Гаррі любить помідори

Моя історія про те, як сувора машина навчилася любити. Або краще розпочну так: послухайте, як мій товариш Гаррі допоміг мені в одній дуже делікатній справі.

Наш корабель щойно минув пояс Оріона та наближався до планети Терра-2. Попри невеликі розміри, вона кліматом та складом повітря нагадувала Землю, тож людська допитливість була цілком природною. Ох, як же нам кортіло побачити її на власні очі!

До речі, мене звати Колін, а у моїй трудовій угоді на той час було записано "старший спеціаліст з біології та екології". Та справжня моя пристрасть — помідори. Саме так, серйозний науковець із помірною сивиною розмовляє з кущами та по-дитячому щиро радіє кожному овочу.

Протягом польоту я мав багато вільного часу та випросив простору залу для селекційних дослідів. Я йшов до моїх теплиць одразу після сніданку та часто забував про обід, натомість безперервно щось майстрував, перекопував чи висаджував. А надвечір, виснажений, довго сидів та з насолодою вдихав терпкий аромат свіжої зелені.

Досить швидко зала наповнилась кущами різноманітних сортів, тож роботи завжди було вдосталь. Щоправда, команда вважала мене диваком, та мені було приємно годувати усіх стиглою городиною.

— Доброго ранку, Коліне.

— І тобі доброго ранку, Гаррі!

Це зазирнув робот-андроїд на ім'я Гаррі. Він приходив до мене щоранку.

— Коліне, тобі потрібна допомога?

— Ні, Гаррі, дякую, — сьогодні направду не треба було лагодити систему поливу чи майструвати підпори для кущів.

— До побачення, Коліне.

Далі Гаррі за звичаєм пішов до інших членів команди, адже він був запрограмований допомагати. А я почав готуватися до чергового запилення: треба було обрати сорти та знайти на них щойно розкриті бутони.

Опівдні двері відчинились, та Гаррі знову привітався. Він щоразу вітався, навіть коли ми бачились учетверте за день.

— Я виконав усю роботу... Коліне, що ти зараз робиш?

— Схрещую помідори, аби вивести новий сорт.

— Це твоя програма? Але у тебе вже є багато різновидів. Ти хочеш зробити більше? Навіщо? — він був, наче трирічний малюк, якому цікаво усе довкола.

— Ну, люди вживають їх у їжу...

— Команда уже отримує достатньо поживних речовин. Коліне, ти зламався? Я можу тобі допомогти!

— Ні, Гаррі, дякую. Хіба що... подай-но мені оті щипчики.

До обіду він стояв поруч та уважно спостерігав за мною, аж поки його не покликав старший інженер.

Наступного ранку робот знову завітав до мене.

— Коліне, можна запитати?

— Давай!

— Навіщо тобі стільки помідорів? Я ще не зрозумів. Я говорив про це інженеру та механіку. Вони обидва сміялись та нічого не відповіли.

— Хм, як тобі пояснити... Бо я це люблю...

— "Люблю"? Коліне, що значить "люблю"?

— Ох, ти мене завів у глухий кут, Гаррі... Любити... Думаю, це сенс людського життя та універсальна формула щастя. От у тебе, приміром, є програма, і ти радієш, коли її виконав.

— Так, я радий бути корисним. Але яка вигода від надмірного виробництва?

— У любові, Гаррі, немає поняття вигоди.

— Дивна у тебе програма, Коліне.

Далі Гаррі стояв із годину та мовчки спостерігав за мною. Аж раптом попросив:

— Коліне, дозволь і мені зробити твою роботу. Я хочу зрозуміти, що таке "люблю".

Я лише хмикнув, але не зміг відмовити такій щирості. Робот з обережністю слона вхопив тендітну квітку та ледь не перетворив її на порох.

— Вибач, Коліне. У мене не вийшло "люблю". — схоже, він трохи засмутився, чи то я побачив у його скляних очах-камерах щось більше, аніж просто машину. — Я придумав.

І Гаррі зник на якийсь час, а повернувся із кількома металевими стрижнями та інструментом. З годину він працював, низько схилившись, час від часу було чути дзижчання дрилі та стукіт молотка. А далі підвівся та з гордістю простягнув руку:

— Дивись, Коліне, я вдосконалив себе та тепер готовий тобі допомагати.

Він приладнав до кінцівок щось на зразок тонких та дуже рухливих щипчиків.

— Дозволь мені усе зробити. Я впораюсь.

За другим разом у Гаррі вийшло трохи краще, але його пальці досі не були налаштовані на тонку роботу. Він раз за разом продірявлював мішечок із пилком, або відривав зайве.

— Гаразд, Гарі, не журись. Ти сьогодні молодець, — я обійняв його за плечі, та самому було смішно, що сприймаю його так близько до серця.

