Сни Полум'я II(Dreams of Fire. Volume II)

Через обставини

так легко впала я на дно,

Довкола мене незримих ворогів повно,

Зуби власні зціпивши,

Голову гордовито піднявши,

На те, що від очей моїх лишилось,

Пов'язку одягнувши,

Міцно червоний каптур напнувши,

На вершину цього міста інтриг я взбираюсь,

Десь на омані послизаюсь,

А десь і в людях помиляюсь,

Але нікого не буду я боятись!

Більше страху немає в мені,

А в серці лиш палке полум'я горить,

Кличе мене мстить!

Під моїми ногами

Вулички улесливих чиновників розгортаються,

Пани поважні в домівки повертаються,

Радники весь час все сваряться,

Сенатор на безпеку наражається,

А в тінях нічних

Інтриги сплетені із змій зелених,

Що мають за собою купу таємниць містичних,

Темних та магічних!

Вогнями помаранчевими моє містечко рідне під ногами все палає,

За ним душа моя весь час припадає,

Болісно зміям на поталу

Віддати все, що дороге мені!

Хотілося вірити мені,

Що ніколи не настануть

Темні ці часи,

Що все швидко повз мене пролетить,

В одну-єдину мить.

Але розквітають вороги,

Міста страждають під їхньою рукою,

А я не бачу всього цього,

Лиш сіре тло довкола мене,

А в ньому магічні спалахи,

Яскраві та містичні духи!

На помсту все життя своє

кидаю,

Кращі роки юності моєї витрачаю,

Але чи в кінці спокій я отримаю?

Адже смерть одних людей поганих

Ніколи не поверне мені рідних та близьких!

Вони підло забрали в мене спокій,

Вони відібрали моє мирне життя,

Вони відібрали, навіть і мою сутність світлу!

Й рідних моїх у лапи смерті віддали,

Нещадно всіх близьких та друзів ці змії все труїли,

В дитинстві мені кислотою

Власні очі випалили!

Ховаю я ті темні незрячі ями

Під червоною пов'язкою,

Але не стала я слабкою,

Не зламалася, підкорена сліпотою!

Мої почуття все міцнішають,

Слух та сприйняття гострішають,

В руках й ногах, у тілі всьому покращується спритність,

Мечем та Кинджалами показала я майстерність,

У танок із Смертю все пускаюсь!

Мій Внутрішній Зір весь світ показує,

На ворогів мені впевнено вказує!

Довкола мене сіре тло,

А в ньому примарний світ,

Тьмяні містечка нариси,

Немов художник їх малює

Крейдиною по чорній дошці!

Я бачу аури довкола,

Всі кольори райдуги сяяли,

Для світу я сліпа й безпомічна,

Для ворогів таємних могутня й непереможна!

В червоній материній мантії,

Із каптуром, що надійно обличчя приховало,

По місту в тінях я ходжу,

Спокій людський від некромантів стережу!

Не знала я ще тоді,

Що ця боротьба і помста

Все моє життя охоплять,

Що десь глибоко в руїнах тих Небесних,

На мене загадкові пророцтва все чекають,

Прибульці, що заздалегідь на долю мою впливають,

Мій шлях життєвий рішуче змінюють,

До примарних ілюзій свою увагу звертають!

Могутній артефакт в руках лихих,

Його спокус боюся я,

Людина я проста-

Лиш спокою бажаю,

Щоб батьки врешті спочили у власній смерті,

Знаючи, що вороги їх знищені!

Не треба сил надмірних,

Не треба мрій примарних,

Не треба над нами й влади могутніх!

Дайте лиш жити, як хочемо,

Бажаю той ненависний Смарагд в ріку з вежі я жбурнути,

І більш ніколи його не бачити та не відчувати!

Таємні знаки,

Залишені в минулому,

Довкола мене сновигають,

Про щось важливе розповідають!

Моя вічна битва у місячних тінях розгортається,

Поки все місто міцно спить!

Знов ціль свою я переслідую,

Ворожу діяльність у місті досліджую

Та її зі шляху прибираю,

Нашу перемогу наближаю!

Довкола мене знов білий ілюзорний простір,

Знов біти й байти

Починають людей й міста за мить одну переді мною будувати,

Все, як в житті минулому відтворювати,

Моя битва у вічності буде тривати!

Взбираюсь на червоні дахи храмів,

По балконам пробігаю,

По багатіїв верандам теж прослизаю,

А довкола мене інтриги й брудна гра розгортаються,

Нові пригоди починаються,

Вся історія республіки перед очима образно проноситься!

По мощеній бруківці ранзарських вуличок блукаю я,

Весь час щось розслідую,

Когось прихованого в тінях переслідую,

Стрибаю й по будівлях підіймаюсь,

Ніхто від мене не сховається!

Вороги все мріяли про моє знищення,

А я все поряд біля них стояла,

Загорнута в завісу мороку,

Лиш рука моя священним полум'ям істини палала!

Вся влада в місті прогнила,

До темного озера гріхів, розбещеності й брехні радо вона впала,

Над стражданнями людей таємно все вона раділа,

Про мою кару власну ця влада вже забула!

Я ворогів в Сенаті нещадно вирізала,

Кров'ю стікати залишала,

Після себе лиш спалені тіла лишила!

В якості плати беру від них я життя,

Не даю їм шансів на вороття,

Я остання, кому вони всі таємниці викладуть нарешті!

Моє перебинтоване обличчя в шрамах війн численних

Буде останнім, що вороги побачать!

Немає жалості на ньому,

Кам'яним зосталось,

Без емоцій крижаним постало,

Замерзло й серце все моє,

Зосталась лиш я і власна помста,

Що підкидає хмиз у вогонь душі моєї!

У сни ворожі я вриваюсь,

Як левиця із двома палаючими пазурами,

Так і я ворогів безжально все вбиваю,

Нічого по собі не залишаю!

Шепочу їм на вухо своє відвернення:

"З полум'я приходимо, до полум'я повернемось!",

Щезаю в мороці нічного міста,

І я лиш примарна тінь минулого,

Яку позбавили всього святого й світлого в душі!

Прогриміли війни довкола мене,

Померли на них всі друзі,

Пройшла через пекло на землі я,

Облягала все фортеці,

Від ядер пушки ухилялася,

Боялася гуркоту карабінів,

Новий прогрес із півночі прийшов,

Із собою смерть та руйнування він приніс!

Ховаю в руїнах небезпечний артефакт,

Нарешті я помстилася,

Але куди життя мирне поділося?

Старію я,

Потроху все марнію,

Маю одну останню мрію-

Дізнатись, за що боролась я?

За що колись стояла?

Куди кращі роки свої спустила?

Чи правильно вчинила?

Чи краще, щоб артефакт ворогам віддала?

Може краще світу бачення у них?

Заплутав наш орден у пітьмі нічній,

У мороці ілюзій!

Хочу правду зрозуміти,

Істину останню віднайти.

Проваджу на старості щоденник,

В останній раз за меча я берусь,

В паломництво вирушаю,

Туди, де Евкарія колись над нами владарювала,

На спірну землю, що в давнину палала,

Шукаю правди в руїнах родового фенікса гнізда,

Глибоко в Хараф-Емерені

Нові істини таємні

На мене все чекають!

Вирує чорний простір,

Крається на друзки світ моїх ілюзій!

Стільки сутностей нараз

У свідомості змішалося.

Нас багато, але й, водночас, я одна.

Хто я?

Чи я Евкарія, що орденом владарювала?

Чи Орфоломія сліпа й стара, що все життя помсті віддала?

Чи маленька дівчинка таємнича,

Що в кіберпросторі мене від лиха боронила?

А може, я Ніколь з сучасності далекої,

Яка теж втратила все найцінніше у житті,

Але готова до останнього боротися?

Не знаю відповіді,

Знаю лише, що новий ворог в мене є!

Машина за вірус свідомість все приймає,

Несвідомо мене видаляє,

Руйнує всі світи минулого,

І кіберпростір пожирає,

Мою свідомість жорстоко до віртуальних лап хапає

Та на шматки терзає!

З останніх сил я вириваюсь,

Крізь темну арку спогадів у невідомість кидаюсь

І знов я на золотих берегах,

В ельфійському Старому Королівстві,

В тілі Орфоломеї, що інтриги палацові розв'язує,

Довкола неї монархія вмирає,

Демократія й до варварів надходить на білих крилах!

Знов зелений спалах,

Смарагдова спокуса,

Свідомість крається,

Довкола зелені руни цивілізації Акарна,

А я знов у тілі Евкарії

Проти зради й некромантів все борюся,

Несу межи Полум'яних Вартових я вчення!

Старію й тут я,

Кульгаю вже від часу,

Рефлекси сповільнилися,

На моїх очах нова родина розпадається

І знову гине!

Моє волосся все сивіє,

Рука тремтяча вже не та,

В голові шепочуть голоси Акарна,

Смарагд до мене все звертається,

Мене вічністю він зваблює.

Одна дрібничка,

А через неї стільки розбитих життів!

Брешу про втрату артефакту,

Сама за фальшстіною його ховаю,

Для себе в майбутньому залишаю!

Остання битва з некромантами

І спокій смерті,

Знову вогонь і переродження,

Я Орфоломія, що прийшла на місце останнього спочинку

Евкарії великої!

Знання могутньої цивілізації перед моєю рукою,

Але я- проста людина!

Лиш істину шукала я, а не ілюзії жахливі!

Не влади, а правди хочу я!

Тепер знаю я, за що сама стояла у вічній битві,

За що Полум'яні Вартові життя своє віддали-

За кращий світ, за світле майбуття,

Для того лиш, щоб майбутні покоління нарешті закінчили нашу справу!

Тепер отримала я спокій у душі,

Відкидаю зброю геть,

Лишаю назавжди тяжкі обладунки,

Хочу звичайного простого я життя,

Зустріти смерть, як старого друга,

У домівці власній із коханою людиною!

Прокидаюсь я від коми в іншому житті,

Нове пророцтво вже отримала,

Настав час Смарагдову Корону відродити

Та споконвічного ворога остаточно перемогти!

По мотивам серії книг "Dreams of Fire. Volume II", "Dreams of Fire:Reborn" та "Dreams of Fire:The Truth"

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.