Розшукується дракон!

– Прошу, панове, зараз ви можете поставити свої запитання Його Високопреосвященству, – високий темноволосий чоловік зі шрамом на скроні зробив запрошувальний жест в бік журналістів і присів поряд із кардиналом. «Граф де Рошфор, прес-секретар» – повідомляла табличка, що стояла біля нього на столі.

Відтоді, як випробування останньої моделі машини часу були успішно завершені, медійникам ніколи не бракувало тем для репортажів. Безліч інформаційних приводів лежали просто під ногами: тільки не полінуйся нахилитися й підняти. Усе, що вимагалося від кореспондентів, які бажали працювати з минулим: отримати акредитацію, підписавши необхідні папери, зокрема декларацію «про невтручання» в перебіг історичних подій. А далі – широченне поле для діяльності. Можна робити військові репортажі з-під стін Ієрусалиму, взятого в облогу хрестоносцями (це для тих, хто спеціалізувався на «гарячих точках»), можна вести світську хроніку при дворі Людовіка XV або ж відвідати прес-конференцію самого кардинала Рішельє.

Уже після перших же запитань, що пролунали під склепінням пишної зали палацу Пале-Кардиналь, Рошфор почав шкодувати, що запропонував Його Високопреосвященству провести зустріч із пресою.

– Як ви прокоментуєте звинувачення у причетності до вбивства герцога Бекінгема? – молодик із худорлявим лисячим обличчям виклично дивився на Рішельє.

– У його світлості не бракувало ворогів і серед співвітчизників, а те що його вбивство прискорило падіння Ля-Рошелі і її перехід під руку його величності короля Людовіка, то на все воля Всевишнього, – Його Преосвященство побожно звів очі вгору.

Запитання, одне незручніше за інше, сипалися як із рогу достатку. Кардинал намагався зберігати спокій, відповідаючи стримано і люб’язно. Утім, Рошфор розумів, що довго так не триватиме.

– Чи правда, що ви намагалися перевербувати Д’Артаньяна до себе на службу?

– Чи відповідатимуть мушкетери за вбивство міледі Вінтер?

– Ви віддавали наказ отруїти Констанцію Бонасьє?

– Як ви ставитеся до королеви Анни Австрійської?

– Запитання від журналу «Сімейні таємниці».

Це, без сумніву, авторитетне видання представляла молода дівчина-кореспондент із пофарбованим у рожевий колір волоссям.

– Ви намагалися скомпрометувати королеву Анну в очах її чоловіка через те, що вона відмовилася стати вашою коханкою, а обрала Бекінгема?

Довгі тонкі пальці Рішельє нервово стиснули табличку, що стояла перед ним: «Арман-Жан дю Плесі де Рішельє, кардинал Франції».

Рошфор шкірою відчув, що зараз гримне гроза. Утім, Його Високопреосвященство знову опанував себе.

– Ні, – сухо відповів він.

– Це означає, що ви не намагалися скомпрометувати чи не пропонували стати коханкою? – спробувала уточнити дівчина.

Але Рошфор уже вловив ледь помітний знак від Рішельє й підвівся з місця.

– Панове, прес-конференцію завершено. На Його Високопреосвященство чекають важливі державні справи. Сподіваємося, ми задовольнили вашу цікавість. На все добре!

Не зважаючи на обурений гул за спиною, Рошфор залишив залу слідом за своїм патроном.

***

– Це нестерпно! – кардинал міряв кроками кімнату, нервово стискаючи й розтискаючи кулаки. – Що це дівчисько собі дозволяє?! Та й вона не одна така! Ви тільки подумайте, Рошфоре: жодного запитання про політику, про торгівлю, про реформи, та врешті-решт, про моє сприяння мистецтву й літературі. Ні! Їм давай лише різні непристойні факти, якісь скандали, про які я навіть сам не знаю. А вони всі впевнені, що це – частина моєї біографії. А все через цього клятого мулата! Як там його, забув…

– Дюма, монсеньйор, Александр Дюма, – поспішив нагадати Рошфор.

– Так, дякую. Ви тільки подумайте: скільки минуло часу відтоді як він написав цю злощасну книженцію, а всі й досі впевнені, що все було саме так, як він розповів. Хоча він сам зізнавався, що ґвалтує історію. Але тепер з його легкої руки я на довгі роки став якимось генієм зла. І цих людей вже не цікавить, яким був справжній Рішельє!

– Що поробиш, монсеньйоре, – скрушно зітхнув Рошфор. – Така чарівна сила таланту.

– Сила таланту… – задумливо повторив Рішельє, відсуваючи важку портьєру й визираючи з вікна.

На площі перед кардинальським палацом юрба журналістів щільним кільцем оточувала карету із королівськими ліліями на дверцятах.

– Ваша Величносте, будь ласка, прокоментуйте ваші стосунки із герцогом Бекінгемом!

– Ваша Величносте, чи пропонував вам кардинал Рішельє стати його коханкою?

– Можна не сумніватися, що Її величність дасть їм ту інформацію, яку вони хочуть чути, – обернувся кардинал до Рошфора. – Хто-хто, а королева Анна має неперевершений талант привернути до себе увагу.

– Тепер це називається грамотний піар, – поквапився вставити новомодне слівце Рошфор.

Кардинал зітхнув і погладив великого пухнастого кота, який, дослухаючись до людської розмови, зручно вмостився на краю стола.