Зміст
  • Аспер
  • Аспер

    День у Макара видався кепський. Вчителька протримала його майже весь урок математики біля дошки. Задала купу прикладів і пильнувала, щоб йому ніхто не підказував. В їдальні знову дали рибні котлети. Ну хто ж любить ті рибні котлети, та ще й з тушкованою капустою. Бе-е-е, гидота, а не обід. Дорогою додому Макар загубив рукавичку, випала з кишені.

    В кишенях хлопчика було повно обгорток від цукерок, знайдені вчора цвяшки, сухі ягоди горобини і шматки мідного дроту. А для рукавичок місця не знайшлося. Він любив збирати й тягти додому все, що могло б йому знадобитися. Це дуже сердило маму, яка частенько сварила його за безлад у кімнаті.

    Макар був страшенний нечупара, бо не любив прибирати. Навіщо витрачати час на нудну роботу, якщо є стільки цікавих справ? От і сьогодні він вкотре пропустив повз вуха мамині зауваження. Кинув рюкзак у центр кімнати, всівся на розстелене ліжко й дістав з-під подушки планшет. Світ «Майнкрафту» чекав його, треба дослідити нову локацію, добудувати будинок і приручити нових коней. А потім пройти рівень «Енґрі бьордс». Він давно старався, а все ніяк не виходило.

    І от, коли Макар майже дійшов до кінця, його відволік шум з кута кімнати. Під купою іграшок щось чхнуло! Він, не випускаючи планшета з рук, повільно підійшов до кута й прислухався. Нічого. Але раптом, дракон з лего, що стояв на вершині купи, впав прямо йому під ноги. Іграшки заворушилися, ніби щось совало їх знизу.

    — Хто тут? — тихо запитав він.

    Кілька секунд нічого не відбувалося, та потім з купи викотився тенісний м’ячик. Макар з переляку заскочив на ліжко і витяг з-під другої подушки пластмасовий пістолет. А щоб здаватися більш грізним, ще й увімкнув звуки пострілів. «Піу-піу-піу», — пищала іграшка й мерехтіла червоними та синіми лампочками.

    — Здавайся, я тримаю тебе під прицілом, — пригрозив він та випустив у купу жовту кульку.

    — Не треба, я зараз вийду, — загадкове щось знову чхнуло, виштовхнуло ведмедя без лапи та поламаного робота й висунуло чорний прапорець.

    Макар не здивувався прапорцю. Він сам зробив такий, коли грався з другом у піратів. А от тоненька пухнаста оранжева лапка, що визирала з прапорцем, налякала його страшенно.

    — Ма-а-а-ам! У мене в кімнаті монстр! — закричав хлопчик і сховався під ковдру.

    — Я не монстр, — ображено бурчало загадкове щось, — мене звати Аспер. Я вже кілька днів живу в тебе під іграшками. Раніше я був дуже маленький і слабкий, щоб вилізти. Та днями ти закинув у купу бутерброд, я його з’їв і підріс. Смачний був, з ковбасою і маслом. Ходи до мене, будемо дружити.

    Макар підняв краєчок ковдри й подивився на Аспера. Він був схожий на оранжевого волохатого колобка, розміром як футбольний м’яч з тонкими ручками й ніжками. Аспер посміхався і дивився на хлопчика маленькими блискучими чорними очима. Він знову заговорив, від чого його кошлаті вуса смішно заворушилися.

    — Пам’ятаєш, ти їв мандарини?

    Макар кивнув.

    — А шкірки не викинув у смітник. Вони пролежали під іграшками, засохли, вкрились пліснявою — так я і з’явився.

    Аспер радісно підстрибнув, від чого з його хутра посипався фіолетовий пил.

    — А що ти таке? — Макар обережно зліз з ліжка і сів на підлогу.

    — Не знаю, — розвів руками Аспер і хитро примружився. — Та яка різниця, давай вже гратися.

    І з тих пір у Макара з’явився новий друг. Це був хороший друг, з яким завжди було цікаво проводити час. Вони разом будували міста з лего, влаштовували гонки на підлозі, гралися у хованки, коли батьки ще були на роботі. Аспер радо погоджувався на будь-яку витівку. Пускати паперові літачки з вікна, чи робити пластилінових воїнів, чи морські бої у ванній влаштовувати — завжди веселіше з кимось, ніж одному.

    Але було й те, що Макар не помічав. Він став гірше вчитися, бо через забавки майже не виконував домашнє завдання. І на уроках був неуважний, бо весь час думав, що б такого ще з Аспером зробити вдома. Мама й тато непокоїлися, але не розуміли в чому річ. Макар приховував друга, не розповідав про нього нікому.

