Серце у полоні або світлина всього життя

Я декілька хвилин лежала на ліжку із закритими очима, коли у двері постукали.

- Можна зайти?- Визирнула Надя.

- Звісно, Надю. Щось не так?

Надійка зайшла в кімнату, сіла біля мене на ліжку і запитала:

- Ми хочемо сьогодні піти на пляж покупатись, ти з нами?

- Мабуть ні,- відказала я;- та й плавати я не вмію. Піду на пляж перед заходом сонця. Мені потрібні фото.

- Так, ну звісно. Удачі на фотосесії!- Надя усміхнулась і вийшла. А вона сьогодні якась дивна, розгублена. З нею щось не так, можливо що сталося? Потрібно буде потім запитати, хоча б чимось я, можливо, допоможу.

Я ввімкнула телефон, переглянула повідомлення - знову є замовлення, потрібні фото на фоні моря або озера. Оце вчасно! 

Знову почувся стук у двері і від них виглянула голова Саші.

- Привіт.- Він зайшов у кімнату. Лише в джинсах. Чорт, та він мене з розуму зведе! У нього непоганий торс, він слідкує за собою, очевидно, спортивний хлопець. От чого він приперся у такому вигляді? Познущатися хоче, відімстити за випадок у коридорі? І як зазвичай у мене почали палати щоки. Що ж він робить зі мною?

-Ти цей, вибач...-Невдало розпочав він. Боїться мене?

-Чому ти напівголий?- з іронією запитала я, намагаючись не усміхатись і не дивитись куди не треба. 

- А цей...- він знову розгубився.- я хотів запитати: ти не їдеш з нами до моря?

- Хочеш побачити мене в купальнику?-Знов дорікнула питанням на питання. Ох, то я ще непогано тримаю планку серйозності, хоч не регочу.

-Ти проходила курси читання думок?- усміхнувся Саша на таке моє питання .

- Я не їду.- Коротко відповіла.

Він без жодних слів розвернувся і вийшов з кімнати. Думав, поведусь на його зовнішність? І не таких бачила в житті, кажу вам, як затятий мандрівник! А Саша міє ж тримати інтригу, бісова душа...

Пішла я на пляж, коли вже всі звідти повернулись. Так, не просила, щоб підвезли, вирішила прогулятись, та й не так уже й далеко було. Я тихо вийшла з кімнати і пішла. Ніхто мене не бачив.

Море... Частинка пляжу була охоплена скелями і ця ділянка відділялась від всього іншого. Тут немає туристів, набридливих продавців. Хоча щоб знайти цей прихований куточок, потрібно було обійти хащі, проте це того варте...

Замість піску пляж був встелений невеликими камінцями, ну дуже схожими на декоративні. Я сіла, прихопила їх декілька штук і заховала в кишеню. Будуть на пам'ять про цю затишну місцину. З моря віяв прохолодний вітерець хоча було доволі тепло. Ах, бриз...

Я декілька хвилин сиділа і дивилася на шум хвиль. Хоча було страшно, та я зняла взуття і спробувала трохи намочити ноги у воді. Здалося, що хвилі зі мною дразняться: то обхоплюють мої ноги і пестять їх, то втікають від мене. А водичка була тепленька. Проте далі я йти не насмілилась - у мене й так було радості цілий вагон. 

А буде ще більше, якщо в мене будуть вдалі фото. Я схопила камеру і почала клацати по всій місцевості як тільки можливо. Сонце опускалось все нижче, чим допомагало мені створювати на фото яскраві відтінки. Райська місцина, не дивно, що тут давним-давно шастала Іра і змогла знайти цю сховану ділянку. Рай для відпочинку і нікого сторонього, навіть сусідів..

Неподалік почувся тихий шурхіт каміння і ніби чиїсь кроки. Я, перелякавшись, крутьнула головою на всі боки, шукаючи, звідки доноситься невідомий звук. 

Чорт, Саша! От знайдибіда, налякав мене!

- То ти все ж тут, бейбі!- Весело вигукнув він.

- "Бейбі" ?- невдоволено буркнула я бо все ще була налякана, хоча це слово мене зачепило.- Ти як знайшов мене?

- Надя розповіла, тож я знову вирішив порушити твій спокій.- Він підійшов і став біля мене.

Ну покищо він порушує мій спокій тим, що досі не одягнув футболки і світив своїми... принадами.

- А що з Надею?- Вирішила запитати я.

