Листи безіменного

***

Твої долоні пахли яблуками,

Коли востаннє я їх цілував.

Це був той день, коли блукали ми

Стежками понад річкою,

У полі диких трав.

Твоє волосся пахло м’ятою,

Коли з ним вітер теплий загравав.

Ще бережу я стрічку ту зім‘ятую,

Яку порив надто стрімкий

З твоєї зачіски зірвав.

Твої листи теж пахнуть - відчаєм.

До них вустами лину, та дарма.

У цьому світі не існує вічного,

Мов яблунь цвіт, помруть колись

Тобою виткані слова.