Зміст
  • ~~~
  • ~~~
  • ~~~
  • ~~~
  • ~~~
  • ~~~

    З давніх-давен вхід до темного лісу охороняв злий Мінотавр — так розповідала бабця Сквіті. Тому дівчатка не злякалися, коли перед ними на шляху до лісу нізвідки з'явилося чудовисько.

    Однак Кусбі і Денра не таким уявляли собі його. Їм розповідали, що з лісу часто чути як хтось плаче. Казали, що це плачуть люди, яких не хотів випускати Мінотавр. Напевно, це була вигадка, адже насправді це плакало чудовисько.

    — Чого вам, дівчатка? — запитав заплаканий Мінотавр так, що подругам ледве вдалося його розчути.

    — Пане, ми хочемо пройти до темного лісу, — відповіла Кусбі.

    — Добре, ідіть собі, — мовив той і знову почав плакати.

    Мінотавр відійшов із дороги та хотів піти геть, як Денра запитала:

    — А чому ви плачете? Може, ми вам можемо чимось допомогти?

    — Ні-ні, дівчатка. Ви мені нічим не зможете допомоги. Колись давно в мене був гарний лицарський шолом, що його зробив мені батько. Але одного разу його хтось украв у мене. Тепер я плачу від ранку до ночі, бо не можу знайти свого лицарського шолома. А що це у вашій шкатулці? Там мій шолом?!

    Мінотавр ураз підстрибнув до дівчаток. Кусбі і Денра злякалися і відступили.

    — Ні… пане, — невпевнена почала Кусбі. — Ця шкатулка моєї бабусі. Бісеня викрало її і тепер вимагає цю шкатулку. Воно чекає на нас у темному лісі. Та й шкатулка замала, щоб сюди помістився ваш шолом. Якщо хочете, ходіть із нами.

    — Так. Ходіть із нами і самі переконаєтеся, — підтримала подругу Денра.

    — Добре, я піду з вами, — з радістю погодився Мінотавр і припинив плакати.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.