Помри, якщо хочеш жити

Роксолану вже кілька років вабила слава відомої блогерки. Кожен свій ранок вона починала з того, що робила фото й розміщала їх на своїх сторінках у соцмережах. Але це був кропіткий процес, який вимагав багато часу й зусиль, особливо обробка фотографій, бо кожній дівчина приділяла по кілька годин, підбираючи освітлення та накладаючи ефекти. А от монтувати відео їй вдавалося краще й швидше.

Кожен свій крок, кожну подію Роксолана аналізувала, чи підійде для фото чи відео. Але, скільки б не билася, скільки б зусиль не докладала, та на її сторінках підписники з’являлися не так швидко, як у її кумирів, на яких вона рівнялася та мріяла розділити їхню славу. Роксолана майже закинула навчання, стала дратівливою та грубою. Єдиною її розрадою залишалася музична група, у якій вона співала. Цей рок-гурт Роксолана зі своїми друзями започаткувала минулого року, і багато хто її називав Роксі, бо гурт вони назвали «Roksi Rock» на її честь, як солістки та засновниці. Іноді вони навіть виступали з концертами у рідному місті. Роксолана була задоволена своєю музичною кар’єрою, адже це давало їй приток нових шанувальників у соцмережах, куди вона виставляла фото та відео з концертів та репетицій.

Звісно, було важко слідкувати за кількома аккаунтами, проглядати стрічки новин та коментувати, бо без цього і її власна сторінка вмить переставала цікавити інших. Так вже були влаштовані усі соцмережі. Це було замкнене коло, з якого Роксі не бачила виходу.

Сьогодні був останній день навчального року. Роксолана з подружками робили селфі на фоні яскравої зелені та знімали відео, в якому раділи, що попереду канікули. Роксі поправляла своє довге руде волосся, змінювала пози, крутилася й посміхалася у камеру, поки її подруга, Марина, висока струнка дівчина з пишним темним волоссям, фотографувала та знімала її на відео. Дівчина залишилася задоволена результатом.

– Гей, подруго, у тебе просто талант! Люблю тебе, рідна! Все настільки ідеально, що сьогодні навіть обробляти не буду! – сказала руда красуня, обійнявши подругу на знак подяки.

– І я тебе! Сподіваюся, коли ти станеш крутою блогеркою, то наймеш мене своїм фотографом! Будемо їздити світом, робити круті фотки, і я зекономлю тобі купу часу, бо їх не треба буде обробляти!

Дівчата розсміялися. Сьогодні Роксі була в гуморі, адже є купа матеріалу, який вона може запостити в інтернет, не сушачи голову тим, що і як зняти. Поки подруги продовжували фотосесію, дівчина тут же виставила фото та відео на сторінки та відмітила подруг.

Щойно Роксолана закінчила, на її екрані з’явилося повідомлення: «Нова соціальна мережа LifeNet, яка об’єднає усі можливі функції – відео, фото, чати, спільноти, ігри, блоги, дошки оголошень, миттєві повідомлення, відеодзвінки та багато іншого! Будь першим, хто збере 1000 підписників, і отримай приз – професійну фотосесію та портативний пристрій, з якого ти завжди безкоштовно зайдеш у нашу мережу, де б ти не був! Поспішай! Старт сьогодні о 18.00!» Внизу було посилання для реєстрації.

«Хм, а це цікаво! Такі можливості! Ось тут я зможу вийти вперед, якщо візьмуся за справу відразу! Як добре, що у нас канікули! І мені кортить отримати цей пристрій!»

Після того, як у 2021 році запустили систему супутників, які транслюють безкоштовний інтернет на всю планету, такий гаджет міг би розв’язати проблему доступу, адже тепер виробники телефонів просто оскаженіли – вони їх поліпшили для приймання такого роду сигналів, але розблокування цієї функції коштувало шалених грошей, а мобільний інтернет при цьому подорожчав, тому це захоплення вилітало батькам у круглу суму, яку далеко не всі могли собі дозволити.

Дівчата, нарешті, закінчили фотографування та зібралися пройтися й поїсти морозива у якомусь кафе. Роксолана показала своїм подругам повідомлення.

