"Комп'ютер" на моїх плечах

У попередній главі йшлося про принцип сприйняття вхідної інформації типу Вірю-Не вірю. Це важлива частина Матриці, але не найважливіша. Тож підемо далі.

А ось фільтрація інформації за принципом Зрозуміло та Приємно – це, мабуть, і є найбільш дієвий елемент Матриці сприйняття. Існують, звісно, й інші – професійні, вікові, політичні, релігійні. Хлібороб насилу зможе зрозуміти вченого, слюсарю буде важко домовлятися з фінансистом, музиканту не легко розмовляти з лікарем. «Батьки та діти» – вічна проблема всіх часів. Олігархи та трудящі – постійні антагоністи. А віряни та атеїсти взагалі говорять різними логічними мовами.

Ці труднощі взаєморозуміння відомі, вони реально існують. Але не про них зараз мова. Говоритиму тут про той принцип сприйняття інформації, який вважаю головним для всіх видів спілкування, бо він працює для всіх категорій співрозмовників, а найчастіше під час сприйняття «продукту» від засобів масової інформації. Я назвав його Зрозуміло та Приємно. Звісно що він складається з двох цих частин. Вони загалом окремі, але тісно пов’язані. Тому й поєдную їх «під один дах».

Спочатку спробую пожартувати щодо того, навіщо взагалі я створив цю книгу. Навіщо взагалі розглядати всі ці хитромудрості сприйняття інформації? Адже дійшов вже до… не першої глави, а мову веду про одне і те саме, тільки з різних боків. Бо існують ЗМІ…! Їх багато! Вони відіграють у нашому житті величезну роль. «Продукт» цих самих ЗМІ ми колективно вживаємо щоденно. Масово! Ми залежимо від цього продукту. Тож треба його якось назвати, бажано з гумором.

Серед людей прижилася така назва – «локшина на вухах». Що з нею зазвичай роблять? Вішають. Звісно ми пишемо ці слова у лапках, маючи на увазі продукт не кулінарний, а інформаційний. До того ж ми розуміємо, що він не корисний, а шкідливий. Бо, простіше кажучи, це брехня, якою нас «частують» з цих самих ЗМІ. Як захиститися від брехні? Є два «вірні» способи. По-перше, треба притискати вуха до голови, щоб «локшина» не змогла зачепитися. По-друге, треба тримати долоні над головою «домиком». З тією самою метою.

Уявили себе під час таких дій? Добре. Посміхнулися? Правильно. Бо це поради жартівливі. А якщо серйозно? Чи вся інформація у ЗМІ є брехнею? Дуже сподіваюсь… навіть впевнений, що ні. Точно знаю за власним досвідом, що багато чого є у ЗМІ корисного та правдивого. Але ж як відділити корисне від шкідливого, «зерна від полови», відфільтрувати правдиве від брехні? За допомогою яких фільтрів? Складне завдання, але для цього й варто написати книгу з певними психологічними порадами. Тож продовжу описувати фільтри, як я їх бачу.

Найширше джерело інформації для сучасної людини – Інтернет. Слово пишеться з великої літери, і це абсолютно правильно. Як ми сприймаємо його? Що в ньому шукаємо та що знаходимо? Відповідь не оригінальна – кожен знаходить своє. Інформації багато – вистачить усім, на будь-який смак. І кожен вибирає її відповідно до своєї Матриці сприйняття.

Неодноразово стикався з таким феноменом, коли різні читачі знаходять у величезному інформаційному полі свої «переконливі» докази власним апріорним переконанням. Якщо я хочу довести опонентам, що сніг чорний – знайду такі докази без особливих зусиль. «Гугл мені в допомогу» – цей принцип працює відмінно, треба тільки правильно ставити пошукові питання. А якщо я заздалегідь впевнений, що сніг зелений – то це питання також вирішується без проблем. І таку відповідь я також знайду. Зможу сперечатися з опонентами, маючи «козирі» на руках. Їх багато, відповідей, і вони такі різні.

Тож Інтернет є величезною інформаційною системою. Він є врешті-решт інструментом отримання інформації. І ним звісно треба вміти користуватись, як і будь-яким інструментом.

Приклад зі снігом, звичайно, жартівливий та перебільшений. Але реальні питання, особливо в політичній галузі, задаються у пошуковій системі різними людьми, маючи початкову діаметральну протилежність у орієнтації. І знаходять свої стверджувальні відповіді. Чому так? Відповіді неправильні? Ні, пояснюється це тим, що всі відповіді проходять все ті ж фільтри сприйняття, які притаманні тому, хто ставить запитання. При цьому одні з них читач сприймає як правдиві та гідні уваги, а інші відкидає як сумнівні чи хибні.

Відповідей на запитання багато, інформація різноманітна. Тож як ми її кваліфікуємо та оцінюємо? За якими критеріями? Найважливішими з них вважаю Зрозумілість та Приємність інформації для слухача. Якщо інформація, що надходить, Зрозуміла та Приємна – вона істинна, якщо ні – «цього не може бути», хибна та й годі! Слід наголосити, що ця фільтрація відбувається значною мірою підсвідомо та емоційно, хоч і застосовуємо слово з коренем «розум». Людина часто не може керувати власними відчуттями. Тому все незрозуміле є водночас і неприємним.

Якщо моя політична партія, релігійна конфесія, нація, культурні цінності та музичні уподобання визначені в інформаційному повідомленні як добрі – все це звісно справжня та очевидна правда. Якщо ні – «фу, яка нісенітниця і дурниці!» Самокритичність – рідкісна властивість на практиці. Це про принцип Приємно.

