Маска

Ліля підібрала кошеня і забрала його додому, а Костя, котрий заїхав до неї зранку, назвав її Кассі. То була чорно-біла кішка, і одне її око було трохи підсліпувате і дивилось якось дивно. Костя не дуже любив котів, але Ліля наполягала, притискаючи його до грудей, і у Кості не було вибору. Кассі звернулась на ліжку, її велетенські зелено-жовті очі дивились на Костю. Ліля засміялась, чухаючи її за вухом.

- Їй мусить сподобатись ця пісня, - сказала Ліля, тиснучи на кнопку програвача, - тепер у нас є джазова подруга!

Заграла повільна мелодія, медовий голос соліста повільно замуркотів накладений на музику дитячий віршик, який Ліля тихенько наспівувала на вухо Кості, коли він потягнув її в танець, її ступні на його.

Засмутилось кошеня -

Треба в школу йти щодня.

Тієї ночі Ліля почала бачити сон. Над нею стояв силует, чорний-чорнющий. Він не рухався, тільки голова була нахилена до її ліжка, і все лице – черви.

Ліля захворіла. Коли вона прокинулась, почала обмацувати щоки, і повітря в кімнаті було їй мало.

І прикинулося вмить,

Що у нього хвіст болить.

Костя був лікарем, і того ж обіду приніс їй ліки та вкрив. Програвач на вікні розливав пісню у світ крізь прочинене вікно.

- Я б потанцював з тобою, - сказав він Лілі, торкаючись її блідого обличчя, - але тобі краще лежати.

Ліля глянула на Кассі, котра звернулась на її колінах, і трохи зіщулилась.

- Потанцюй з нею. Я подивлюсь.

Ой, ой, ой! Ой, ой, ой!

Ой, ой, ой! Ой, ой, ой!

Що у нього хвіст болить...

Кассі виривалась і кусала Костю за руки, а зрештою перестала: заспокоїлась і просто дивилась, дозволяючи качати себе в обіймах. Ліля навіть трохи сміялась, плескаючи в долоні.

Тієї ночі вона знову бачила той сон. Черв’яки звивались на чужому лиці, тяглись до неї і заповзали в очниці, що більмом гледіли на неї. Фігура в її сні стояла зовсім близько. Голова була нахилена прямо над її ліжком.

Довго думав баранець

І промовив, як мудрець:

Зранку Ліля прокинулась під тихий перекат мелодії і втомлено заплющила очі. А потім різко сіла і торкнулась лиця. На ньому повільно звивався черв’як, і він був вкритий її кров’ю.

- Лілю, - сказав Костя, обробляючи їй рану, - якщо не стане краще до завтра, я відвезу тебе в лікарню сам.

- Це було так огидно, - Ліля торкнулась дірки на щоці і заплющила очі, - Боже. Зробиш мені ласку?

Він посміхнувся і забрав Кассі в танець. Цього разу, коли Ліля підвищила голос до максимуму, а її очі повільно заплющувались, вона бачила, як кішка потягнулась до Кості і поклала свої пухкі лапки йому на лице.

Це хвороба не проста,

Треба різати хвоста!

Тієї ночі лице було нахилене до неї так сильно, що вона відчувала м’ясистий сморід плоті, і черви почали падати на неї, як дощ. Вони заповзали їй у волосся, під ковдру, і все повзли, шукали, обмацували.

Вона прокинулась під вечір, чиста, але перевдягнена – Костя помив її і турботливо вкрив.

- Я не міг тебе розбудити, - сказав він тихо, - я викличу швидку зараз же. Ти вся покусана.

Ліля торкнулась його руки, щоб не відчувати сотні дір на своєму лиці.

- Ні, - попросила вона, - я хочу послухати пісню.

Його лице ледь помітно смикнулась, і вона з дивним жалем помітила, який він вродливий.

- Це пісня це робить з тобою, - сказав він, - я починаю її ненавидіти.

Ліля відчувала, що ніч, що йшла поступливою ходою до них у квартиру, мусить бути її останньою. Їй хотілось слухати, як музика качає її на хвилях, щоб вона не відчула, як над нею змикається вода. Їй хотілось, щоб Костя відчув це.

- Я хочу побачити це ще раз. Ще один раз. Потанцюй з Кассі за мене.

- Це просто дурна кицька! Я не хочу…

- Прошу, - сказала вона ледь чутно, - ще один раз.

Ой, ой, ой! Ой, ой, ой!

Ой, ой, ой! Ой, ой, ой!

Треба різати хвоста!

Він взяв Кассі з дивною огидою, та Ліля не бачила цього. Вона бачила, як світло осяювало його обличчя, і як тихо муркотіла кішка. Вона замружила очі, її рука розтисла хватку на ковдрі, яку вона нервово стискала.

Програвач заскрипів, щось в ньому заскреготіло, звук обірвався та став розбитим і змазаним. Голос витягнувся та завищав так, що затремтіли вікна. Програвач співав новим голосом.

Кошеня кричить: Будь ласка!

В лікаря кривава маска!

Коли Костя закричав, його голос був майже нелюдський. Ліля різко розплющила очі й побачила, як полетіла на підлогу кицька. Кассі перекрутилась та вдарилась об шафу з тихим нявкотом. В зубах вона щось стискала.

- Що ти… - почала було Ліля. І підвела голову.

Ай-ай-ай! Ай-ай-ай!

Костя погойдувався на двох ногах, але в нього не було лиця. Замість нього – густа червива маса і діри там, де були очі.

Ай-ай-ай! Ай-ай-ай!

Кассі стискала в зубах шкіру його лиця і гарчала.

В лікаря кривава маска!

- Лі… лю…

Він зробив крок до неї, і черв’яки посипались з нього на підлогу. Ще один – і вона вловила запах гнилого м’яса.

Кассі вчепилась йому в ногу, і він луснув по шву, як тканинна лялька. БАЦ! - вся кімната вкрилась кров’ю з пошматованих хробаків, і ті дрібно звивались, прилипали до шпалер, меблів, вікон.

Кассі виплюнула чуже лице і застрибнула Лілі на коліна. Жахливий вереск зник; програвач зупинився.

Костя не звивався.