Всеволод Грін

Попри всі краєвиди нічного міста, попри товариство давнього друга і дороге вино в келиху Всеволод Грін ніяк не міг забути про конференцію. Як би він не силкувався викинути тих журналісток з голови, та їхні скривлені у агонії лиця стрибали перед очима вченого у дикому танці.

Грін відкинувся на спинку стільця, задерши голову, і струмінь повітря вирвався з його уст.

- З тобою все добре, Всеволоде? – стурбовано спитав Генрі, - Ти виглядаєш збентеженим… Я б сказав розбитим.

- Та… Не хочу про це говорити. Це дрібниці, повір, я в нормі.

- Це все через конференцію? Я дивився трансляцію – добряче тобі від журналістів дісталось… Але… Було водночас сміливим і дурним рішенням публічно говорити про аборти в такому руслі. Як-не-як фемінізм зараз керує світом... Та все ж таки я на твоєму боці, друже, - Генрі по-приятельськи торкнув Гріна кулаком по плечу.

- Господи, та якось уже переживу, ха-ха! Пару днів походжу понурий, а далі… - Всеволод роблено засміявся.

- Думаю, це не дрібниці: за твої слова тебе зненавиділо пів світу, - це була правда і Грін її пречудово усвідомлював, і саме це гнітило його. За виявлення власної, підкріпленої принципами й міркуваннями думки на нього накинулись, назвали «сексистом», «тупим мужиком», «зачахлим прихильником патріархату».

- Я не зможу з цим змиритися… - науковець стиснув кулак і злісно пронизав краєвид міста палким поглядом. В його очах знову застрибали колись приспані бісики.

- Це вже зовсім інший підхід, - усміхнувся Генрі, - У мене є тут одна ідейка…

Франківський змовницьки подивився на свого товариша – в очах Генрі також спалахнули авантюрні вогники.

- Ану, розказуй, - Всеволод з цікавістю кинув погляд на соціолога і налаштувався слухати.

- Я давно шукаю ідей для нового проєкту, тож мені здається, що з твоєї ситуації можна створити незвичайний, я б сказав дикий, масштабний соціальний експеримент, - Генрі підвівся зі стільця й почав колами ходити по терасі.

- Який саме експеримент?

- Ти відмовишся говорити з жінками.

- Я що!? – науковець аж підскочив, - Мене ж за таке уб’ють!

- Ага, резонанс буде колосальний! Буде цікаво дослідити реакцію суспільства.

- Ха! Мені б залишитись живим: мене за кілька слів ледве не задушили, а тут… Я боюсь… Мушу відмовитись, - бісики в його очах згасли.

- Всеволоде, друже! Це ж чудова нагода помститись їм! Уяви їхні обличчя! Скручені в агонії і заляпані піною шаленства. Вони тебе не зачеплять – кілька загонів охорони зроблять свою справу. Та й завдання тобі фізичної шкоди поставить під сумнів ідею фемінізму – це буде виглядати як політичне вбивство, вбивство «незгодного», крок до тоталітаризму і цілковитого матріархату. Чоловіки у такому випадку не будуть мовчати.

- Звучить логічно… Але я не можу… - вчений все далі занурювався в океан зневіри.

- Друже, зроби це на благо людства – моє дослідження стане ключовим, якщо досягне успіху. Можеш відкинути думки про помсту і подумай про майбутнє! У чиїх руках воно опиниться?

- Хм… Ми відкриємо їх істині лиця, хай люди подивляться до чого докотився світ! Я готовий! – іскри вогню знову засяяли у карих очах науковця.

- Добре, дуже добре! На світ чекає найбільший експеримент усіх часів! Почнемо завтра! – Генрі і Всеволод палко потисли руки і попростували до квартири науковця.

- За це треба випити! – голос Гріна луною відбився від сусідніх хмарочосів і луною покотився за небокрай сонного міста.