Розповідь Волині

Вечірня зоря перша встала

І вже світила і сіяла

Полтава всі казки до розказала

І Енеїду починала

А атмосфера то така : свічка горіла

При тиші мертвій і тишу цю згладжувала

Лише забута богом книга

що щось під ніс собі бубніла

Тут Волинь Полтаву перебила

І говорити почала :

А то я пам'ятала

Як колись чисте кохання вперше бачила

Він лікар ,а вона повстанка що у полі

Спочивала по волі

Від чужої пулі

І слова що пролилися із кров'ю останні

Кохаю тебе - це слова не забуванні

Да ні каплі в голосі не мала ні страху ні кволі

Їх заховали ліси дрімучі

Але я не забула їхні вечори тягучі

Їм світили ясні зорі вночі

Щоб вони не забували давні заховані ключі

Да що далі ніхто не зна

Як і не зна

Куди веде повстанського кохання тропа

Може вона буде до вас добра ?

Щоб знати що далі треба знайти ключі

Можливо ви знайдете їх до школи йдучі

Доки вона закінчила

Вся компанія вже спала