- В сенсі?- Здивувався Саша.

- Вона себе дивно поводить.

- Сьогодні Тімка також якийсь дивний. Можливо посварились. Я тому сьогодні їхав з вами, щоб лишити їх наодинці.

- Оу, зрозуміло.- Відповіла я. Тепер хоча б щось зрозуміло.

-А Іра і Макс відпочивають. Доречі, хотів запитати: що у тебе з Максом?- Запитав Саша і пильно глянув в очі мені. Такого запитання я не очікувала тож перепитала.

- Я з Максом спілкуюсь давно, і він мені розповідав про тебе бага-а-ато чого.- дивним тоном "доповів" мені.

- Ну так, ми друзі ще з дитинства.- Невдало відкинула я його слова. Яка йому різниця щодо моїх стосунків з Максом?!

- Ви зустрічались?- Прямо запитав. Чому так Сашкові цікаво і взагалі... звідки він знає?! Мені, що, всю біографію йому розповідати? Але Саша "попросив" тож я вирішила не брехати.

- Ми зустрічались рік. Але потім Макс зустрів Іру і наші стосунки переросли в дружбу.

- А таке буває? Просто дружба?

- Буває. Макс до мене відноситься тепло, вбити за мене може. Та я його, як і він мене, вже не кохаю. Іра не знає про наші відносини. І це на краще. І ти нічого нікому не скажеш, зрозумів? Задоволений?

- Ого, тут цілі мелодрами. Проте, отже ти зараз вільна.- Саша задоволено потер руки, це мені не сподобалось.- У тебе тут фотосесія?

- Вона вже закінчилась.- відповіла я і швидше хотіла піти від Сашка, хоч цю красиву місцину лишати не хотіла.

- Окей, тоді просто посидимо.- мовив Саша і присів, не відпустивши, а потягнувши мене за собою і я сіла біля нього.

- Ти мабуть думаєш:"Чому він причепився до мене?"- Запитав він.

- Завжди.- Хотіла дорікнути я.

-Завжди?- З хитрою усмішкою перепитав Саша. Що я ляпнула?! Він може подумати, що я постійно думаю про нього.

Замовкла, Юлю, негайно заткнула свій дурний рот!

- Ну по перше,- продовжив Саша, - при знайомстві ти мене відшила. Це мене зачепило і я вирішив зробити комплімент, так як мені сподобалися твої губи.

- То ти втирався в довіру чи приставав?- запитала я і знову відчула його погляд на собі. Дивилась йому просто в очі.

- Нехай буде другий варіант. А те що сталось в коридорі...

- В коридорі... це...- збила його я. Як соромно за той смішний дурнуватий випадок у будинку.

-В коридорі - це... жарт, так?- Запитав Саша.

- Так, просто жарт.- перебивали ми одне одного і наприкінці просто замовкли. Нам обом було соромно за це. Хоча було навіть приємно. Ми декілька хвилин сиділи отак мовчки, доки Саша не випалив:

- Проте тобі сподобалось?

- Що сподобалось?

- Коли я в коридорі до тебе...

Я розгубилась. А що мені потрібно було відповісти?.. "Звісно, сподобалось, прижимайся до мене так і далі"?!

- А тобі сподобалось, коли я до тебе... у відповідь...- я відвела свій погляд на руку, що нервово перебирала пальцями каміньці.

- Я тоді думав, що ти мене поцілуєш. Звісно сподобалось.

Саша усміхнувшись, подивився на мене. Та я бачила, наскільки йому сподобалось!

- Сфотографуєш мене? - швидким тоном запитала я, відійшовши від теми. Він з радістю погодився і слідував за мною.

- Стій тут! - скомандувала я, і почала вибиратись на невеличку скелю, а якщо точніше - на камінь, що частково був занурений у воду. Я вибравшись на верхівку, почала позувати для фото. Після цього Саша допоміг мені злізти і я переглянула картинки. Вийшло непогано!

- Давай селфі зробимо?- Запропонував він. Ну окей, я погодилась. Чом би й ні? Проте одразу пожаліла про це, адже Саша, узявши камеру і навівши на нас, пригорнув мене до себе і обійняв вільною рукою за талію. Я відчула його оголене тіло, що підтримувало мене. Невже йому не холодно отак? 

По моєму тілу пробігли мурахи і я ледве змогла витягнути на обличчі усмішку, щоб гарно красуватись на світлині. А Саша досить легко налаштував своє обличчя. Ну звісно, задоволена морда, міцненько тримає мене за талію!