– Ух ти! А у мене немає такого запрошення, а я теж хочу! – похнюпилася Марина, надувши губки та удаючи образу. Вона, як і усі подруги Роксолани, теж жила соцмережами, але Роксі не вважала їх конкурентками.

– Ну то буде й тобі. Я надішлю запрошення о 18.01, тільки, якщо підпишешся на мене першу, – задоволено посміхаючись, промовила Роксолана.

– Та звісно! Ти ще сумніваєшся?

Їхні подруги зацікавилися жвавим обговоренням цього повідомлення. Але для Роксі це означало те, що вона, вважай, вже мала чотирьох підписників.

Увесь подальший час, коли вони сиділи у кафе, і потім, дорогою додому, Роксолана планувала свої подальші кроки задля того, аби якнайшвидше виконати умови для отримання призу. Тексти повідомлень та підписів на фото вже стояли перед її очима. Дівчина насолоджувалась тим, що, нарешті, здійсняться її мрії і вона опиниться в топі цієї соцмережі. А, вважаючи, що такі можливості, які та пропонує, привабить великий відсоток людей, то вона буде однією з тих, хто був тут з перших хвилин її існування.

– Гей, Роксі! Ти з нами? – гукнула її світловолоса та блакитноока Саша, яку вони називали по-американськи – Алекс.

– Так, вибач, замислилася.

Повернувшись додому, дівчина зайнялася активною підготовкою – відео, шаблони повідомлень друзям, реклама на своїх сторінках в інших соцмережах. Її, звісно, видалять, але, якщо зробити фото з підписом, то, можливо, й деякий час не помітять.

Нарешті, довгоочікувані 18.00! Роксолана з тремтінням поринула у світ нового інтерфейсу та ознайомлення з новими можливостями, але вже за декілька хвилин, коли їй надійшло повідомлення від Марини, зрозуміла, що це забере у неї не одну годину, адже соцмережі з такими можливостями дівчина ще не бачила.

Швиденько відправила запрошення подругам та посилання на свій профіль, який створила відразу. Згадала про шаблони й повторила дії на усіх сторінках, де тільки була зареєстрована. Час спливав непомітно. На сайті показувало кількість людей, які долучилися, і ця цифра неймовірно стрімко зростала. Поруч заблимало повідомлення. Відкривши його, Роксі засмутилася.

«Ваш профіль заповнено на 10%, ви знаходитесь в останній сотні рейтингу».

– Дідько! – вилаялася дівчина, і її руки ще швидше запурхали над клавіатурою, заповнюючи найдрібніші подробиці, смаки та вподобання.

Через кілька хвилин знову повідомлення про те, що профіль заповнено відмінно, і Роксолана перейшла у першу тисячу рейтингу.

– Ура! Фух! Ще трохи піднатиснути! – видихнула дівчина й продовжила роботу.

Весь час приходили повідомлення на кшталт «Ви ще не вступили до жодної групи», «Ви не поділилися фото та відео», «Ви не відмітили місце знаходження» і багато інших, про те, що потрібно оцінити навколишні магазини, прокоментувати пости друзів, повідомити, куди б хотіла сходити… Здавалося, це було безкінечним. Голова дівчини йшла обертом. Роксолана сподівалася, що так буде лише в перші години, адже, заповнивши всі пункти, зможе більше про них не хвилюватися.

Закінчила Роксі вже за північ, втомлена, але задоволена. І була ладна стрибати до стелі, ризикуючи розбудити батьків, коли отримала повідомлення про те, що вона у першій двадцятці рейтингу. Оце так феєричне досягнення! Вимкнувши телефон, дівчина ще довго лежала без сну, не в змозі впоратися з емоціями, які вирували в її душі.

Прокинувшись рано, не зважаючи на те, що настало літо, і поспішати не було куди, Роксолана в першу чергу перевірила рейтинг у новій мережі. Але тут на неї чекало нове розчарування: вона знову опустилася, опинившись лише на 107 місці рейтингу! Та засмучуватися не було коли. Поринувши у цифровий світ, дівчина розсилала запрошення друзям, активно рекламувала нову мережу, розміщувала фото та відео без кінця, аж поки її шлунок не попросив їжі, розсерджено забурчавши.

