пекельна тризна

оце витяг з минулого невеличкого віршика...перечитав... - а чи змінилося що?... - спитав себе...а нічого не змінилося...хіба що особини, а так... - як була окупаційна яма, так воно і лишилося ямою...як то кажуть розумні люди - з лайна кулю не зліпиш...і ще вони кажуть - гени пальцями не розлущиш...вже звиклося до подібного існування...менше вже нервується на орків, які часто мелькають перед очима, коли виходиш у місто...до речи, щодо міста - воно жевріє, наповнюється біженцями з вільної України і ще звідкілясь (хто його знає звідкіля! можливо й москалями)...багато автівок (беушних і безліч разів

перекуплених - одним словом металобрухт) - вже не вистачає для них місця стоянок (ними "заліплені" майже усі двори!)...функціонує торгівля - багатенько всяко-різних магазинів, ринок буяє (говорять, на ньому багато торгашів узбеків)...але все одно відчуваєш дух учорашнього, застійного і не минуче згубного...чекаєш на повернення до Батьківщини...Господи! бережи

Україну...але повернемося до поетичного... - в ньому йдеться про часи минулі, ще до приходу "зелених" до влади...а й "зелені" не дуже поспішають щось змінювати на краще...щось там робиться, тільки надто повільно наче з примусу, з великою неохотою і, якщо мовити мовою окупанта, з "лєнцой"... мабуть, дуже зручно і їм існувати в корупційному середовищі, в схемах збагачення, в пустопорожніх брехливих обіцянках своїм виборцям...хоча й назвалися слугами народу...Боже мій! яке ханжество...

в усьому скрізь - іронія, сарказм,

дебільні "ге-ги" з правди без прикрас

і ню в тату мистецтвом напоказ,

гламур попси і порпання в "білизні",

плітки, байдужість, хамство, матюки,

лайно брехні із владної руки

злодійського правління в ці роки,

в яких знаходимось в реформах ми усі

немов у твані слизній...

чи стане з того кращим нам цей світ?...

...собі самому (виступив аж піт!)

складаю "упокой на многи літ",

під дружній регіт я собі лаштую тризну.

і інфантильно наливаю в склянку

вино по вінця й ллю собі в горлянку

у думці, мов... - бухаєш?...пий, козел!

душа в хаосі тіла не спасе - приспи її,

сміттям хай занесе...

...в гармонії сама одноманітність!

а тут - бардак! лаштуй своє життя -

гріши, кради, брехай без каяття!

пиха твоя доречніша за гідність!

злягання тіл, із гоцами пісні

і регіт, крики, шкваристі вогні...

містична діва - гля! он - верхи на труні

усміхнена із бісом грає в шашки

і ніжкою вино штовхає з пляшки...