Pre-fariatum

хіба можливо тепер нам знати яким буде будень...чи він настане?...

я навіть не знаю, яким від учора сьогодні він буде від самого рання...

хоч дні мої нині пусті, монотонні, нудні, один з одним подібні - дивує вже те, що прокидаюсь...адже останніми днями під окупацією москаля не полишає мене в сьогоденні тривожне питання - чи прокинусь я завтра на ранні?... питання...

та як завжди - починаю день кавою.

з гарячою чашкою кави в руці в сьогодні на ранні вітаю день перший останнього місяця року.

а він розпочався в холоді та снігопадом - мокрий, важкий одразу той сніг спадаючий танув...білі його острівки перетворювалися вмить на кучу бруду, брудні потічки та калюжі... - так почалась цьогорічна зима в окупації...

поставив порожню чашку на стіл, одягнувся як най тепліше, напнув на баняк свій шкіряного картатого картуза, прихопив тростину та вийшов пройтися навколо хати, подихати свіжим повітрям в надії, що ти нікого не стрінеш і тебе ніхто не зустріне... - в окупації зрадників-колаборантів достатньо...

місто гуділо...наче легенями хворими диха...чути далекі відлуння мов розкотистий грім канонад...холодне вологе повітря насичене духом розпеченого залізяччя... - важко дихати ним...

- ...оце тобі свіже повітря... - зіронізую мовчки до себе собі.

повертаю додому, удома тепліше...

темно тут але ж як!

вмикаю світло.

зітхаю полегшено - надії справдилися...нікого не стрів я і ніхто на мене устріч не натрапив...сідаю до свого письмового столу, занотовую враження... і не помітив - поринув у спогад про перші дні, коли увійшло зомбоване стадо... - мародери...злодюжки...орки...убивці...разом із ними зрадники, колаборанти...почали грабувати, "на підвал" направляли незгодних і там катували...а "на показ" влаштовували шумні так звані "атракціони", конкурси "красоти"...зазивали весело зустрічати новорічні, різдвяні свята...

сволота ж тваринна!...падло! хто ти такий, аби керувати, створювати якісь "показушні" свята...вказувати мені ким та яким мені бути?!...давно чи ти з дерева зліз, кремлівське гадюччя?!!!...

...і далі все в тому ж ключі лилися мої з прокльонами спогади...та питання відкритим лишилось понині... - хто ти такий?!...якого біса ти тут?!!!...і треба ж! отак от болючому спогаду впасти в цей день, коли поряд великі насправді святії свята...

...отже - той віршик мій давній з питаннями до москаля-окупанта передсвяткове... -

PRE - FARIATUM

*************************

це сон у сні...

фантазій дика гра.

пробудженням - у лоба ляскіт щигля!

в бажанні карнавалу, шумних свят

у маскараді ти

сховав лице

та суть... -

хто ти такий?

з'явився звідки тут?...

в руці твоїй сріблястий балабончик.

усміхнено дзвонінням кличеш пріч

з барлогу сну

до зірочок у ніч,

іскристим шляхом де

біліє переліг.

хода твоя -

то віяло завій!

і пірует веселий знищив па,

усі втопив і порухи, і рухи

в стрімких лелітках, блискітках сліпучих...

і дмеш в ріжок так голосно, що аж

скрутився простір розтрубом на страх,

тривогою націленим на душу...

хто ти такий?!...

у картах джокер?... - ні.

пішак у шахах?

блазень шахівниці?... -

де всі фігури вбиті...лише ти,

рожевощокий ферт,

рахуєш мовчки смерті...............

******Pre-fariatum - передсвяткове