Кілька шалених тижнів, які Роксі просто жила у телефоні та новій соцмережі, тривала боротьба за місце у рейтингу і кількість підписників. І ось, нарешті, дівчина була як ніколи близька до мети – їй лишилося знайти всього двадцять, аби вона отримала свій довгоочікуваний приз.

Одного ранку, прокинувшись, Роксолана, як завжди, відкрила повідомлення, яких надійшло за ніч чимало. Швидко пробігши очима усі, вона зупинила погляд на останньому.

– Дивно, чому немає відправника? Від кого це? Мабуть, якась помилка, промовила дівчина вголос, здивувавшись. Якийсь час вагалася, чи взагалі варто його відкривати.

Цікавість переважила, і вона прочитала: «Якщо хочеш жити – помри».

«Що це? І що це все означає?» – промайнуло у неї в голові. Але через те, що відправник був невідомий, Роксі вирішила не зважати й просто видалила його. Її шалені перегони за приз продовжилися, але цього ж дня вона дівчина отримала таке саме повідомлення. І вкотре видалила, не замислюючись. «Маячня якась! – обурювалася Роксолана. – Як можна померти, щоб жити? Та й взагалі, невідомо хто це відправляє, жарти дурнуваті!»

До цілі лишалося все менше – тільки десять підписників, і Роксі працювала над здійсненням своєї мети двадцять годин на добу. Її подруги вже навіть боялися зателефонувати їй. Думали, що вона, як завжди, накричить, бо вони заважають своїми порожніми балачками. Останнім часом вони не впізнавали її. Навіть мама остерігалася заходити до її кімнати, бо дочка гримала на неї і огризалася на зауваження. Роксолана майже не їла і нікуди не ходила. Лише тоді, якщо потрібні були нові фото чи відео. А тут виручали репетиції групи. Та й з цим були проблеми, бо Роксі не могла вести трансляцію, звинувачуючи інших в тому, що вони погано грають і це не сподобається її шанувальникам.

Тепер повідомлення з погрозами приходили постійно, як тільки вона видаляла одне, відразу надходило інше, надзвичайно дратуючи та лякаючи дівчину. Дівчина вже не могла не реагувати на них, коли текст повідомлень змінився. Тепер у них йшлося про те, що усі її дані допоможуть її знайти. Пропозиція померти залишалася незмінною. Це вже не на жарт лякало.

Роксолана все більше розмірковувала над тим, хто це надсилає й чому. Звісно, що про неї було все у вільному доступі, адже у цій мережі всі пункти анкети вона заповнила сама, аби піднятися в рейтингу. Але тепер це загрожувало її життю. А дівчина просто не знала, що з цим робити.

Вона подзвонила своїй подрузі, Марині.

– Привіт! Є хвилинка?

– Ну, так, – неохоче відповіла та, бо сердилася на Роксолану через те, що та ігнорувала її останнім часом.

– Вибач, що не дзвонила. Розумієш, мене так закрутило…

– Знаю. Чого хотіла? – сумно запитала дівчина.

– Ти ще заходиш у LifeNet?

– Буває, але не часто. А що? – у голосі дівчини з’явилося зацікавлення.

– Хотіла дізнатися, чи не отримувала ти дивних повідомлень від невідомого користувача?

– Марина замислилася на мить.

– Та ні, наче не пригадую такого. А що за повідомлення, і чому вони дивні?

– Роксі важко зітхнула.

– Мені погрожують, Марино. Я спочатку думала, що це чийсь жарт, але тепер, коли мені лишилося тільки десять підписників до перемоги, то стала отримувати їх регулярно… – засмучено розповіла Роксолана.

– І що там сказано? – з жахом у голосі запитала подруга.

– «Помри, якщо хочеш жити…», – процитувала Роксолана.

– А ти писала у техпідтримку чи розробникам, чи у кіберполіцію, врешті-решт?

– Ні, ще не встигла. Потрібні якісь подробиці, мабуть. Але не знаю, у кого запитати, – сумно промовила дівчина.

– У мене ідея! Напиши тим, хто попереду та за тобою в рейтингу, а раптом вони також отримували такі повідомлення?