Що часом дуже покращує взаємини між людьми? Лестощі. Хоч такі висловлювання часто не є відвертими, але ж як приємно слухати! Хочете, щоб начальник вас відпустив раніше з роботи – скажіть йому, що він мудрий керівник. Хочете, щоб клієнт заходив до вашого закладу частіше – кажіть йому приємні слова. «Солодка» мова дуже сприяє гарному розумінню у побуті, а також під час отримання інформації зі ЗМІ. Хочете, щоб цільова аудиторія слухала вас уважніше – кажіть людям, що вони найкрасивіші у світі, що вони найрозумніші, що вони най-най-най... Ще непогано додати щось про стародавнє походження нації та планетарні здобутки у культурі. Хай слухачі «пливуть» на щасливих хвилях, їх вуха при цьому скоріше займуть кращу позицію для розташування «локшини». Доводити щось при цьому зовсім не обов’язково.

Як гарний приклад роботи принципу Зрозуміло наведу обговорення публікацій про відомий випадок із математиком Григорієм Перельманом про доказ їм гіпотези Пуанкаре. Цей випадок мені добре запам’ятався своєю яскравістю та реакцією на нього суспільства. «Формула ентропії для потоку Річчі та її геометричні застосунки» – отаке словосполучення навіть просто вимовити зможе далеко не кожен.

А вже зрозуміти та пояснити?! Таких людей, гадаю, одиниці на планеті, їх треба ще пошукати. Я сам, щиро кажучи, не серед них. Про ентропію щось чув, а хто такий Річчі, не уявляю зовсім. Трохи більше людей зможуть збагнути, причому тут взагалі Пуанкаре. І цей доказ – явно потрібне для людства досягнення, якщо за нього дали величезну премію в мільйон доларів. Ось тільки для мене, пересічного обивателя – незрозуміло за що, зовсім незрозуміло! Тож «відкидаємо» гіпотезу як не варту уваги. Незрозуміло – геть! І говорити про неї нема чого!

А ось той факт, що Перельман відмовився від цієї премії, із задоволенням готовий обговорювати кожен «розумний» читач. І не на користь математика! Відмовився від мільйона!? Ото таке!!! А він точно видатний? Не бачу!!! Це обговорення якраз на моєму пересічному рівні… не промовчу. Бо мені тут все цілком Зрозуміло.

«Ото дивак, і це ще м'яко кажучи, – найпоширеніша думка серед обивателів. – Та я б такі гроші…»

Це якраз дуже зрозуміло переважній більшості. «Наївність» математика очевидна і береться за істину. Заглиблюватися у суть проблеми? Звільніть мене! Обставини події? Немає жодного бажання сушити мозок. Гуглити? Ще чого... Людська розумова лінь – головний критерій для принципу Зрозуміло. Чим простіша думка, тим більше вона здається правдивою.

Приблизно так само незрозуміло чи мало зрозуміло часто буває все написане та сказане іноземними мовами, створене в інших національних культурах і традиціях, що відбулося в інші історичні часи та за незнайомих обставин. «Навіщо вони все це, проте...? Хоча… може бути… все одно не знаю».

На хвилинку уявімо себе біля телекамери з боку оператора, тобто у ролі автора публікації. У статусі джерела інформації ми хочемо підвищити відсоток зрозумілості. Як саме? Чи є способи підвищити зрозумілість складної інформації або інформації взагалі, яка надається у публічній сфері, тобто через ЗМІ? Є, один з них такий. Складну інформацію треба максимально спростити, скоротити. Думка, яка висловлена короткою фразою, буде більш зрозумілою. «Довга» думка для широкої аудиторії не підходить. Цей ефект вдало застосовується у пропаганді, коли інформація подається у вигляді дуже коротких речень з гучним сенсом. Йдеться про лозунги – вони короткі та зрозумілі, рішучі та категоричні. Сумніви у їх сприйнятті зайві. Міркувати про їх сенс слухачу не потрібно, а потрібно лише «ковтати» все одразу і повністю. Вони підвищують дохідливість думки для великих мас, розширюють цільову аудиторію.

А якщо думку через ЗМІ висловлювати складною мовою, багатоповерхово, з посиланнями на підручники, з використанням наукових термінів та «не знімаючи окулярів», то цільова аудиторія такої публікації буде значно вужча. Та й не все ж можна спростити, це очевидно. «Отих розумників хай розуміють такі самі розумники. Нам, простим людям, воно не потрібне…» – приблизно така буде реакція широкої аудиторії. Отже, якось треба обирати свою «золоту» середину, людям з обох боків об’єктива.

Які ж загальні висновки можна зробити з усього сказаного вище, наприкінці частини про Матрицю сприйняття інформації? Чи можна змінити людську індивідуальну Матрицю? Швидше за все, у загальному випадку це неможливо без застосування спеціальних методик та участі досвідченого фахівця. Однак висловлю свою суб'єктивну думку – змінити Матрицю можна, але тільки виходить це дуже повільно, покроково, зі значними витратами праці, частково і не в усьому. У дорослих людей індивідуальна та групова Матриці стійкі. А ось враховувати їх властивості при організації спілкування буде як раз доцільно, при всій їхній багатоваріантності. Знову ж таки індивідуально і для групи, у розмові, у лекції, у статті ЗМІ, у телепередачі.

Окреме питання у цій темі – а чи потрібно взагалі міняти Матрицю і хто має на це право? Його я залишу без відповіді, бо воно виходить за межі цього есе.

Тож нехай працюють «перекладачі зі словниками» та фахівці з «налаштування» для кращого розуміння між людьми. Побажаємо їм успіху. Нехай такий аналіз дії чинників, які впливають на «чутність», допоможе усім нам підвищити взаєморозуміння між людьми. Дослухаймося один до одного уважніше та з більшою повагою!