Фенікси

Мені сподобалась історія. Прочитав, наче казку. Хоча є деякі моменти, котрі здались дивними. Граяль і Леграя. Я не знаю, може мені здається, але ці імена звучать дуже близько одне до одного (буквально літери місцями помінялись), то інколи плутався, хто там і що робив. І питання про кохання. На мою думку воно трішки швидко відбулось між героями, я не відчув тієї хімія, яка буквально пропалює серця. А загалом хотів ще сказати про ідею. Сподобалось, що дівчина сама вирішила зробити цей крок - стати дружиною Граяля. Хоч вона розуміла, що це ризик, але все ж зробила цей крок.

Дякую за відгук) Так, чимало читачів відмітили цю поспішність, але це був конкурсний твір, тому далося взнаки обмеження обсягу... Теж думала колись розширити цю історію, але так багато з'являється нового, що не встигаю повертатися до вже написаного)

Ой, прекрасно вам розумію. Не знав, що це на конкурс. Але якщо так, то розумію. Інколи ці обмеження на кількість знаків дуже сильно тиснуть.

Дуже тиснуть) наче й люблю конкурси, але рідко коли вкладаюсь в зазначені обсяги...

Розумію. Але, в будь-якому випадку, успіхів вам і на конкурсах, і поза ними.

Дякую, навзаєм😊

Дякую.

Красиво, я б навіть сказала поетично) Дуже сподобалось❤️ Трохи занадто швидко перейшло від страху й готовності померти до палкого кохання, але формат оповідання обмежує, я розумію. Ще спіймала кілька некритичних одруків, один з яких, мабуть все ж краще виправити: Леграя з висоти дивилась, як ПІД нею проминає рідне місто...

Дякую за теплий коментар) Так, дійсно, я була обмежена конкурсним форматом, тому історія доволі швидка... Хоча я сама обрала таку тему, де можна (і, певно, варто було б) писати розлогіше та об"ємніше, але вже як є) є ідеї продовження та розширення, але їх (ідей) надто багато, може згодом)

Ох, я так люблю подібні оповідання 😀 тут і драма, і містика, і любов🥹 не знаю, наскільки ти тут потрапила в рамки конкурсу, бо я навіть не читала його умови, але ця міні-історія, яка відчувається зовсім не "міні" мені неймовірно сподобалася 🥰 так добре уявлялися фенікси, а особливо Граяль✨ сподобалися всі описи, дуже чуттєві💫 можна додертися до того, що почуття між героями виникли надто швидко, але все ж є в цьому якась магічність, для мене принаймні)) та й можна все зрозуміти, якщо згадати, що на конкурсах зазвичай нічогенькі такі обмеження у символах, треба підлаштовуватися😅 А загалом, це чудесне оповідання мною сприйнялося прям як пролог до якогось роману😄 пролог, що переповідає чи то минулі події, чи то майбутні✨ словом, підтримую інші коментарі, із таким насиченим світом, який ти встигла розкрити за це оповідання, хочеться бачити цілий роман😃 дякую за твою творчість!💛

Дякую файно за теплі слова☺️ дійсно, тут присутня деяка спритність в почуттях, обумовлена тим, що історію треба було "стиснути"... Можливо, я колись доберусь до цієї історії й чимало її розширю, бо тут дійсно є, де розгулятися - так, що й на роман вистачить 😉

Чому автор не розписав як виглядають фенікси? Фраза "пір'я вигадливої зачіски" ні про що конкретно не говорить. Доки я не дізналася, что героїня наречена, я думала, що феніфси птахи. Можна було б на початку написати, що це люди, які вміють літати, або перевертні, або ще щось. До того, пока вона не опинилася в королівстві феніксів взагалі було важно читати. Розмова з мейстром лишня. Краще б автор своїми словами розповів про цих створінь, ой, забула, ЛЮДЕЙ! "Зви мене Леграєю, без урочестей?" - Серйозно? Вона виросла в королівській сім'ї, а не знайшли її на базарі! Королева в чужому місті, серед тих, з ким воювали, гуляє небезпечними кварталами без охорони? Це жах. Ніякої логіки! Це не королева Марджері з Гри престолів, котру любив народ! Жаху тут немає Мелодрама. Пробачте за мій різкий відгук, але я бачу історію саме такою

Вітаю! Дякую, що ви таки осилили мою історію, хоч вам і було важко. Мені історія побачилась саме такою, як її описала я, й звісно прикро, що це не виправдало конкретно ваших очікувань, але, на жаль, таке трапляється. Ще раз дякую за розгорнутий коментар.