Зворотний відлік

– Герцогине, дозвольте увійти?

Леа підняла голову від книги. Що ж, в домашньому простому платті на герцогиню вона ніяк не тягнула. Але бастард завмер на порозі і явно чекав на її відповідь.

– Дозволяю, пане.

Лорд Сойма. Брат владики.

Бастард увійшов до кімнати, акуратно закривши за собою двері. Спочатку схилився в поцілунку над рукою Леа, що сиділа в кріслі. І сів на друге – єдине що залишилося – крісло в кімнаті. Облаштування палацу було непоганим навіть у затворництві. В її апартаментах було три кімнати – невелика вітальня, будуар і спальня – маленька, зате її єдине вікно виходило прямо на провинну площу, де проводилися страти.

Два дні. Залишилося рівно два дні.

– Мадам...

– Яка я вам мадам? – Леа спалахнула не від збентеження – від гніву. – Просто... – прокляття, і яке звернення їй варто було запропонувати? – Леді Леа, – вона кинула це з викликом.

Мені дев'ятнадцять. І я вдова.

Я не хочу бути мадам.

– Тоді я для вас – Родерік, – бастард посміхнувся.

Гарне ім'я.

– Так чим зобов'язана вашому візиту, Родеріку?

Він посерйознішав тут же. Скинув підборіддя і випростався дещо по-військовому.

Ваш траур скоро закінчується, міледі. Мені велено передати, що вам варто бути обережніше з шукачами вашої руки. І не приймати ніяких запрошень без дозволу його величності.

Що ж, навіть із зіпсованою репутацією дружини зрадника, вдівством, роком ув'язнення і жалоби, Леа була бажаною нареченою. Якоюсь мірою завдяки цьому. Вона була герцогинею з найбільшим приданим, яке можна було уявити.

Але в цей раз ніхто – крім владики – не міг змусити її вийти заміж.

– Я й не збиралася приймати нічиїх запрошень, – спокійно сказала Леа. – Мене влаштовує ситуація, що склалася.

Бастард явно здивувався. Пом'явся і продовжив:

– Владика хотів би, щоб герцогство знаходилося в надійних руках.

Леа нахилила голову набік.

– У ваших? – бастард здригнувся.

– Ні, що ви... Я не гідний вас. Ви ж пам'ятаєте... Бастард – людина без честі, без захисту богів.

Дивно... Ці слова його зачіпали, сильно. Але він їх повторював, як насмішку над собою.

– Тобто ви б зробили мені пропозицію? – Леа пробувала фліртувати. Чому б і ні. З бастардом можна було б домовитися. І він був не з тих, хто підіймає руку на жінку.

Він здригнувся.

– Не смійтеся з мене, міледі.

– Я не сміюсь. Укладімо угоду, – Леа трохи нахилилася вперед. До нього. Очі блищали. – Я стану вашою дружиною, ви отримаєте герцогство і титул. Але ви не будете вказувати мені, що я повинна робити. І діти з'являться тільки за нашою спільною згодою. Я народжу вам спадкоємця, обов'язково. Постараюся. Але пізніше, через кілька років. Чи можемо узгодити період, – Леа намагалася продумати деталі.

І усміхнулася, згадуючи батька. Вибрала бастарда? Виходить – так.

– Владика буде проти. Вашого чоловіка стратили за зраду. І ви виходите заміж за бастарда... За брата владики.

Леа знизала плечима.

– За обраного, ви хотіли сказати?

Бастард здригнувся ще раз. Всі ж зрозуміли. Всі бачили, що відбувалося.

– Я не піду проти брата. Його вчили бути королем. Він готувався до цього з самого народження. Те, що я старший і цей проклятий меч вибрав мене, не має значення, – різко, гнівно.

Він ненавидів цей меч, який так легко дався йому в руки. І не давався братові. Він ненавидів опіки на братових руках.

Леа розгубилася. Вона нічого такого не мала на увазі.

– Вибачте, Родеріку. Я... Я просто хочу бути з людиною, яка хоча б трохи помічає мене. Не моє придане або батька. А мене. Ви прийшли до мене, щоб заручитися підтримкою батька. Але ви дивилися на мене. Мені в очі. Ви запропонували мені клятву, як рівний.

Я не хочу думати, що я зрозуміла неправильно.

Я хочу бути в безпеці. З людиною, яка захистить мене. Але і яка запитає моєї думки. Чи прислухається до неї.

– Угода? – вона усміхнулася, приховуючи почуття. – Подратуємо радників? Владика, я впевнена, вам дозволить.

Він теж вірить вам. Якщо дотепер не позбувся. Не вбив і не сховав в темниці. Дозволяє вам триматися з ним на рівних. Зі сторони це помітно. Дуже.

Це слабкість, яку не можна дозволяти бачити.

Владика навчиться приховувати це. Одного разу.

Але бастард мовчав. А потім нерішуче почав:

– Владика зацікавився вами, Леа. Він хотів запропонувати вам стати його дружиною. Він хотів дати вам час, щоб ви могли вибрати. Вибрати його.

Владика був однозначно вигідніше його брата. Хоча зі спадкоємцями довелося б поспішити. І бастард готовий був поступитися. Явно.

Пропозиції так і не прозвучало. Леа могла ще почекати. Але...

– Я не відступаю від своїх слів. Угода, Родерік?

Вона не любила його. Цілковито.

І він був не вигідніше свого брата.

Просто ким вона буде, якщо відступиться зараз. Якщо кине людину, який дивився на неї так серйозно і давав їй шанс. Який вона по дурості пропускала.

З Родеріком Леа буде простіше. Їй не хотілося вірити, що вона вибирає його саме тому.