– Дякую, точно! Маришко, ти – геній!

Вони попрощалися. Роксолана сіла за повідомлення. Вже за кілька хвилин її конкуренти відповіли, що також отримували такі погрози і вже зверталися й до адмінів, і до розробників, але ніхто не може з’ясувати, що відбувається.

Вона все таки наважилася і також написала до техпідтримки, на що отримала негайну відповідь, що вони розбиратимуться у ситуації.

А ввечері перелякана мама влетіла до кімнати, гукаючи дочку до телевізора:

– Роксолано, швидше, там про відому блогерку говорять! Ти, можливо, знаєш, хто це.

На екрані якраз показували фото дівчини, яку Роксолана, звісно, впізнала. Бо тільки недавно отримала від неї повідомлення, в якому та підтвердила, що їй також погрожували. Та блогерка була серед першої п’ятірки кандидатів, як і Роксі. Тепер говорили, що дівчина вкоротила собі віку, стрибнувши з багатоповерхівки, до того ж її телефон було налаштовано на прямий ефір, який та вела через LifeNet.

Роксолана зблідла. Вона буде серед наступних. Опустивши очі в телефон, побачила, як смерть дівчини піднесла її аккаунт на перший щабель рейтингу. Усі ж інші, які стояли між нею та Роксоланою миттєво видалили свої облікові записи.

– Доню? – стурбовано мовила мама, дивлячись на білу, наче полотно, дитину. – З тобою все гаразд?

– Я наступна…

– Де? У цій соцмережі? Чому? – не вгамовувалася мама, ще не розуміючи всієї серйозності ситуації.

Дівчина показала мамі список рейтингу, де її обліковий стояв на другому місці після загиблої, і показала купу повідомлень з погрозами.

– Видаляй! – мама була налаштована рішуче. – Треба звернутися до кіберполіції, чи ще кудись!

– Байдуже… Запізно, мамо… – дівчина почувалася спустошеною. Але, чим більше про це думала, тим більше розуміла. Це було заплановано!

Роксі зайшла у свій профіль, подивилася на кнопку «Видалити» і вже хотіла натиснути її, коли передумала.

– Мамо, ти мені допоможеш? – з надією промовила Роксолана, дивлячись на маму, яка шукала в інтернеті номер, за яким можна було подзвонити.

– Звісно! Що потрібно робити?

Час ішов на хвилини, тому діяти потрібно було швидко. Можна було попросити подруг, але це б викликало зайві запитання та зайняло багато часу.

Роксі з мамою підготували все потрібне. В пригоді стало вишневе варення, яке довелося пустити в хід. Безперечно, вони не були впевнені в тому, що все вийде. Та потрібно було хоч щось робити. Тим більше, що телефон дівчини не встигав приймати повідомлення з тими самими погрозами.

Набравши у ванну води, Роксолана попросила маму вилити сік з вишні так, аби було схоже, ніби вона порізала собі вени. Це було дуже моторошно, та іншого виходу вони просто не бачили. Роксі повинна була зникнути із мережі. Назавжди. Але лишитися жити. Ось у чому був зміст тих повідомлень! Їй не потрібно було помирати насправді. Лише зараз дівчина зрозуміла це і могла врятувати ще чиїсь життя, але як? Приватні повідомлення могли перехопити. Та варто було спробувати вірусну розсилку. Роксі написала шаблон й швидко відправила першим десятьом у рейтингу з проханням поширити.

Коли все було готове, Роксолана удала самогубцю, а мама зробила кілька фотографій, ледь тримаючи себе в руках. Дівчина зробила підпис на кшталт «Наша дівчинка пішла назавжди» й натиснула кнопку «Відправити». Зачекавши ще хвилину, вона видалила аккаунт, за мить до цього опинившись на першому місці рейтингу.

Видаливши цей додаток, як і інші соціальні мережі, вона вимкнула телефон та витягла сім-картку.

– Дякую, мамо! Ти врятувала мені життя!

Вони стояли, обійнявшись, і плакали. На телефон мами надійшло повідомлення. Відпустивши доньку, мама відкрила його й прочитала: «Помри, якщо хочеш жити.»