Майбутнє відбувається сьогодні. Додаткові матеріали

День 1

Любий щоденнику! Мені вдалося! Нарешті я досягла порозуміння з однокурсницями. Завтра ми всі разом навчатимемось. Весь день мене не полишає наснага. Я, навіть, жодного разу не знудилась. Орест із Кіндратом здивувалися, звісно. Та нехай. Зараз вже майже вечір, але я маю ще безліч планів.

День 2

Сьогодні вранці отримала листа від мами. Вона вперше скористалася магічною поштою (хоч повідомлення в телефоні зручніші). Листівка і льодяник у формі книги розвеселили, проте і нагадали про важливе. Брр. Думати про іспити ще до сніданку — шкідливо для здоров'я.

Весь день просиділи за книжками. Хоч і знали, що здібності визначаються не з поверхневого завчання галузей магічної науки, проте це значною мірою заспокоювало. І вперше за все навчання ми не посварилися ані з Мальвою, ані з Раїсою. Це так дивно! Але і дає надію на дружню атмосферу між нами.

Засинаю в очікуванні чогось цілком нового.

День 3

День тестування. Тремчу і хвилююсь. Відчуваю, як Кіндратове занепокоєння передається і мені. А, між тим, я б на його місці з радістю виявилася безталанною. Добре, що я не належу жодному з великих родів.

Читенко? Серйозно?

Пишу це в закутку за занедбаною альтанкою. Я втекла. Щойно вийшла після іспиту. І відчула на собі всі ті погляди. Сподіваюся, мене тут не знай... Брехня! Я мрію, щоб мене витягли з цього кострубатого ослінчика і сказали, що я не права.

Та мені відомо, що бути Читенко не весело.

День 4

Я помилилася. Не минула і чверть години, як до мене прибігли Орест із Кіндратом. Вони розказували якісь милі нісенітниці й ділилися планами на навчання. Жоден з них не наголошував на іспиті, проте я знала, що обидва мене розуміють.

Лише, коли я запитала Кіндрата, як то, коли всі вважають тебе темною відьмою, його спокій порушився, а мені стало ніяково від власної нетактовності.

Ми провели весь день за межами приміщення і ні з ким не перетиналися до самої ночі.

А сьогодні вранці мені вдалося вислизнути з кімнати ще вдосвіта.

Та на перших же заняттях мене зустріла ворожість та підозріливість. Всіх. Окрім Ореста та Кіндрата, звісно.

Дивно, але маю відчуття, що те, що вважала простою проникливістю, набуло величезної сили, щойно отримало назву.

Читенко. Один з великих родів. Менталісти. Останній нащадок переховується вже майже двадцять років.

І раптом я. Читенко...

День 5

Навчилась зникати з кімнати та з'являтися на навчанні цілковито непримітно. Кілька разів, правда, стикалася з Мальвою. Вона дивилася на мене навіть з більшою ворожістю, аніж раніше, ніби я особисто заподіяла їй якусь шкоду.

Це несподівано сильно мене зачепило. Мабуть через те, що я майже повірила у можливість нашого порозуміння.

Ото я розкисла!

Навчанню теж не вдалося мене розрадити. Я, звісно, знала, що магія складніша за шкільну програму, але від цього усвідомлення легше не ставало.

День 6

Після навчання я вперше втратила пильність. Ще й Орестові з Кіндратом знадобився якийсь довідник, тож я лишилася чекати на них біля озера.

Коли ті дівчиська мене майже оточили, стало насправді страшно. Це не Мальва чи Раїса з їхнім прагненням роздавати всім поради, а зграя (хоч і невелика) навчених відьом, а вони не стануть нічого слухати.

Так і сталося.

Наслідки не забарилися і викликали моє обурення (хоч і менше, ніж Орестове).

День 7

Всю ніч не могла заснути, а день обіцяв нові розчарування. Відбувши несправедливе покарання, повертатися до кімнат не забажала. Тож переховувалась в закутках Академії з книгою та власними думками.

Доки на мене не натрапив Орест і враз розвіяв мій смуток.

(Події, записані в цьому щоденнику, безпосередньо стосуються першого розділу "Майбутнє відбувається сьогодні")