    Безлад у кімнаті теж нікуди не подівся. Навпаки, після їх ігор бруду ставало все більше. Аспер лишав після себе фіолетовий пил, здавалося, що він розсипаний всюди, куди не глянь. На підлозі валялися іграшки й обрізки паперу, стіл був вкритий плямами фарби, клею та шматочками слайму. Мама вже втомилася постійно нагадувати Макару за прибирання. Вона щиро вірила, що її син має сам навчитися охайності, що він буде брати приклад з неї і тата. Терпляче чекала, підкладаючи йому в кімнату ганчірку для витирання пилу, швабру й відро.

    Та вночі Аспер тихенько виносив ці речі в коридор, щоб Макар не відволікався і більше уваги приділяв іграм та забавкам. Новий друг повністю заволодів увагою хлопчика. Йому подобався той міні-світ в кімнаті, ідеальний світ для вигадування забавок та витівок. Аспер вже не жив у купі іграшок, що виросла майже до стелі. Це було не так зручно, як до знайомства з Макаром. Значно краще він почувався в шафі, на поличці зі светрами хлопчика. До того ж там можна було знайти шматочки печива «Марія» та желейних черв’ячків — смачний і поживний для Аспера корм.

    Ще там було зручно ховатися і чекати Макара зі школи. Правда, іноді в шафу заглядала його мама, витягала одяг, відносила кудись і повертала. Речі тхнули чимось неприємним для Аспера. Запах був їдкий та нестерпний, тому він поспішав якомога швидше присипати їх своїм фіолетовим пилом.

    Макар до того пилу так звик, що вже не звертав на нього уваги. Він став дуже неуважний останнім часом, погано спав, часто просинався, майже нічого не їв. Під його очима з’явилися темні кола, як у панди, а шкіра на руках була вся в подряпинах, бо він часто чухався. Навіть бажання постійно гратися з Аспером кудись зникло. Не хотів, і все тут. Закинув десь Макарко планшет, забувши і про «Майнкрафт», і про «Енґрі бьордс»…

    Звісно що мама занепокоїлася і відвела Макара в поліклініку. Лікарка довго та пильно оглядала хлопчика. Вона перевірила, як дихає ніс, чи червоне горло, чи немає хрипів у легенях, чи чиста шкіра. Потім запитала у Макара, як проходить його звичайний день. І коли хлопчик розповів про те, скільки часу він проводить за планшетом та іграми, порадила більше гуляти на свіжому повітрі, їсти овочі та фрукти, і не забувати про особисту гігієну й порядок в кімнаті.

    Того ж вечора хлопчик рано ліг спати, бо втомився гратися з Аспером. Але його новий друг не вгамовувався, підсовував йому під вухо поп іт і тицяв пальцями у кольорові пухирці.

    — Припини, ти заважаєш, — він відвернувся до стіни.

    — Але я ще не награвся. Чому ти мене кидаєш зараз? — образився Аспер, і його маленькі очі злісно блиснули.

    — Бо мені треба рано вставати, щоб зробити уроки й встигнути погуляти з друзями.

    — Я твій друг, хіба ні? — Аспер переліз через хлопчика й ліг між ним та стіною. — Нам же так весело разом, невже ті діти цікавіші, ніж я?

    — Не починай. Ти ж у мене не один, — Макар потріпав Аспера по кошлатій голові.

    — Ну ми це ще побачимо.

    Аспер дочекався, поки хлопчик заснув, і почав робити дивні речі — згріб у купу фіолетовий пил і розсипав йому на подушку. Потім довго сидів у кутку, не спускаючи очей з ліжка, тихенько хихотів і потирав тоненькі руки.

    Вранці Макар ледь розплющив очі. У нього боліла голова, і вивчити слова з англійської мови ніяк не вдавалося. Через це він ще більше засмучувався, бо часу на прогулянку лишалося все менше і менше. Батьки поїхали в супермаркет по продукти, лишивши його вдома одного. А це означало, що він ще й солодощі собі не вибере. Макар сів на килим, відсунув детальки лего й знову повторював:

    — Elephant, crocodile, lion, tiger… ger… gir… — намагався він згадати, як буде англійською жираф.

    — Е-е, пс-с-с, — Аспер визирнув з-за дверцяти шафи. — Кидай книжку, давай динозаврами битися. Сьогодні ти птеродактиль, а я — диплодок. Нападай з повітря, я битиму тебе хвостом.

    Він стрибнув на підлогу з гумовими динозавриками в руках.

    — Почекай до вечора, будь ласка, — не відриваючись від підручника, відмахнувся Макар. — Краще почни хоч трохи прибирати, бо я вже за стіл нормально сісти не можу.

    — Це ще чому? — обурився Аспер.

    — Мені лікарка сказала, що треба слідкувати за гігієною та порядком. І відчини вікно, бо я через пилюку вже дихати не можу.

    — Оце вже ні!

    Аспер в знак протесту пожбурив динозаврика в купу з іграшками.

    — Ти не хочеш, щоб я швидше одужав? — здивувався хлопчик.

    — То все вигадки. Навіщо слухати якусь дурнувату лікарку. Та що вона знає?

    — Взагалі-то, моя мама теж мені за прибирання постійно нагадує.

    — І що? Вона багато чого говорить і робить. Он твій одяг постійно чимось смердючим мастить. Ледь витримую цей запах.

    — Не мастить, — Макар відклав підручник і встав. — Вона піклується про мене, пере мої речі, щоб я в чистому ходив. Мені приємніше, коли одяг пахне свіжістю і виглядає гарно.

    — О-о-о, то ти в нас чепурун? Щось я того не помічав, — глузливо посміхнувся Аспер.

    — Не чепурун, — хлопчик стиснув кулаки. — Що вона ще по-твоєму робить не так?

    — Відро з ганчір’ям тобі в кімнату заносить! — пискнув Аспер. — Якби я не виштовху… — він запнувся і притиснув долоні до рота.

    — Але навіщо? — Макар нарешті зрозумів, чому щоранку мама сумно зітхає і хитає головою. — Що поганого в прибиранні?

    — Нічого, нічого. Може, все ж таки пограємось, — Аспер примирливо посміхнувся і ступив крок до хлопчика.

    Та Макар дещо запідозрив, і хотів перевірити свою здогадку.

    — Зачекай, я дещо принесу.

    Він вийшов з кімнати, і через кілька хвилин притягнув відро. З нього стирчала швабра. Попри зляканий вереск Аспера, хлопчик налив у воду миючий засіб і вдягнув гумові рукавички. Та раптом, з краю відра хтось перекинув маленьку драбину, і по ній почали спускатися маленькі чоловічки у білосніжних латах з блискучим списами. Макар так здивувався, що завмер на місці, та Аспер з переляку чкурнув під купу іграшок.

    Чоловічки вишикувалися в шеренгу, а головний, що мав найдовший спис, дмухнув у свисток і голосно промовив:

    — Солдати, вартові чистоти! Ми стикнулися з серйозною проблемою — пліснявим монстром. Слухайте мою команду. Ворога знешкодити, порядок забезпечити!

    І маленькі воїни з гучним криком, вистромивши перед собою списи, кинулися у схованку Аспера. Вони бігли дуже швидко, як для такої дрібноти. Там, де ступали їх маленькі ніжки, розчинявся фіолетовий пил. Спритно пробираючись крізь іграшкові завали, вартові чистоти штрикали списами у купу, намагаючись дістати пліснявого монстра. Аспер відбивався, кидав у них пластмасові машинки, тенісні м’ячики і спінери. Йому навіть вдавалося влучати, але солдатів це не спиняло.

    Макар вирішив допомогти вартовим. Приніс пилосос, увімкнув його й підійшов до купи, відрізавши шлях для втечі Асперу. Він старався не зачепити солдат і їхнього командира, тому, щоб прилад дарма не працював, почав пилососити килим. А коли пліснявий монстр вискочив на стіл, ховаючись від вартових, штовхнув його на підлогу й схопив за ногу. Аспер пручався, смикався і противно пищав. Його оточили воїни і, стрімко нападаючи, прокололи Аспера мов мильну бульку. Монстр, який прикидався другом, розсипався на оранжеві клапті, здійнявши хмарку фіолетового пилу.

    Солдати радісно вигукнули:

    — Ворога переможено! Дякую, Макаре!

    Та це був лише початок. В кімнаті хлопчика все ще панував безлад. Макар приніс пакети для сміття, і разом з вартовими чистоти завзято почав наводити порядок. Довгенько їм довелося розкладати речі на місця, витирати пил, збирати сміття і мити підлогу. Але старання були варті того.

    Коли повернулися батьки, то не впізнали кімнату Макара. Мама ошелешено стояла на порозі й роздивлялася чистий килим, порожній, відмитий до блиску стіл, застелене ліжко і іграшки, що були складені на свої місця на поличках. Тато обіймав Макара й хвалив за виконану роботу. А сам Макар відчував, що почувається значно краще, ніж було зранку.

    З тих пір хлопчик пильнував за порядком не тільки у себе в кімнаті, а й у всій квартирі. Макар не хотів, щоб у них знову завівся пліснявий монстр, чи ще якийсь монстр, і нашкодив йому або батькам. Звісно, він не став чепуруном, іноді щось забував зробити, бо світ «Майнкрафту» і гра «Енґрі бьордс» були цікавіші, як не крути. Але ми ж усі вчимося чомусь не одразу. Головне — старання і постійна праця, і тоді неодмінно все вийде.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Tatia Koviz
    18.01.2022 00:31
    До частини "Аспер"
    Такий цікавий той Аспер😀 а з'явився як! Після цієї пригоди захотілося прибратися зайвий разок😄👀
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше