Зміст
  • Ялька
  • Ялька

    Прокинутися Ялька ще не встигла, проте відчувала, що зовні тепло, наче влітку. Знайомий аромат хвої незвично переплітався з цілою низкою дивних, але приємних запахів. Вона потягла носом повітря, яке так смачно пахнуло та чхнула, вивалившись з ялинки на підлогу, вкриту м’яким килимом. І ось тут нарешті повністю прокинулася.

    Ялька очманіло крутила головою, озираючись навколо, і все ніяк не могла збагнути куди подівся ліс, небо, і що це за тепле місце, куди літо прийшло просто посеред зими.

    – Ти хто, чужинко? – почувся позаду суворий голос. – Звідки ти взялася?

    Дівчина поглянула назад і оніміла від подиву: перед нею стояв невисокого зросту старий у старомодній свитці та стоптаних личаках з кудлатою сивою бородою. Він дивився на Яльку так невдоволено, що вона зніяковіла під тим пильним поглядом.

    – Ви до мене? – невпевнено спитала.

    – А то до кого? – пробуркотів дід. – Не до стільця ж! – він махнув на стілець, що стояв під стіною. – Непроханим гостям тут не раді.

    – Ялька я, мавка лісова! – на одному подиху присоромлено промовила. – Я як народилася – в ялинці оселилася. Ще з малого паростка в лісі мешкала: восени – засинала, навесні – прокидалася, влітку – сонечку раділа, з сестрами бавилась, рослинам допомагала міцнішати. А ось цієї осені заснула – і загубилася… Не знаю, де ліс подівся, куди моя ялинка зникла і як я тут опинилася!

    Обличчя старенького після мавчиної розповіді вмить подобрішало, від недовіри та підозрілості не лишилося й сліду.

    – От бідота! – пожалів він дівча. – Оце так халепа з тобою трапилась! Дивина та й годі! Це ж нечувано! Ніколи на моїй пам’яті ще лісові у хатніх не гостювали.

    – То ви хатній дух? – не повірила Ялька. – Домовик?

    – Власною персоною, – домовик шаркнув ніжкою. – Омелян. До ваших послуг. А от з ялинкою справді прикро вийшло.

    Мавка розгублено закліпала, не наважуючись спитати про долю свого деревця. Проте старий сам розповів:

    – У людей нині свято: вони проводжають рік, що підходить до свого завершення та готуються зустріти щирими сподіваннями новий. У них вже здавна існує традиція: прикрашати до Нового року оселю ялинкою…

    – Як ялинкою? – чи то здивувалася, чи обурилася мавка. – Хто ж їм таке дозволив?

    – Господар щороку ходить до лісу по деревце, щоб влаштувати гарне свято маленькому сину, що росте без матері. Він казав, що робить це з дозволу лісовика, той якимось чином вказує на ялинку, яку можна взяти. І він завжди приносив порожні дерева, які не мали в серці берегині. Але зараз якимось чином помилився… – домовик, замислившись, почухав потилицю.

    – Що мені тепер робити? – просльозилась дівчинка. – Де тепер мій дім? Моя ялина?

    – Ялинка твоя он там в кутку красується. – махнув рукою Омелян. – Та чи залишиться тепер вона твоїм домом?

    Ялька поглянула туди, куди вказав домовик, і нарешті побачила свою красуню. І не дивно, що вона її зовсім не впізнала, бо зараз перед нею стояло не маленьке пишне деревце, а велична й ошатна ялина, що була прикрашена різнокольоровими кульками та сяяла безліччю яскравих вогників.

    Щирий захват, який переповнив мавку, змішувався з пекучою тугою. Її улюблениця наразі була неймовірно гарною та водночас холодною і чужою. Вона не відгукувалась на Яльчин поклик, не пускала берегиню всередину, лише кокетливо розправила гілочки, вбрані у барвисту мішуру.

    – Здається, їй до вподоби бути святковим оздобленням, – із сумом в голосі протягнула мавка. – І зовсім не хвилюється через те, що до лісу вороття немає…

    Вона сіла під ялинку, притулилася до шорсткого стовбура, від якого нестерпно пахнуло домом, та гірко розплакалася.

    Старий спочатку хотів заспокоїти дівча, та потім вирішив: хай поплаче. Тому всівся неподалік та, поринувши у власні думки, почав куйовдити бороду.

    Шестирічний Івась давно вже мав спати. Він так завжди робив, лягав раніше, щоб прокинутись святковим ранком і побачити подарунки під ялинкою. Та сьогодні сон до нього чомусь не йшов. Спочатку йому захотілося пити, потім – цукерку, а зараз душа вимагала мандаринів.

    У вітальні, де на столі стояла ваза з омріяними фруктами, було по-справжньому святково, тому що там сяяла вогниками ялинка. Цього року вона була дивовижно гарна, просто казкова, Івась щоразу всміхався їй, коли проходив повз.

    А от коли хлопець заліз на стілець і вже потягнувся до вази з мандаринами, з боку ялинки почулося тихеньке перешіптування. Він поглянув туди та побачив свого старого знайомого – домовика Омелька, який допомагав йому та доглядав за ним, коли татка не було вдома. Біля нього сиділа та схлипувала дивна дівчинка з довгою зеленавою косою у яскраво-зеленій сукенці.

    Івась схопив мандаринку та попрямував до ялинки, бо цікаво було дізнатися про нічну гостю.

    – Івасику! – помітив його домовик. – А чому це ти не в ліжечку?

    На хлопця поглянули дивовижно великі зелені очі дівчини, в яких бриніли ледь стримувані сльози.

    – Та не спиться чогось… – Івась навіть знітився від того погляду.

    – А це наша гостя – Ялина. Вона мавка. – представив старий дівчину.

    – Краще просто Ялька. – голос мавки був теплий, як літній вечір, та сумний.

    – А я – Івась. – хлопець сів поруч та простягнув новій знайомій мандаринку. – Тримай. Ти гарна, наче казкова царівна. Тільки більше не плач.

    Дівчина вдячно всміхнулася.

    – Я просто сумую за своїм домом. – пояснила вона. – Мені тепер ніколи не повернутися до лісу.

    – Чому це? – не розумів Івасик.

    – Через нашу ялинку, – відповів за мавку Омелян. – Ялька – її охоронниця, берегиня. Тепер без коріння вона всихатиме і мавка з нею.

    На цих словах Ялька знов голосно схлипнула. Хлопчик з недовірою поглянув на ялинку, що стояла перед ними у всій красі, а потім з і співчуттям – на мавку та спитав:

    – Невже це ніяк не можна виправити?

    Ялька, рюмсаючи, захитала головою, а домовик лише безпорадно розвів руками.

    – Ну має ж бути якийсь вихід! – Івась зовсім не хотів миритися з тим, що ця гарненька дівчинка може всохнути, як стара груша на їхньому подвір’ї, яку торік зрубали.

    Дві пари очей з надією поглянули на нього.

    Хлопець знов подивився на ялинку, потім на годинник, що висів над столом – і йому сяйнула несподівана думка.

    – Ви знаєте, що сьогодні найчарівніша ніч у році?! – урочисто запитав він. – Сьогодні ж всі бажання здійснюються! Головне, щоб вони були щирі та вчасно загадані.

    – Коли це вчасно? – не зрозумів домовик.

    – А вже за п’ять хвилин! – ошелешив присутніх Івасик. – Рівно опівночі! Тож треба поквапитися і загадати бажання, щоб Ялька опинилася вдома.

    В кімнаті запала тиша, лише годинник гучно відраховував секунди до заповітної миті.

    Коли пробило дванадцяту, три щирих бажання об’єдналися, щоб врятувати мавку від біди. Івась навіть очі заплющив, аби дієвішими виявилися чари. А коли знов подивився навкруги, то не помітив жодних змін: поряд стояли домовик та мавка, яка ще й досі тримала в руках мандарин.

    – Не вийшло… – ледь чутно прошепотіла Ялька.

    – Може треба трохи почекати, – припустив хлопець. – Може воно не одразу діє.

    – Може й не одразу, – безнадійно відповіла Ялька. – Тож почекаємо.

    Вони якийсь час посиділи мовчки, слухаючи, як сусіди на вулиці вітають одне одного, та спостерігаючи, як змінюється візерунок вогників на ялинці.

    – Давай допоможу, – Івась взяв мандарин з мавчиної долоні та почав чистити. – Скуштуй, це дуже смачно. – він розділив навпіл соковитий фрукт і дав Яльці половину.

    Хлопець і з домовиком хотів поділитись, але той десь зник.

    Ялька скуштувала мандаринку та від задоволення аж очі закотила.

    – Це дуже смачно! – промовила вона із захватом. – Знаєш, що я подумала? Коли вже сьогодні свято, то не на часі сумувати та сльози лити. Нумо святкувати й веселитися!

    Мавка підхопилася, взяла Івасика за руки та закружляла його біля ялинки.

    Дітлахи веселилися, розповідали смішні історії, співали одне одному пісні, танцювали кумедні танці та голосно сміялися, зовсім забувши про всі неприємності навколо. Саме такими їх побачив Омелько, коли нізвідки з’явився посеред кімнати.

    – Радий, що застав вас в доброму гуморі! – домовик гордовито виструнчився перед друзями. – У мене для вас чудова новина! Я тут попитав усіх духів нашої садиби, крім садових мавок, бо ті вже давно сплять зі своїми деревами. Так от, виявилось, що з вишневого пенька під самим тином цьогоріч проросла маленька гілочка. Нею ніхто не опікується, а вона без берегині може і взимку замерзнути і влітку всохнути…

    Ялька радісно застрибала, плескаючи в долоні:

    – Це просто неймовірна новина, пане Омеляне!!! А можна я буду її оберігати?

    – Ну, звичайно, можна! – задоволено всміхнувся домовик. – Я ж до того і веду. Але зауваж, що догляд за фруктовим деревом суттєво відрізнятиметься від того, до чого ти звикла.

    – Я згодна! Згодна! Згодна! – щасливо вигукувала мавка, кружляючи з Івасиком навколо Омелька.

    – Ура! Бажання здійснилося! – радів і собі Івасик.

    Незабаром Яльку, вдягнену в теплу хлопцеву куртку, проводжав до пенька з тендітним паростком дворовик.

    – Ось тут, – вказав він на засніжений горбочок, з якого тяглася вгору одненька гілочка.

    – Дякую, – мавка зняла куртку та передала дворовому духу. – Поверніть, будь ласка, Івасеві.

    За мить вона була всередині та відчула, як тремтить від холоду молода вишенька, тому без жалю ділилася теплом свого гарячого серця. І вже тоді усвідомила, що зробить все, щоб її деревце щовесни рясно вкривалося квітами, приваблюючи до себе бджіл, та щоб влітку віти гнулися від соковитих ягід. І, заспокоєна цією думкою, Ялька міцно заснула.

    А Івасик, роздивляючись зранку подарунки під ялинкою, зовсім по-дорослому попросив батька не рубати наступного року ялинку, бо вона висохне без коріння. Краще вже штучну в магазині купити.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Лана Філлі
    03.02.2023 14:41
    До частини "Ялька"
    Та щодо штучної не впевнена. Зараз є можливість купувати у горщиках, а потім висаджувати. Не завжди приживається, і часом задорого, але мені здається, мавці б таке більше сподобалося :)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Катерина Скрипка
    30.09.2022 00:17
    До частини "Ялька"
    Яка казочка добра! Дуже сподобалась🥰 І мавочка чудова, і Омелько, і хлопчик Івасик такий хороший... А головне, ялиночки рубати не треба, бо там хтось живе - дітки запам'ятають і не рубатимуть😊
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • БерТа
    16.12.2021 22:05
    До частини "Ялька"
    Така щира казочка. Як маленька дитина, прочитала на одному подиху. Дякую за теплий та неймовірно добрий твір.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше