Життєдайна

Я люблю Дрімфорг, його атмосферу та світ. Особливо «Тягар» та «Короля». І яка ж я була щаслива, коли виявилося – оповідання, не просто відбувається у цьому химерному місті, воно відкриває його з зовсім іншого боку. Тобто з середини, очима його жителів/загублених/ув’язнених – все це синоніми до словосполучення «працівник Дрімфоргу» Хочу говорити про все і відразу, але відгук має бути цільним та зрозумілим. Почнімо з атмосфери та те, як ця історія написана? Думаю, ніхто не буде проти. Сама історія вже наповнена містикою та вайбом загадковості, але мова автора немов смачне тістечком з чаєм, не просто доповнюють картинку пекарні у Дрімфоргу, вони окремий шматок прекрасного. Ми відчиняєчимо двері у світ з надією дізнатися - Дрімфорг. Хто він? Реальність чи все таки вигадка? І чи ж можливість зрозуміти усю глибину цього міста. Як ви думаєте, яку одну таємницю ми дізнаємося в кінці? Я вам звісно не скажу, але всю історію ми біжимо за відповіддю, що ніби ось можна піймати, лиш протягни руку, але все виявилося просто. Варто було пам'ятати одне правило та не дізнаватися того, чого не хоче місто. Сюжет плавно перетікає з однієї локації у іншу, знайомить з іншими героями та внутрішніми правилами гри міста. Правилами, до допомагають змінювати грішників. Правила, яким треба підчинитися, а не йти проти системи. Історія захоплює та постійно відкривається з зовсім не сподівананих сторін. Ви прийшли дізнатися більше про Дрімфорг, а з Ліхтариком познайомитися не хочете? І таких зустрічей сотні. А про те, що героїня умовно живе у сні, я, напевно, навіть заїкатися не буду. Взагалі Пам дуже харизматична пані, яка знає, що хоче від цього життя. Вона має безліч знайомств, працює у пекарні( і напевно саме її ви могли бачити у інших оповідання), а ще шукає відповідь. Цікавить різними науками, що у нашому світі часто йдуть з часточкою псевдо-, але чи стають вони від того менш важливими? Не думаю. Напевно, це те оповідання яке краще читати але після того, як познайомилися з історіями про заблукавших випадково у світі. Тоді занурення відчуватиметься ,нуу, зовсім по-іншому. Я закохана у цю історія. Вона прекрасна від назви до останнього речення, що зовсім не пахне хепіендом. Булочками, але не щасливим фіналом. Хоча, що я тут розповідаю? Швиденько хапаємо ковдру і чай, і вперед досліджувати Дрімфорг. Можливо, саме перед вами місто розкриє свою скриньку з таємницями Але будьте обережними! Є шанс залишитися тут назавжди.

Разів десять перечитав))) Дякую! Дуже приємно!

Вау. Мені відібрало мову. Сюжет настільки продуманий, що слів немає. Не те що слів, а в голові не вкладається те, як чудового ви його продумали й відтворили. Хоча більше цікавить те, як довго ви його створювали і чи вистачило вам терпіння. Персонажі всі до одного розписані чудово. Коли читала про шерифа, здавалося, що знаю його вічно і що він є від початку. Коли читала історію, здалося, що далі на мене очікує дилогія чи навіть трилогія. Якщо має ще ідеї та терпіння, може продовжити розповідь, цей твір справді вартий уваги. Ще одне: я не помітила ні містики, ні жахів. Прочитала на одному подиху. Однак трішки незвично бачити "місис", а не "місіс" у тексті.

Оце відгук! Аж не віриться, що то про мій твір. Дуже дякую! Продовження не плануться. Хоча, якщо "БукБанда" забажає другу частину збірки "Місто спогадів" і знову мене гукне, то можливо й буде продовження. Але це навряд. Зустрічав десь варіянт написання "місис". Мені здалося, що так правильніше, хоча, здається без різниці.

Так, за новим правописом "місис" правильно, просто я ще не звикла)

Як же цікаво! Неймовірний сюжет з цікавими поворотами. Гном ще та зараза, а Памелу дуже шкода. Її історія дивовижна. Дуже подобається вона, як героїня, а місто круте! Цілісність твору мені подобається, нічого зайвого немає. Читалося швидко і легко, адже чудова мова!

Іра, дуже дякую тобі за приємний коментар!❤❤❤ Радий, що сподобалось)

Привіт. Поки найкраще, що я читав на Аркуші) Не знаю чи пишите так з першого разу чи це редактура, але текст смачний, все на своїх місцях. Цікаво чи зможе героїня переконатм когось з гостей Дрімфогу після спокути віднайти свою могилу та врятувати. Місце де знову і знову переживаєш свої грішні вчинки, на мою думку, ідеально підходить для літератури. Таке собі місце-антагоніст чи локація-тінь. Дякую

Привіт! Дуже приємний відгук! Цікава ідея з пошуком могили, але продовження ніякого не планується. Дякую за коментар!