*****

Наша посадка на Терру-2 була вдалою. Ми відкоркували шампанське, а на ранок відкрили люк. Нарешті для мене почалася справжня робота.

Ми із Гаррі бачились тепер не часто, я навіть сумував за нашим ненав'язливим спілкуванням. Зараз він увесь день щось носив та споруджував, та і я з головою поринув у свої пробірки, як шуткувала команда. Потрібно було брати проби ґрунту та води, вести щоденник погоди, а ще інвентаризувати та класифікувати усе, що має ознаки життя. Тож уперше я вільно вибрався на прогулянку лише днів за вісім.

Одразу за низькими заростями чагарників мені трапилась маленька галявина, на якій росли вони — справжні помідорні кущі. Власне, це були не зовсім ті доглянуті розкішні рослини, що лишились на кораблі. Так, якась дичина. Але помилки бути не могло — пасльонові я впізнаю із закритими очима. На низьких кущах висіло червоне намисто, але навколо було чимало дрібних бутонів, квіток та невеликих зелених зав'язей. Неймовірне поєднання!

Я обережно відкопав молодий кущик та, наче дитину, поніс до корабля, аби висадити на вільну ділянку. А наступного ж ранку побачив лише засохлі стебла. Якби я так просто здався, у ту ж мить позбавив би себе права називатися вченим, тож пообіді я сидів у теплиці навпочіпки із новим кущем та великим пакунком ґрунту з планети. Але ні, новий саджанець не протримався і до вечора.

На ранок я вирішив, що просто мушу схрестити свої томати із місцевим видом. Не питайте, звідки мав таку впевненість в успіху, захоплені люди часом здаються дурнями. Та мені терміново був потрібен сорт, багатий на врожаї та здатний витримати умови корабля.

Деякі мої бутони от-от мали розкритися, і досвід підказував — потрібно два дні, не більше. Тож назавтра я поринув у робочі справи та з усіх сил намагався не думати про майбутню пригоду.

А надвечір уперіщила злива. Я саме повертався після чергового заміру відкритим полем та мусив прориватися крізь дощову стіну. Вітер хвацько задував під куртку, від несподіваного холоду крутило м'язи. Усю ніч мене трусило, а термометр наче сказився. Та вранці я десь таки знайшов сили, аби дійти до теплиці.

— Вітаю, Коліне! Чим я можу допомогти?

Звісно, Гаррі стояв позаду мене, але його голос долинав іздалека, наче мені на голову натягли баняк. Квітки назавтра будуть готові до запилення, вони саме такі, як треба. Головне — не перетримати, інакше нічого не вийде.

Квітки пливли, розповзалися дивними візерунками, жовте змішувалось із зеленим, наче олійна фарба, аж поки усе не накрив зловісно-густий туман.

— Коліне. Я переніс тебе до каюти, поклав на ліжко та накрив пледом. Ще заварив твій улюблений чай та повідомив лікарю. Що ще я можу для тебе зробити?

— Гаррі... Друже, полагодь термометр...

— Термометр у нормі. Не переймайся, я поливатиму твої помідори. І ти назвав мене своїм другом!

— Помідори, трясця!.. — я вкотре летів у бездонне провалля. Цього разу мені наснилися сеньори-томати у чорних фраках, із модно підкрученими вусами та тендітні томатеси у розкішних білих сукнях...

Ранком я не відчував ні рук, ані ніг. Двічі намагався встати з ліжка, та із третьої спроби, спираючись на стіну, дійшов таки до дверей каюти. Іще трохи, лишень дістатися теплиці, зрізати потрібні суцвіття та принести їх до галявини... Я упав десь у коридорі, боляче вдарився підборіддям та на лихо втратив свідомість.

Прокинувся та побачив стелю каюти. Поруч сидів Гаррі, а на столі лежали дивні рукавиці із тонкими гумовими шипами на кінчиках пальців.

— Доброго ранку, друже! Я запилив чотирнадцять кущів з галявини пилком твоїх помідорів. Зав'язав усі квітки ниткою, як ти це завжди робиш. Потім зрізав шість гілок, приніс до теплиці та запилив чотири кущі.

— Гаррі? Як це у тебе вийшло?!

— Я переносив гілки у контейнері, квітки не постраждали. Також хочу тобі показати мій винахід — надчутливі рукавички. Я назвав їх "томатні рукавички Гаррі". Я їх протестував — нанизав шістсот вісімдесят намистин бісеру, поки команда відпочивала. Не загубив жодної. Коліне, тепер я знаю, що таке "люблю".

— Але як ти дізнався про галявину?

— Коли ти ходив гуляти, то повернувся щасливий. Я знаю, що Колін радіє, тому що любить помідори. Тепер і Гаррі щасливий. Гаррі також любить помідори.

