Застава

Мабуть, вже варто було підняти щелепу з підлоги, бо не в гей-барі все ж, та й хлопець навпроти, без сумніву, помітив надмірну увагу, звернену на його кілт.

— Хочеш спитати, чи справжній я шотландець?

Питання змусило Женю підняти очі на власника картатого щастя. Чи нещастя?.. До біса це. Хто взагалі приходить в клуб, звичайний, гетеросексуальний, в кілті? Хлопець або настільки мужній, або дійсно шукає пригод на свою п’яту точку. Питання тільки: яких пригод?

— А справжній?

Хлопець навпроти широко посміхнувся, підсуваючись ближче.

Женя вже і забув, що робив за тією барною стійкою та нащо взагалі підійшов. Навіть не стільки відвідувач, скільки його кілт, витіснили думки про все навкруж 一 гучну музику, галас, друга, який чекав на нього десь в іншому кінці зали.

— Перевір, якщо зважишся, — хлопець не шепотів — в такому галасі його було б просто не розчути, — але голос, що контрастував з дзвінкою мелодією, ритмічними басами та спробами докликатися бармена поряд, змушував коліна затремтіти.

Губи сіпнулися в посмішці, коли Женя опустив очі, не в змозі більше дивитися в обличчя навпроти. В розширенні зіниці, на зімкнуті в грайливій посмішці губи.

Він зовсім не розраховував на пригоду сьогодні. Так, чисто потанцювати та відпочити з другом за парою коктейлів.

Рух попереду вивів з моментного трансу. Хлопець ішов. Невже передумав? Невже Женя настільки забарився з відповіддю? Він хоче. Він хоче дізнатися, чи справжній той шотландець!

Женя зробив два різкі кроки, хапаючи чужу долоню. Ризиково. А якщо неправильно зрозумів? А як хтось помітить? Бійки ще не вистачало. Або, справа кількох секунд, здійняти бучу, щоб його “підора” викинули з “нормального” клубу.

Треба було забрати руку. Відсмикнути. Світло не настільки тьмяне, щоб приховати його рішучий порив, його хтиву цікавість. Він відчував себе голим поміж натовпу п’яних і не дуже тіл, хоча що прямі джинси, що яскрава, втім, однотонна блакитна сорочка мала змішати з усіма.

Мабуть, випиті дві “Хіросіми” таки вдарили в голову, бо рука лишається там де й була. Ба більше, чужий палець ковзнув по шкірі, м’яко вивільняючи її.

У Жені перехопило подих. Він не міг опустити погляду, не міг глянути на долоню, що ставала дедалі недоступнішою. Він дивився лиш на спину в чорній жилетці, на короткі білі рукави, що визирали з-під неї. І вона не віддалялася. Рухалася далі від барної стійки, в обхід танцполу та столиків. Повз гучні компанії, повз грайливі парочки.

Двері вбиральні прочинилися, і Женя поспішив за спиною на світло. Таке відмінне від приміщення клубу. Яскраве, лише трохи приглушене, синє.

Швидкий погляд на іншого відвідувача за пісуаром. Погляд у відповідь. Як невдало. Невчасно. Доведеться чекати, поки вони лишаться самі? Чи руки піти помити? Чи в дзеркало глянути, ніби зайшов перепочити та зачіску поправити?

Хлопець в кілті вирішує це за обох. Розвертається і робить крок на зустріч. Хапає за сорочку. Цілує.

Музика тут тихша, втім, Женя все ж чує обурення третього хлопця в кімнаті. Як швидко ковзає застібка. Як знову музика стає гучнішою і як затихає.

Наче всього мить тривав той поцілунок, а наче і вічність. Мов ще дві “Хіросіми” хильнув, не перериваючись. Він відчуває себе п’яним, але крок рівний. Слідує за посмішкою та ні секунди не вагається почувши: “Ходім, якщо наважишся”.

Який там страх? Женя вже порушив більшість власних заборон для публічних місць і зараз має намір послати до біса ще одну. Хмільний і запалений надією, він слідує за пригодою, яка так несподівано підвернулася у досить звичайному клубі.

Двері кабінки зачиняються за Женею, і він знову тягнеться за поцілунком, притискаючи хлопця до стіни. Зминає губи, ковзає по них язиком, проте все швидко закінчується.

Чужа рука відсуває до протилежної стіни, але не прибирається. На обличчі навпроти задоволена усмішка, а в очах — бісики.

Хлопець підкидає підборіддя та самими лиш очима швидким рухом вказує вниз. Додолу. На кілт.

Женя ковтає, відчуваючи, як швидко б’ється серце під чужою рукою. Як тяжко підіймаються груди від вдихів. Інтрига манить. Питання все ще без відповіді. Досі. Вже час поставити крапку.

