тричі покрутився за годинниковою стрілкою на місці, перш ніж оглянутися довкола.

 - Що тобі, – пита, – дівчисько, треба од мене?

 - А ти хто?

 - Га-га-га! – зареготав він. – Ото дивакувата, сама мене кликала, а ім’я забула.

 - Але я нікого не кликала.

 - Зажди-но. – Він клацнув пальцями й відьмочка миттю опинилася на землі. – То вже шия болить дивитися вгору. Ох я. Лісовий цар. То чого кликала?

 - Але я тебе справді не кликала.

 - Ні, кликала, сказала ж: “Ох”!

 - Мене просто підкинуло, от і викрикнула.

 - А дзусь з тобою, скільки літ?

 - Сто сім.

 - ГА! Не поталанило тобі! У мене для люденят до десяти є пропозиція: три бажання безкоштовно!

 - Але я не люденя, я відьмочка Яхо. Яхо Роша.

 - Ну, це ми ще побачимо, відьмочка кажеш, дай мені хвилинку.

Клац! У нього в руках з’явився записник.

 - Та-акс, літера “в”... де вона, а ось! “Відьмам до ста десяти…”, ех… Нікуди подітися, маєш три бажання. Кажи, чого треба.

Дід викинув блокнот кудись в кущі, звідки його підхопив білий кролик. Ох йому помахав пальцем, мовляв, я ж наказував приводити від десяти до сорока років людей, а не відьом.

 - Тоді хочу з котом потрапити на шабаш.

 - Еее, ні, дівчиську. Що-що, а на шабаш – зась! Це зборисько нечисті мене гидить. Гайда щось інше, але думай краще, я ж бо не чарівник, а лісовий цар. А ще терпіти не можу котів, у мене алергія.

 - Тоді, хочу музику.

Клац! На Оху з’явилися окуляри, а в руках – олівець та записник.

 - Щось специфічне? – пита він.

 - Для танців.

 - Це вже друге бажання. З ким скакатимеш?

 - Це не має значення, з будь-ким.

 - Ще щось?

 - І якихось напоїв.

 - Є лише березовий сік, вода та “Живчик” газований.

 - Давай усе.

 - Що ж, буде виконано. За хвилин десять чекайте все на цьому місці. Бувай.

 - Дякую, пане!

Ох тричі покрутився проти годиникової стрілки й зник. Маленька Яхо залишилася там стояти, а потім сіла на пеньок, де з’явився дід. Шурх. Підбіг кролик, той самий.

 - Не підходь! Я ображена на тебе.

Але він і не намагався перепрошувати, а просто пройшов крізь пеньок і зник.

 - От зараза мала!

 - Не лайся. – на галявину вийшов ведмідь. – Чув, що тут буде вечірка?

 - Шабаш, але відкритий для всіх.

 - Тоді супер.

За ним прийшли інші звірі: зайці, олені, вовки, лисиці, орли, сови (дуже вже в них якийсь сонний вигляд був), перепілки, горобці та інші. Навіть хтось з нечисті приєднався, з тої, яку не запросило Відьмине товариство до себе, як: лісові русалки, дитинчата сирін та просто ті, кому ще за віком не можна. Грала музика, на частування було все, що принесли з собою тварини: печені гриби, ягоди, мед, яблука, м’ясо (зайці після цього всі повтікали) та птицю (перепілки порозліталися).

 - Мр-р-р-яу, що у вас тут? – гучні звуки розбудили Баюна й він прийшов шукати свою нову подружку.

 - Коте, – до нього щаслива прибігла маленька Яхо, – у нас тут свій шабаш, приєднуйся!

 - Мур? Шабаш? А мені можна?

 - Звичайно можна! Ходімо глянемо конкурси, зараз будуть вовки з ведмедями змагатися в армреслінгу.

“Може й мені взяти участь?” – подумав Баюн.

Вечір тривав довго, приблизно чотири дні. Лісовий фестиваль виявився на славу. На останню добу до них навіть приєднався лісовий цар Ох, однак йому швидко набридло і він всіх розігнав, приказуючи, що застарий для таких подій. Питання “чому ж його не верне зараз?” дід активно ігнорував. Саме завершилася вечірка Відьминого товариства й пані Яга прийшла по свого фамільяра. Кіт усе розповів господині про ситуацію Яхо й вона вирішила щоразу прилітати по неї та відвозити на шабаш. Уже на порозі свого дому маленька відьмочка почала переживати, що на це скаже її матір, коли дізнається, що вона так і не потрапила на шабаш, однак Ма із захопленням слухала розповідь доньки й дуже пишалася нею, що в такій складній ситуації Яхо знайшла вихід, а про гроші навіть не згадувала.

Кінець.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Дарія Гульвіс(Денисенко)
20.06.2023 23:42
До частини "Я летіла на шабаш"
На початку інформацію подається дуже великими блоками, що мінус. У цілому казка приємна. Героїня дуже наївна і мила, але зрозуміло, що вона ще зовсім дитина, тому це плюс. Сподобалося, як вплели вже відомі українські казки)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Рудавський Денис
    21.06.2023 20:50
    До частини "Я летіла на шабаш"
    Дякую, я давно хотів щось написати з фантастики, де був би цілий верс українських казок та персонажів, як-от: Кіт Баюн та Ох. Була ще згадка іншої нечисті та пані Яги, яка перетворилася з Баби Яги в головну відьму на шабаші. Цей конкурс, по суті, підштовхнув мене на написання чогось короткого в такій ідеї. Радий, що людям сподобалося!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Рудавський Денис
    21.06.2023 20:50
    До частини "Я летіла на шабаш"
    Коментар видалено автором
    Пані Галина
    12.06.2023 13:17
    До частини "Я летіла на шабаш"
    Цікава вийшло дитяча казочка, милий і незатійливий сюжет. Відьмочка молодець, викрутилася із халепи цікавим способом
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Олександр Калінін
    10.06.2023 12:00
    До частини "Я летіла на шабаш"
    Я прочитав оповідання. (Гм, а що, непогана назва для власного) Після наступних прочитаних подій з'явилося тільки чомусь вже лише одне запитання: Е?
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Олександр Калінін
    10.06.2023 11:39
    До частини "Я летіла на шабаш"
    Спойлер!
    Прочитав ще один абзац після першого діалогу. З'явилися нові запитання: Чому не влаштовувати шабаші взагалі щодвадцятьшостого числа? "косіння людських дітей в тирі" Справжніх?!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Рудавський Денис
    10.06.2023 22:02
    До частини "Я летіла на шабаш"
    Спойлер!
    Ні, не справжніх) так, тренування молодих відьом, але прокльони йдуть на справжніх людей. Саме через такі тири та інші розваги я прибрав з жанрів «дитяча література». Ну, відьми — зайняті створіння + шабаші дорого проводити і відвідувати, тому щомісяця не вийде
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Олександр Калінін
    10.06.2023 11:30
    До частини "Я летіла на шабаш"
    Відьма Я летіла на шабаш, Відшукала ананас. Ананас сама жую І нікому не даю. ps назва зацікавила, зараз прочитаю і оповідання.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Олександр Бовкун
    06.06.2023 09:41
    До частини "Я летіла на шабаш"
    Плюси: Оповідання адаптоване під казку для молодшого і середнього шкільного віку. Приємна мова. Мінуси: на початку трохи плутанини в числівниках і відмінках. Фінал перетворений на хронологію, де гамузом закривають всі сюжетні лінії Загалом гарно.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше