Розділ 3

В будинку відчинилося вікно, мабуть комусь стало трохи спекотно спати. Стрункий дівочий стан в тонкій нічній сорочці потягнувся після сну, розминаючи м’язи. Ні, нікуди він не поїде, два дні витримає, не так вже й страшно все з огляду на можливість провести час з такою красунею. А чого чекати, вікно він вже начебто вирахував, можна спробувати підняти собі настрій і бойовий дух, потримавши в своїх обіймах ніжну німфу.

Що ж, вирішив – то дій негайно. Встав і направився на вихід з літньої кухні. Щоправда в передсвітанкових сутінках, забувши про вчорашнє попередження, не помітив низької перемички і з усієї сили дав туди лобом… аж зірочки перед очами. Нічого, це його не зупинило і він продовжив рух у задуманому напрямку.

Наблизившись до будинку, забрався на підвіконня і повільно відхилив фіранку, зустрівшись поглядом… з Павлом Григоровичем. Від несподіванки жених впав з підвіконня, а батько схопившись за рушницю, по пояс висунувся з вікна.

- Ти що, ненормальний? - кричав батько, - Ти чого по вікнах у сутінках лазиш, я міг тебе підстрелити. Через двері ходити не вчили?

- Та я тойво…, - почав вигадувати легенду на ходу, - Хотів спитати де у вас туалет, - хух, ніби правдоподібно.

- Ходи за мною, покажу, - заспокоївся Павло Григорович, - Ось, одразу за літньою кухнею.

Знову здивування на обличчі гостя. Маленька дерев’яна коробочка з діркою в підлозі, очманіти, це і є туалет? Але нічого не вдієш, доведеться скористатися, бо живота вже прикрутило після вчорашніх частувань. Зайшов, зачинивши двері, які через секунду прочинилися і звідти визирнула його голова:

- У вас там, як його… паперу туалетного немає, - висловив претензію Олесь.

- Як немає? Не може бути. Ану поглянь. Там є газетка нарізана? – вже відкрито кепкував Павло Григорович з міського гостя.

- Газетка? Є.

- Так то вона для тієї справи якраз згодиться, - хмикнув собі у вуса і розвернувся, щоб залишити чоловіка наодинці з важливим ділом.

- Так вона ж жорстка… - невпевненим голосом, сповненим надії, що варіанти ще є, повідомив жених.

- А ти отак її помни, - показав батько руками, як треба зминати газету, щоб не пошкрябати нею м’яку частину тіла. 

Трясця його матері, на таке чоловік не підписувався. Він думав, що це будуть романтичні вихідні, де дівчина розтане від його ласки, де він націлується з нею досхочу, будуть смажити шашлики на вогнищі і говорити до ранку. А що є в результаті – досвід митися в сільському літньому душі, спати на печі, користуватись газеткою замість туалетного паперу і одна чимала ґуля на лобі. І це тільки станом на ранок суботи. А попереду ще ж ціла ніч і півтора дні.

Далі був цікавий насичений день, за який він здобув ще багато цікавого досвіду: ремонтували з Павлом Григоровичем трактора, лагодили тин біля хати, косили сіно – це до обіду. Після обіду жених сам оголосив сієсту і примусив усіх відпочивати, обіцяючи, що до вечора тин буде пофарбовано. Добре, що всією родиною вони його пофарбували за кілька годин.

Прогулюючись ввечері понад полями, молодь трималася за руки. Навіював цей літній вечір якусь романтичну ноту.

- То як, не шкодуєш, що вліз в це? – запитала Маріанна, перебираючи в руках букетик польових квітів, що їй жених щойно нарвав.

- Ні, - впевнено відповів, - Хоча трохи по-іншому уявляв собі цей вікенд. Але здобув багато корисного досвіду для роботи, так би мовити, з зануренням - засміявся, - Як згадаю ту газетку…

Вже і Маріана веселилася, сміючись на всю. З уявою в неї все було в порядку, тож цю картину вона собі ясно уявляла.

- Що ж за робота в тебе така, що там згодиться такий досвід? - сміючись запитала Маріанна.

- Я взагалі приїхав братові допомагати. Він власник туристичної агенції на сімнадцятому поверсі, де ми з тобою зустрілися. Хоче розробляти нові напрямки, які зараз набирають популярності в Європі, як от зелений сільський туризм. Народився я в Іспанії, але живу з сімнадцяти років в Україні, час від часу навідуючи батьків на батьківщині. До речі, в тебе чи то іспанське чи то мексиканське ім’я, не розповіси чому?

- Просто коли мама була вагітна мною по телевізору показували мексиканський серіал «Багаті теж плачуть», може чув? Так от, надихнувшись образом головної героїні серіалу, мама нарекла мене Маріанною. – чоловік почав голосно сміятися, не стримуючи себе, - Не смійся. Будь-ласка. 

- А прізвище в тебе яке, Маріанна?

- Гарбузенко… - після цього вони майже качалися по свіжоскошеній траві від сміху.

- Смішно, так? В мене ще двоюрідна сестра є по маминій лінії… Жозефіна Петренко…

Вже від сміху втриматись не вбачалося можливим, градус веселощів підвищувався неймовірно швидко. Обох укутувало відчуття ейфорії, неймовірної легкості між ними. Вони вмостились на траву, переводячи подих, жених нахилився близько до її обличчя і прошепотів серйозно прямо в губи:

- З тобою так легко і так добре. А давай по-справжньому зустрічатись, Маріанна Гарбузенко, - і накинувся на її вуста палким поцілунком, відчуваючи повну взаємність своїх відчуттів.

- До речі, яке твоє справжнє ім’я? – запитала Маріанна, ніжачись в обіймах іспанського красеня, - Ну, раз ми вже зустрічаємось по-справжньому, я маю знати.

Він витримав півхвилинну паузу, вгамовуючи сміх, що невпинно рвався на волю:

- Ти не повіриш… Луїс Альберто, - потім відсміявшись додав, - Але ти можеш звати мене Лесиком.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.