Невипадковий подарунок
Раптом якийсь пронизливий писк повертає мене до реальності. «А це що? – Маленький рудий клубочок нявчить і намагається сховатися від дощу. – Як ти взагалі тут опинився? Чи хто тебе тут лишив? Нічого, якось прилаштується. А якщо ні? Що за день такий сентиментальний? Та куди ж я його заберу? Я відходжу на кілька метрів, та зрештою моє серце не витримує, і я повертаюся. А якщо я заберу і принесу кошеня їй?»
000154
⋯