Нарешті ми змогли повернутись у будинок. Я швидко прийнявши душ, закуталась в халат і лягла на ліжко відпочити. Майже в цей момент в кімнату увірвалась Іра:

- Ти вже зібрал... Хей, ти чого лежиш? В клуб не їдеш? 

З цим всім я навіть забула про вечірку. 

- Ану вставай, зараз я тебе до ладу доведу.- Активно настроєна Іра у своїй короткій сукні була готова скидати мене з ліжка.

- Ну все-все, я вже встаю. Чекай на мене,  через десять хвилин я буду зібрана.- Миттю я зірвалась, аби не отримати від Іри і почала ритись у шафі.

- Ну гаразд, ми всеодно іще Надю чекаємо.- Попередила подруга і вийшла.

Надя! Я ж хотіла з нею поговорити і забула. Потрібно буде це зробити вже завтра.

Іра була одягнена у коротенькій золотистій сукні і виглядала ефектно. Я ж взяла блакитну відкриту блузу зі злегка оголеною спиною і декольте та коротку джинсову спідницю. Своє світле волосся зв'язала у високий хвіст, губи нафарбувала блискітками і взулась на високі підбори. Вуаля! Дівчинка-красуня готова!

Я швидко вибігла по сходах на перший поверх де мене вже чекали. Всі були, так би мовити "на марафеті", спустившись у вітальню, хлопці, побачивши мене, в один голос засвистіли. Я підійшла до Іри і прошепотіла: "Не занадто?" "Бомба!"- відповіла вона. Так, я трішки нервувалась, атже давно веселилась. Потрібно гульнути на повну.

Саша вдавав, що розмовляє з Максом, сам лиш роздягав мене поглядом. Ну нічого, нехай постраждає, сам мене на пляжі голим торсом нервував!

Нарешті ми дібралися до клубу. Неподалік стояло декілька машин, а з будівлі чулись голоси із якоїсь пісні. Усе тільки розпочиналось. Ми зайшли усередину і одразу ж попрямували до барної стійки. Надя і Іра замовили собі по "Текілі" і рушили нам займати столик. Тімка і Макс взяли по "Мартіні" для "початку". 

Я, між іншим, алкоголь не вживаю але Саша все вирішив за мене:

- "Флеш рояль" і "Секс на пляжі" моїй подрузі - за мій рахунок. - Звернувся він до бармена. "Секс на пляжі", як я зрозуміла, навіть не здивувавшись, черговий натяк.

- А чому це ми такі щедрі сьогодні?- Дорікнула я.

- За красиві ніжки! - ніжно відповів і простягнув мені коктейль, я лиш закотила очі, от зараза! - Надіюсь, тобі цього вистачить чи ти не вживаєш?- насміхнувся з мене.

- Навіть якщо не вживаю, тобі що до цього?

- Цікаво подивитись на дівчинку напідпитку.- Мовив Саша, підморгнувши мені, хоча якщо озирнутись, то можна побачити чимало людей, в яких і язики і ноги заплітаються.

- Ах он воно що? Ну гаразд.- Я розізлилась, атже він натякнув на те, що я ніжна і мене швидко "розгребе"?! Ну я йому покажу! Заодно і вечір цікавішим зроблю. - Бармен, "Криваву Мері" будь ласка!

- Ого!- усміхнувся Саша. З цікавістю почав дивитись на те, що я творю. Я взявши келих, мовила: "За твоє здоров'я!", про себе подумавши: "А щоб тобі щелепа відлетіла!"  і зробила насичений ковток.

Першим враженням була думка про те, що це за гидота, захотілось виблювати це чорти-що. Я ненадивиділа томатний сік і пожаліла, що замовила саме цей напій, проте я мусила стриматись перед Сашою, аби довести... що я хотіла йому довести? Вляпалась сама не розумію в що! Але далі та суміш почала навіть смакувати. Після цієї гидоти, мабуть, усе добре смакує.

Усі рухались під ритм музики, яка гучно лунала із програвачів. Діджей, як шаман, крутив диски, прожектори робили танспол яскравим. Були деякі особи, що рухались не під мелодію, їм бо важко було це робити. Виглядали вони смішно, або їх так званий стан під "скельцем". 

А я ж відчувала, що з кожною миттю мої ноги перетворюються на вату. Клятий коктейль!