*****

За тиждень мого друга перекинули на новий об'єкт — бурити тунель у скелі. Спершу геологічна розвідка не входила до наших планів, та згодом одностайно вирішили: мусимо таки дізнатися про ті гори, що нас оточують з усіх боків. Звичайно, небезпечні та важкі роботи доручили роботам.

Незабаром я дізнався про нещасний випадок: на Гаррі впала чимала каменюка, поцілила в голову. Його так і привезли на корабель - міцне залізне тіло із безглуздою криво приліпленою половиною черепа. Того дня гора висмоктала з мого друга життя.

Звичайно, йому замінили якусь плату та оновили черепну коробку, то було буденною справою. Та тепер це був Гаррі й не Гаррі водночас: такий же чемний та послужливий, але уся його допитливість кудись поділась. Майже триметрове намисто із бісеру та томатні рукавички - ось усе, що я лишив собі на пам'ять.

А ще мені дістались на згадку помідори, що їх Гаррі запилив тим ранком. Направду, доброго дива не сталося, швидше, навпаки. Нові плоди виявилися дрібними та кислими, але сорт вийшов напрочуд живучий. Я уже тричі перекопував усю теплицю, аби позбутися цього подарунку. Біда в тому, що варто пропустити єдиний листочок чи корінець, як за тиждень він виростає у дорослий кущ.

Позавчора я востаннє усе вичистив та досипав чимало ґрунту, а сьогодні, одразу після сніданку, планую займатися розсадою.

— Доброго ранку, Коліне. У одній з твоїх теплиць вдвічі більше кущів, ніж було минулого тижня. Вони сильно розрослися та плетуться коридором. Коліне, чим я можу тобі допомогти?

Звісно, це Гаррі. Я щойно зустрів його дорогою до їдальні.

— Коліне, навіщо тобі стільки помідорів?

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Оксана Голумбієвська
10.04.2024 15:37
До частини "Гаррі любить помідори"
Дорога Валеріє! Ця ваша оповідка - особисто моя улюблена з усіх. Може навтіь з усіх останніх конкурсів! Просто знайте про це. :D Щиро!)))) :*
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Оксана Голумбієвська
    10.04.2024 16:05
    Якби вона не увійшла до збірки, я б Сашка заколупала))) Я так зазвичай не підриваюся, але ця історія запала в душу :) Пишіть іще, будь ласка! Реально, нам потрібні сітлі історії)) \така пафосно під"їхала, наче від цілої нації глаголю :D Звичайно, це суто моя думка, але я вас сердечно підтримую!!!\
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Валерія
    10.04.2024 16:17
    Ви навіть не уявляєте, наскільки важлива для мене ваша підтримка. Навіть якщо колись раптом вирішу кинути цю дурну справу - писати, то згадаю вас, та руки самі потягнуться до ручки. Тож мільйон разів дякую та не втомлюсь це робити ніколи )
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Валерія
    10.04.2024 19:31
    На жаль, у мене повна халепа з соцмережами. Наразі відновлюю інстаграм, та можу залишити посилання на нього: https://www.instagram.com/valeriiaorlova783?igsh=MXRrZDY2bHF5cTlrbg==. Він поки майже зовсім пустий, та скоро буде рости і розвиватись.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Валерія
    23.12.2023 09:36
    Спойлер!
    Але у нього вже почали виникати правильні питання, далі буде..., на те він і робот )
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • (користувача видалено)
    20.12.2023 11:21
    До частини "Гаррі любить помідори"
    Цей твір напевно сподобався мені більше всіх. А ще він запам'ятався, на відміну від більшості конкурсних оповідань, які змішалися у пам'яті в монотонну сіру масу.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • A. Hardstaff
    18.12.2023 23:42
    До частини "Гаррі любить помідори"
    Авторе, моя щира подяка! Це було незвичайно і…якось терапевтично. Ніби випила горнятко гарячого шоколаду з морозу.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Катерина Колесник
    12.12.2023 12:08
    До частини "Гаррі любить помідори"
    Цей твір був не обов'язковий для оцінки, але я не можу пройти повз прикольних назв. Ваша назва мене зацікавила, а твір загалом виправдав мої очікування. Класно, щиро і трошки наївно. Гарна і плавна авторська мова, чудовий Гаррі та його допитливість. Абсолютно не маю зауважень і дуже хочу дізнатися, хто ж автор) Підпишуся на вас обов'язково. Дякую! Успіхів вам)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Катерина Бондарєва
    10.12.2023 15:27
    До частини "Гаррі любить помідори"
    Вітаю, авторе! Цікавий твір, але не мій, хоча природу дуже люблю. Є багато тавтології в тексті, яку треба вичитати і в одному абзаці абсолютно всі речення були з «я», таке теж добре відслідковувати та намагатись урізноманітнити речення через інші форми.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше