Зміст
  • ~~~
  • ~~~
  • ~~~
  • ~~~
  • ~~~
  • ~~~

    Бісеня чекало на гостей серед галявини в лісі, а бабця зажурено сиділа на старому поваленому стовбурі дерева.

    — Чому ви так довго? Давайте сюди швидше мою шкатулку!

    Кусбі, Денра і Мінотавр ще не встигли дійти до галявини, як Бісеня прудко підбігло до онучки бабці Сквіті та вихопило з її рук шкатулку.

    По дорозі назад воно відкрило шкатулку та витягнуло вміст. І як тільки папір, що лежав на дні своєї схованки, опинився в лапах Бісеняти, він розсипався. А винуватець не знав, що йому робити — чи плакати, чи сварити.

    — Мій рецепт! — почав голосити той. — Мій рецепт! Він зник! Тепер я не віддам тобі, погане дівчисько, бабусю! Вона буде зі мною!

    — Ні, не треба! — перелякано скрикнула Кусбі. — Моєї вини тут немає! Це ж ти все! Це в твоїх руках листок паперу зотлів!

    — Так! — вигукнула Денра.

    — Так! — люто мовив Мінотавр. — То це ти вкрав мій шолом!

    А й справді — у Бісеняти був шолом Мінотавра, який той у нього вкрав.

    Бісеня враз забуло і за свою шкатулку, і за бабцю. Воно кинулося навтьоки в чагарники за галявиною. Мінотавр тим часом почав наздоганяти розбишаку.

    А щасливі Кусбі та Денра разом із бабусею Сквіті подалися додому. Подруги були не впевнені, чи зуміє їхній новий друг наздогнати Бісеня, адже ліс поволі огортав непроглядний морок.

    Та й самі герої ледве знайшли стежку додому і це завдяки тому, що бабуся міцно тримала дівчаток за руки і не відпускала.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.