Картопляночка

КАРТОПЛЯНОЧКА

Жила собі маленька дівчинка. Не в хатинці, не в квартирці, а у городі, на грядці. І звали її не Марійка, не Катруся, і не Ганночка, а Кар-то-пля-ноч-ка.

Матінкою дівчинки був розкішний, розложистий картопляний кущ, зелене листячко – засобом спілкування з навколишнім світом, а сама Картопляночка – крихітним гарненьким бутоном, який тільки-но почав перетворюватися на біляву квіточку з допитливим жовтим носиком.

Були у Картопляночки чотири сестри-близнючки. Усі п’ятеро змикалися обіймами в єдиному суцвітті та підставляли лагідному липневому сонечку свої лебедині шийки.

– Матінко! Як це чудово: жити! Приятелювати з мохнатими метеликами, вмиватися вранішньою росою, спостерігати баранчикові хмарини в безкрайньому небі, бавитися з бешкетним коливайком-вітерцем, – раділа Картопляночка.

Як раптом…

Раптом вона відчула, немовби хтось легесенько, ледве помітно, лоскоче її за пелюстками та листячком. Дівчинка не стрималася, і щиро розсміялася. Затим завмерла, пильно прислухаючись до себе. Через короткий проміжок часу лоскотання повторилося. Це було так дивно! Немовби відбувалася якась прихована гра.

Картопляночка озирнулася, та ніде не помітила свого таємничого жартівника. Зате побачила, що її сестри-близнючки здивовано переглядаються, розгублено знизають плечима й також прискають від сміху.

Отак вони і бавилися до самого смерку.

– Матінко! Як мені подобається солоденько мріяти-дрімати на нашому розкішному, розложистому кущі! Відчувати, що я – струнка гарненька квіточка, що життя тільки-но починається, і попереду – стільки веселощів і стільки добрих справ!

Але... матінко! Що зі мною відбувається? Знову турбує незрозумілий лоскіт! Мабуть, і не лоскіт, а… рясні-рясні цілунки. Один цілунок, два, чотири… десять…

– Та годі вже, годі! – спробувала звернутися до непроханого цілувальника Картопляночка. – Я майже втомилася від цих неприємних, настирливих дотиків! Хто там ховається за моїми пелюстками та листячком? Жваво виходь!

Та невідомий «порушник спокою» не поспішав розкривати свої таїни. Він нібито перепочив трохи, а потім знов узявся за «роботу». Картопляночку просто занудило від цілунків, які все більше нагадували смоктання. Вона озирнулася, і з незадоволенням побачила, що її сестри-близнючки збліднули і їх також нудить.

–Людмилко! Тьомо-о!! – щодуху заволала Картопляночка. Вона сподівалася на допомогу своїх приятелів, хазяйчиних дітей, які зчаста працювали разом з батьками на городі. Але ж наразі була ніч, тож Людмилка і Тьома сновиділи у своїх ліжечках, у хатині, та нічого не чули.

– …Сто один цілунок…сто вісім цілунків… сто двадцять дев’ять… сто п’ятдесят чотири…, – з почуттям безвиході рахувала Картопляночка. Несподівано щось неприємно кольнуло її в лебедину шийку.

– Ой, матінко! Що це зі мною коїться? – збентежено заголосила дівчинка. Вона з жахом усвідомила, що відтепер настирливі цілунки перетворилися на болючі укуси! Один укус, два укуси, три укуси… п’ятдесят чотири укуси…

Картопляночка поглянула на своїх сестер-близнючок і побачила, що й вони безпорадно щуляться, не знаючи, куди сховатися від нескінченних та виснажливих укусів

Раптом Картопляночка відчула запаморочення та слабкість. Та що казати! Навіть її матінка, розкішний, розложистий кущ, змарнувалася і поникла. Однак самотужки розгойдувалася, докладаючи неймовірних зусиль, щоб скинути зі свого тулуба ЩОСЬ погане, образливе й вщент непотрібне.

Зрештою прийшов довгоочікуваний ранок. Та неприємна пригода тривала, посилювалася, робилася ще неприємнішою.

Несподівано Картопляночка завмерла, як паралізована. Бо це саме ЩОСЬ уже не грало в хованки, а повільно та невідворотно вилазило на поверхню. Спершу з-під листячка показалися вусики, потім ріжки, нарешті – величезні гострі зуби, які ВОНО безжалісно встромляло в ніжне пелюсткове тільце Картопляночки та її сестер-близнючок.

– Людмилко! Тьомо-о!! Рятуйте! – заверещала Картопляночка. Але її приятелі, хазяйчині діти, які зчаста працювали разом з батьками на городі, вже пішли до школи, та її не чули.

Тим часом колорадські жуки, а це були саме вони, розпочали на картоплю свій справжній ненажерливий наступ. Ще вчора ці комахи були зовсім маленькі, беззахисні, величиною з голчане вушко. Їхні дії здавалися торканням, лоскотанням або легкими цілунками. Підгодовуючись смачним картопляним листячком, жуки швидко збільшилися, зміцніли, покрилися панциром, та перетворилися на безпощадне загарбницьке військо. Цупко тримаючись за стеблини, вони переповзали з одного куща на інший, ласуючи навіть ошатними картопляними квіточками.

Побачивши, що жуки вже заповзають на личка її сестер-близнючок, Картопляночка гірко заплакала.

– Заждіть! Заждіть! Ось ми вас!! – раптом почула Картопляночка дзвінкі дитячі голоси. Тримаючись з останніх сил, вона підвела свою схилену лихом голівку, і побачила Людмилку і Тьому, які щодуху бігли городом до своїх улюблених картопляних кущів. У руках діти тримали великі скляні банки. Не гаючи ні хвилини, маленькі рятівники почали ретельно збирати з листячка, стебелин і квіточок – огидних смугастих колорадських жуків. Комахи пручалися, тріскотіли крильцями, але все одно потрапляли у банки.

Довго билися з городніми шкідниками діти, але ні трошки не втомилися. Адже змагалися одне з одним: хто набере банку повніше. Тож до заходу сонця з колорадськими жуками було покінчено.

Вмить розпрямилися, пожвавіли, повеселішали картопляні кущі. Та сильніше усіх хитали своїми білими голівками Картопляночка та її сестри-близнючки – на знак красної подяки.

А по-справжньому віддячили картопляні кущі Людмилку і Тьому наприкінці серпня – своїм сила-силенним урожаєм.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Тетяна Птаха
07.12.2021 14:05
До частини "Картопляночка"
Незвична казка, я вперше читаю історію про картоплю. Не сподобалось трохи як описані всі ці поцілунки, адже як-не-як, казка розрахована на діток, але сама задумка гарна
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Олександр А
    23.11.2021 19:41
    До частини "Картопляночка"
    А ви знаєте, що у липні діти на канікулах... до школи не ходять. Та й картопля щось пізно цвіте. Ось якби Картопляночка розцвіла у льосі від світла світлячків... і її покохав колорадський жук... Бажаю успіхів!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше