Притча про колосок

Якось в полі золотому, розпустився колосок. Хоч і це було не просто він змужнів і сильним став. Не було життя веселим, тай медом теж не здавалось, - тверда земля, хмари диму, а по тому, ще й жнива. Він боявся їх страшенно, та згадав де виріс сам, на козацькій, на багатій, на красивішій землі. Тож не боявся вже нічого, лиш молився, бо не знав, що буде потім, по жнивах...

Якось знов відчувся сильним, таким пахнючим і великим. Він став хлібом гордовитим, коли ж прийшли скрутні часи - сам прогодував сім'ю. Притча ця про українця, тобто про кожного із нас і навчає бути собою, не боятись Божих планів щодо кожного із нас.