Обличчя хлопця лишається згори. Женя ще якийсь час намагається тримати зоровий контакт, але поступово опускає погляд на розстібнутий комір. На жилетку з квадратними блискучими ґудзиками. На пряжку пояса, що тримає кілт. Розстібни й отримай відповідь на пекуче питання.

Тіло закінчує спуск, але очі не спиняються на шкіряній сумці, що ретельно оберігає таємницю справжності. Погляд йде нижче, до високих шкарпеток. Ті так вдало обхоплюють міцні щиколотки, що Женя був би не проти залишся хлопець лише в них.

Рот знову наповнюється слиною, а руки тягнуться до голої шкіри, що смужкою визирає з-під кілта. Зминає волосся, стискаючи коліна. Ковзає пальцями по чутливому згину і чує тяжкий видих.

Піднявши голову, Женя бачить, що хлопець теж це відчуває. Вогонь. Бажання змішане з нетерпінням. Не інтригу, бо він-то знає розгадку таємниці. Не знає тільки Женя. І хай світ зачекає, поки він не дізнається правду.

Груди горять від частого дихання, а шов джинс натягується, коли руки починають рухатися вище, зминаючи картату тканину. Дихання перехоплює, коли долоні зникають під кілтом. Повзуть все вище. От-от вони відчують щось інше. Чи відчує він зміну жорсткості волосся? Чи буде там взагалі волосся?

Ця подорож видається невблаганно довгою. Женя встигає уявити, як закине цю ногу собі на плече. Як присунеться ближче, як простягне язика до схованого скарбу… коли рука таки натрапляє на щось. Щось, що зовсім не мало там бути.

Фантазії розвіюються вранішнім туманом, коли Женя прибирає одну з рук та без вагань другою задирає кілт.

Давно вже він настільки не розчаровувався при погляді на чоловічі боксери. Прості, чорні. Вони все обтягнули, показали, що хлопець не менше залучений в процес, ніж він сам, але не їх він ладен був побачити. Не їх!

Мабуть, Женя дійсно виглядав кумедно, бо зверху почувся регіт. Приглушений рукою, втім, хлопець аж підскакував.

— Ти б себе бачив! — долинуло крізь пальці. — Вибач, надворі вітряно, а я все ж не справжній шотландець, щоб по місту без трусів ходити.

Хлопець продовжував сміятися, прикриваючи рота та обхопивши себе рукою. Нахабство. Йому розвага, а Жені облом?

Звісно такого терпіти він не збирався. Несправжнього шотландця можна перевиховати.

Зіщулившись, Женя без зайвих слів стягнув боксери.

***

Гришко думав, що остаточно загубив друга, але той з’явився ніби нізвідки, щойно бармен поставив на стійку замовлений шот.

— Женя, — друг ніяк не зреагував на своє ім’я. Просто підхопив склянку, перекидуючи в себе коктейль. — Це мій! Якого біса?! Ти ж раніше замовляти побіг. Куди пропав? Я думав, ти додому пішов і не сказав.

— Та тут виникли, — він поставив склянку та обтер губи, перш ніж закінчити думку, — обставини.

Гришко чекав, що той продовжить, але Женя мовчав.

— Тільки не кажи, що якісь хлопці домахалися до тебе, — Гришко взявся оглядати друга.

Той дійсно виглядав пошарпаним. Розстебнута сорочка, волосся скуйовджене, а очі бігають, ніби шукають когось.

— З тобою все добре? Може, нам варто піти? Скажи — і я хутко за речами…

Гришко обірвав фразу, коли побачив щось дивно-знайоме. З кишені Жениних джинсів визирала біла смужка. Резинка. Така, як зазвичай на…

— Ти зняв труси? — Женя підскочив. — Нащо? — і хутко потягнувся до кишені, зминаючи в долоні тканину.

— Це не мої.

— А чиї?

Гришко ока не спускав з долоні, в якій труси ніяк не могли уміститися цілком.

Не були схожі вони на жіночі. Такі великі, з широкою резинкою, просто чорні.

— Ах ти лис, — Гришко свердлив друга очима, поки той зовсім буденно підніс долоню до обличчя, глибоко вдихаючи. — А казав “дружня туса”. Тільки ми з тобою і ніяких спроб когось підчепити.

— Ну знаєш, мені тут взагалі й не світило когось підчепити, — Женя все ж зніяковів. — Все якось, — та заткнув труси вже так, щоб видно не було, — само вийшло.

— Радий за тебе. Ти пригощаєш, — Гришко махнув бармену, але той не поспішав. — Обмиємо твій трофей.

— Це не трофей, — Гришко глянув на друга, а той очі відвів. — Це застава.

Знадобилася секунда, щоб не зовсім тверезий мозок звів одне з одним.

— То ми ще й не до тебе сьогодні? — відповіддю йому була лиш нестримна посмішка.